Розглянути та замалювати схеми простих і складних моноподіальних (ботричних) суцвіть.

Ознайомитись та замалювати схеми простих і складних симподіальних (цимозних) суцвіть.

Рис. 166. Суцвіття:

Схема суцвіть: 1 – китиця, 2 – щиток, 3 – волоть, 4 – простий колос, 5 – складний колос, 6 – початок, 7 – простий зонтик,

8 – складний зонтик, 9 – головка, 10 – кошик, 11 – складний дихазій, 12 – звивина, 13 – завійка.

Суцвіття рослин: 1 – черемхи, 2 – груші, 3 – тонконога, 4 – подорожника, 5 – пшениці, 6 – білокрильника, 7 – вишні,

8 – моркви, 9 – конюшини, 10 – лопуха, 11 – гвоздики, 12 – перстача, 13 – незабудки

 

 

Рис. 167. Приклади суцвіть, різних за типом і морфологією:

1 - одностороння китиця (мишачий горошок); 2-5 - зонтики (в'язіль, первоцвіт, цибуля, вишня); 6 - головка (астрагал); 7,8- колос (змійовик, подорожник); 9 - початок з яскравим покривним листком (антуріум); 10- сережка (верба);

11 - кошик (артишок); 12- волоть (бузок); 13-полігамний тирс: на верхівці чоловічі, а при основі жіночі суцвіття (рицина);

14, 15-завійка і подвійна завійка (живокіст); 16, 17 - дихазії (смілка, липа); 18, 19- мутовки дихазіїв у пазусі звичайних супротивних листків (глуха кропива плямиста) і розрослих, яскраво забарвлених супротивних приквіток (бугенвілія);

20 - переривчастий колос дихазіїв (лаванда)

 

 

Розглянути та замалювати схему генетичної класифікації суцвіть (схема 4).

 

 

Схема 4. Генетична класифікація суцвіть

На гербарних зразках ознайомитись з різними видами суцвіть.

Питання для самоконтролю і розвитку мислення:

1. Що являє собою суцвіття?

2. Охарактеризуйте біологічну роль суцвіть.

3. Вкажіть характерні ознаки суцвіть китиця, зонтик, щиток. Наведіть приклади рослин.

4. Дайте ботанічну характеристику суцвіть простий колос, початок, головка, кошик. Наведіть приклади рослин.

5. Чим відрізняється сережка від простого колоса? Чому сережка вважається перехідним типом суцвіть між простими та складними?

6. Складні суцвіття – волоть, складний колос, складний щиток, складний зонтик.

7. Прості симподіальні (цимозні, верхоцвіті) суцвіття. Наведіть приклади.

8. Що означає поняття монохазій, дихазій, плейохазій?

9. Поясніть схему генетичної класифікації суцвіть.

Матеріали та обладнання:

1. Суцвіття, моноподіальні та симподіальні суцвіття, прості та складні суцвіття, схема генетичної класифікації суцвіть – таблиці.

2. Гербарні зразки суцвіть.

3. Живі екземпляри рослин з різними типами та видами суцвіть.

Література:

1. Васильев А.Е., Воронин Н.С., Еленевский А.Г. и др. Ботаника. Морфология и анатомия растений. – М.: «Просвещение», 1988. – С. 295-310.

2. Потульницький П.М., Первова Ю.О., Сакало Г.О. Ботаніка. Анатомія і морфологія рослин. – К.: «Вища школа», 1971. – С. 283-287.

3. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка. – К.: «Вища школа», 1995. – С.311-317.

 

 

Лабораторна робота №20

Тема: Андроцей.

Мета: Ознайомитись із типами андроцею, будовою тичинки, пиляка, пилкових зерен, процесами мікроспорогенезу.

Теоретичні питання:

1. Визначення поняття «андроцей».

2. Тичинка, її призначення та будова.

3. Прості тичинки і розгалужені. Стамінодії.

4. Типи андроцею.

5. Мікроспора. Пилинка або пилкове зерно.

6. Мікроспорогенез.

7. Мікрогаметогенез.

Завдання:

1. Розглянути та замалювати типи андроцею та форми тичинок.

2. Розглянути на постійних препаратах і замалювати будову пиляка і пилкових зерен.

3. Ознайомитись із процесами мікроспорогенезу та мікрогаметогенезу у рослин.

Основні відомості

Тичинки (мікроспоролистки) служать для утворення мікроспор і пилку. Сукупність тичинок у квітці називається андроцеєм.

Число тичинок може дорівнювати числу листків оцвітини (лілії); в інших випадках тичинок може бути дуже багато (шипшина, груша); інколи ж число тичинок мінімальне: одна (цинна, канна) або дві (бузок). Тичинки можуть розміщуватись колом (тюльпан, лілія) або спірально (жовтець, магнолія). Тичинки у квітці можуть бути неоднакової довжини. Наприклад, у деяких видів родини губоцвіті всього 4 тичинки, причому 2 з них довші від решти. Такий андроцей називається двосильним.

У видів родини капустяних загальне число тичинок 6, з них 4 - довгих і 2 – коротких. Такий андроцей називають чотирьохсильним.

Як правило, квітки утворюють цілком вільні тичинки – багатобратній андроцей. Іноді всі тичинки зростаються між собою – однобратній андроцей; якщо ж частина тичинок зрослась, а решта – вільні, то андроцей називають двобратнім (квасоля, горох).

У більшості випадків кожна тичинка складається з 3-ох частин: тичинкові нитки, шишка і в’язальця. Найбільшою різноманітністю відрізняється тичинкова нитка. Так, у шипшини вона циліндрична, досягає 10-12 мм довжини. У інших рослин вузькоовальної форми (цибуля). У фіалки тичинкова нитка майже відсутня, через що пиляки називають сидячими. Тичинкові нитки бувають прості, нерозгалужені (у шипшини), в деяких від тичинкової нитки відходять бокові вирости різної форми (цибуля круглоголова). У рицини спостерігається особливий тип галуження, коли кожна із гілок закінчується пиляком.

В’язальце являє собою пластинку, прикріплену до верхівки тичинкової нитки. Воно має різну форму: вузьку або розширену (у барвінку, анемони), розростається на зразоккоромисла (у шавлії), витягується над пиляками (у копитняка).

З боків в’язальця утворюються 2 мішкоподібні вирости пиляка. У більшості рослин вони всередині розділені на 2 гнізда, тобто всіх їх 4. Внутрішній вміст мікроспори складається з густої цитоплазми і запасних поживних речовин – цукрів та жиру.

У сформованому пилковому зерні виділяється внутрішня оболонка – тонка, еластична з целюлози або пектинових речовин – інтина і зовнішня – товста і кутинізована – екзина. Структура екзини різноманітна внаслідок різної структури виростів – шипів, гребінців, сіток.

Хід роботи: