Особливості будови виїмок в перезволожених ґрунтах, слоїстих нашаруваннях при великій глибині виїмок полягають головним чином в забезпеченні стійкості укосів, міцності основної площадки, попередженні виникнення пучин. Укоси глибоких виїмок перевіряють на стійкість розрахунками. При недостатній величині коефіцієнта стійкості укосу з типовою (1:1.5) крутизною вдаються до уположення або влаштування укосів з розділяючою бермою. Уположення краще для неглибоких виїмок. Відстань між бермами по вертикалі приймають 7 -10 м з умов виконання планувальних і укріплюючих робіт.
Ширину берми приймають за розрахунками стійкості і технологічними міркуваннями. Для забезпечення проїзду по бермам автомобілів і інших будівельних машин і механізмів ширину берм приймають 3.5 м і більше. Поверхні берм надають поперечний уклон 0.05 в низову сторону. В окремих випадках при великій довжині виїмок, великих відкладеннях снігу на укосах і бермах доцільно проектувати систему відводу поверхневих вод з берм, зокрема з побудовою повздовжніх і поперечних лотків для збору води.
Біля підошви укосу виїмки в жирних глинах і перезволожених пилуватих ґрунтах, влаштовують закюветні полиці шириною 1-2 м (рис. 104). Накопичений на них ґрунт від потоків і дрібних осипів періодично прибирають або розрівнюють на місці.
Кавальєри, в разі необхідності, розміщують таким чином, щоб вплив на стійкість укосів виїмок. Для цього кавальєри відносять далі від укосів і влаштовують тільки з низової сторони виїмки. іноді кавальєри взагалі не влаштовують, а ґрунт вивозять до найближчих логів.
Найбільш відповідальний період забезпечення стійкості укосів виїмок – перші 2-5 років після їх будівництва. Своєчасне укріплення укосів попереджує розвиток ерозійних деформацій і спливів. Захист укосів досягається посівом трав по шару родючого ґрунту.
Підвищення міцності основної площадки і запобігання виникненню пучин досягається заміною ґрунту і укладанням подушки із піску (рис.104).
Глибокі виїмки часто прорізають масиви з нашаруванням різнорідних ґрунтів. Деякі із прорізаних шарів можуть бути обводненими. В таких випадках виникає складне завдання забезпечення загальної стійкості укосу. Особливої уваги заслуговують укоси з похилим в сторону колії нашаруванням. Іноді їх роблять більш пологими.
Ґрунтові води можуть знаходитись в шарах ґрунту в укосах і під основною площадкою. Окремі джерела кантують і відводять від земляного полотна. На ділянках із значним притоком води споруджують огороджуючі дренажі – підкюветні, закюветні і укісні (рис.105).
