Проаналізуйте внесок вітчизняної школи нейропсихології у світову науку.

Розкрийте сутність поняття «психотравмуюча система відносин». Охарактеризуйте основні типи порушень функціонування родини, які призводять до психотравматизації її членів.

 

Розкриваючи сутність поняття «психотравмуюча система відносин», спочатку охарактеризуємо основні типи порушень функціонування родини, які призводять до психотравматизації її членів.

Під психічною травмою розуміються важкі індивідуальні психічні переживання, що грають значну або основну роль в етіопатогенезі, клініці і перебігу нервово-психічних захворювань.

Сімейна психіатрія у відомому сенсі розвиває і конкретизує вчення про психічну травму. Це пов'язано з тим, що сім'я може викликати порушення психічного здоров'я, тільки впливаючи на особу і психічні процеси її членів. Психічна травма — це чинник, несприятливі дії порушень сім'ї і психічних розладів особи. Порушення сім'ї викликають важкі індивідуальні психічні переживання — психічну травму; розвитком цієї травми або реакцією на неї є далі нервово-психічний розлад індивіда — члена сім'ї.

Психотравмуюче переживання — це стан, що сильно впливає на особу через вираженість (гострота), тривалість або повторюваність. Травмують є не будь-які сильні або приголомшливі переживання, а лише такі негативні переживання, які можуть бути причиною певної клінічної патології.

Таким чином, сімейно-обумовлюючі психотравмуючі переживання виступають як чинник, за допомогою якого порушення в життєдіяльності сім'ї перетворюється на нервово-психічний або соматичний розлад індивіда.

Тим часом це лише невелика частина зі всіх шляхів, якими сім'я може брати участь в психічній травматизації. По-перше, сім'я — не єдине джерело останньої. Патогенні ситуації можуть складатися і поза сім'єю. Проте це не означає, що сім'я в цьому випадку виявляється осторонь. Навпаки вона може брати активну участь в процесі травматизації, визначаючи чутливість індивіда до травми, його здатність протистояти їй і вибір індивідом способу «переробки» її. Всі ці моменти, можуть мати місце і тоді, коли сім'я є основним джерелом травматичного переживання. В цьому випадку вона і викликає це переживання, і, через інших своїх особливостей, визначає чутливість до травми і згадані особливості-реагування індивіда на неї.

 

Проаналізуйте внесок вітчизняної школи нейропсихології у світову науку.

Перші нейропсихологічні дослідження проводилися ще в 20-ті роки Л. С. Виготським, однак основна заслуга створення нейропсихології як самостійної галузі психологічного знання належить А.Р.Лурия (1902-1977) Праці Л.С.Виготського в області нейропсихології стали продовженням його загальнопсихологічних досліджень. На основі вивчення різних форм психічної діяльності Л.С.Виготський (1956, 1960) сформулював основні положення про розвиток вищих психічних функцій, про смисловому і системному будові сознанія. На підставі цих досліджень їм були сформульовані принципи локалізації вищих психічних функцій людини.

Київський психіатр А.Л.Абашев-Костянтинівський (1959) доклав зусиль для розробки проблеми загальномозкових і локальних симптомів, що виникають при локальних ураженнях мозку. Їм описані характерні зміни свідомості, що виникають при масивних ураженнях лобових часток мозку, і виділені умови, від яких залежить їх поява.

Важливий внесок у вітчизняну нейропсихологию зробила Б.В.Зей-гарник зі своїми співробітниками. Ними були вивчені порушення мислення у хворих з локальними і загальними органічними ураженнями мозку. Описано основні типи патології розумових процесів у вигляді різних порушень самої структури мислення в одних випадках, і порушень динаміки розумових актів (дефектів мотивації, цілеспрямованості мислення і т.д.) - в інших.

Велику цінність для становлення нейропсихології представляють нейрофізіологічні дослідження, які проводилися і проводяться в ряді лабораторій країни. До них відносяться дослідження Г. В. Гершуні і його співробітників (1967), присвячені слуховий системі і виявили, зокрема, два режими її роботи: аналіз довгих і аналіз коротких звуків, що дозволило по-новому підійти до симптоматиці ураження скроневих відділів кори мозку у людини, а також багато інших дослідження сенсорних процесів. Великий внесок у сучасну нейропсихологию внесли дослідження таких великих вітчизняних фізіологів, як Н. А. Бернштейн, П. К. Анохін, Е.Н.Соколов, Н. П. Бехтерева та ін. Концепція Н. А. Бернштейна (1947 і ін.) про рівневої організації рухів послужила основою для формування нейропсихологічних уявлень про мозкові механізми рухів і їх порушення при локальних ураженнях мозку.

А.Р.Лурия і його співробітниками експериментально розроблялися і проблеми нейропсихології гностичних процесів (зорового, слухового сприйняття), нейропсихології інтелектуальної діяльності (А.Р.Лурия і ін., 1965; А.Р.Лурия, Е.Д.Хомская, 1962, 1969; А.Р.Лурия, Л.С.Цветкова, 1966 і ін.). В

Сучасна нейропсихологія розвивається в основному двома шляхами. Один з них - це вітчизняна нейропсихология, створена працями Л.С.Виготського, А.Р.Лурия і продолжаемая його учнями і послідовниками в Росії і за кордоном (в колишніх радянських республіках, а також в Польщі, Чехословаччині, Франції, Угорщини, Данії, Фінляндії, Англії, США та ін.); інший - це традиційна західна нейропсихология, найбільш яскравими представниками якої є такі нейропсихології, як Р.Рейтан, Д.Бенсон, Х.Екаен, О.Зангвілл і ін.

 

Поясніть, яким чином успадковується аутизм. Охарактеризуйте впливи середовища, які позитивно впливають на хворих аутизмом. Які психотерапевтичні техніки використовуються для їх лікування.

 

Аутизм - загальний розлад психологічного розвитку, група захворювань, що припускає затримки в розвитку основних навичок, виключно вміння знаходити спільну мову з іншими і спілкуватися або здатністю грати в вигадані гри.

Діти з аутизмом і пов'язаними з цим розладами, як правило, відчувають труднощі з мисленням і розумінням оточуючого їх світу.

Патологія розвитку аутизму не встановлена, але результати досліджень вказують на кілька можливих факторів, включаючи спадковість, певного виду інфекційні захворювання і важкі пологи.

Останні дані вказують, що деякі люди мають генетичну схильність до аутизму, тобто, успадкування хвороби від батьків. Вчені намагаються зрозуміти, які гени сприяють розвитку цього захворювання. У деяких випадках не останню роль відіграють фактори навколишнього середовища. Обстеження людей з діагнозом - аутизм свідчить про наявність порушень в кількох областях головного мозку. Це приводить до висновку, що аутизм виникає в результаті порушень розвитку головного мозку в період вагітності матері.

На сучасному етапі аутизм не лікується, але терапія допоможе дитині порівняно нормально розвиватися і знизити небажані моделі поведінки. В цьому випадку сприятливо впливає чітко структурована навколишню середу і дотримання режиму дня.

Партнерство з дитиною в різних спільних з нею справах допомагатиме заспокоїти і дати їй відчуття захищеності.

- Дотримування з переважною більшістю аутичних дітей постійного їх страхування: готовність їх спіймати, підхопити, підкласти руку на небезпечне місце тощо, будьте готові запобігти виникненню ситуації, що провокує фізичну самоагресію дитини.

- Опіка предметної діяльність та гри дитини.

- Усування з оточення дитини все те, що може налякати її: різкі звуки (ляскання дверима, гуркотіння посудом, сварку, голосну музику); різкі зорові враження (потужні, не захищені джерела світла, раптовий рух в полі зору дитини); різкі запахи, грубі звертання тощо.

Психотерапевтичні техніки, які використовуються для їх лікування.

Навчання за програмою ТЕАССН (Treatment and Education of Autistic and related Communication handicapped Children - Лікування і навчання дітей, з аутизмом і порушеннями спілкування)

Групова терапія (програма «Ритм життя»).

Метод вибору Кауфмана

Холдинг терапія

Музикотерапія, арт-терапія та ін.

Терапія може включати комбінацію з наступних компонентів:

спеціальне структуроване утворення, яке спрямоване на унікальні потреби дитини;

модифікація поведінкивключає стратегії на підтримку позитивного поведінки та попередження негативного;

мовна, фізична або трудова терапії, які створені з метою підвищення функціональних можливостей дитини.

медичні препарати: на даний момент не існує препаратів для лікування аутизму, але вони можуть використовуватися для терапії особливих симптомів, таких як неспокій, гіперактивність і поведінку, яка може привести до пошкодження. Останнє дослідження показали, що препарат, який використовується для лікування шизофренії у дорослих іспердал, надає сприятливу дію на дітей, які страждають на аутизм.

У 2001 році більшість досліджень довели, що перспективна терапія (секретин - стимулюючий травну систему гормон) не ефективна у випадку аутизму