При влаштуванні земляного полотна (насипів) в зоні підтоплення враховується постійна або періодична дія водних мас водотоків чи водойм, яка виражається у вигляді обводнення ґрунтів тіла насипу, розмивів течією водного потоку або хвиль, руйнування і загромадження укосів земляного полотна кригою, зниження його стійкості і міцності.
В необхідних випадках для підвищення стійкості високих насипів, а на заплавах рік також і для захисту їх від пошкодження паводковими водами і льодоходом влаштовують бермені присипки, ширина яких визначається розрахунком, але не повинна бути менше 2 м. При цьому підвищення бровки берми над розрахунковим статичним рівнем hб повинно бути не менше
hб =a+hн+Δh+hпідт.
де a- занос, що приймається не менше ніж 0.5 м для насипів і 0.25 м для незатоплюваних берм і регуляційних споруд; в м;
hн-висота накату хвиль;в м;
Δh- висота підйому статичного рівня води від вітрового нагину;в м;
hпідт.- висота підвищення рівня води над розрахунковим статичним рівнем за рахунок стиснення русла насипом; в м;
Конуси, що сполучають устої мостів з насипами, а також насипи на довжину по низу не менше 2м за устоєм, а по верху ще на довжину, яка дорівнює висоті устою, відсипають з дренуючих ґрунтів.
У випадках перетину заплави трасою під гострим кутом, а також при долинних ходах на заплавах, коли може бути різниця в рівнях паводкових вод, з обох боків насипу менше 1 м, перевіряють роботу насипу як греблі.
Бермені присипки влаштовують з тих же ґрунтів, що й тіло насипу; укоси їх крутизну у відповідності з розрахунком стійкості, але не крутіше 1:2.
При проектуванні насипів, що відсипаються в воду, передбачають заходи для забезпечення їх стійкості проти зсуву по основі. При укладанні дна крутіше 1:10 в стоячій воді і крутіше 1:20 в проточній воді в основі насипу влаштовують горизонтальні уступи. Якщо в основі залягає шар мулу, то передбачають його видалення або відтискування власною вагою насипу при відсипанні спочатку його ядра, а потім укісних частин. Якщо ж під шаром мулу залягає щільний глинистий ґрунт, що має значний уклон, і неможливо видалити мул або нарізати уступи, то проектують відсипку нижньої частини насипу з крупного каменю і біля низового укосу зводять масивний контр банкет також із каменю. Укоси в підводній частині роблять не крутіше 1:2, а з каменю – 1:1.5.
Для будівництва підтоплюваних насипів слід використовувати лише певні види ґрунтів. Затоплювану частину насипу зазвичай споруджують із дренуючих ґрунтів або легких супісків. Для цієї відповідальної частини насипу не придатні ґрунти: крейдові, талькові, і трепелові, глини жирні, мергелясті і сланцеві; дерн, котельні шлаки, а також засолені ґрунти. Верхню надводну частину насипу можна споруджувати як з дренуючих, так і з недренуюючих ґрунтів.
В необхідних випадках передбачають захист від розмиву укосів насипу і прилеглої берегової території.
