Дайте визначення поняттю деменції. Охарактеризуйте прямі та посередні причини, що впливають на зниження пізнавальної діяльності старих людей

Деменція (недоумство) — це стійке порушення психічної діяльності, що характеризується розладом інтелекту, ослабленням пізнавальних процесів, зниженням емоційного життя і різними порушеннями поведінки.

Причиною деменції можуть бути різні психічні та неврологічні захворювання. Але найчастіше причиною слабоумства є літній вік. У осіб передстаречому і старечого віку часто погіршується самопочуття, настрій, самооцінка, з’являється почуття невпевненості в собі, невдоволення собою, тривога, побоювання самотності, безпорадності і смерті, що веде до похмурості і дратівливості. Порушується інтелектуальна діяльність, знижуються творчі та критичні здібності, нові знання і навички здобуваються з працею. Таким чином поступово пропадають індивідуальні особливості особистості, грубіють і притупляються почуття, змінюється поведінка.

Зниження пізнавальної діяльності в період старості обумовлюється різними причинами, прямими й опосередкованими.

До прямих причин належать захворювання мозку, наприклад, хвороба Альцгеймера і ураження судин головного мозку. Опосередкованими вважаються ті причини, які непов'язані з функціонуванням мозку, але мають вплив на реалізацію інтелектуальних функцій (наприклад, загальне погіршення стану здоров'я, низький рівень освіти, відсутність мотивації пізнавальної діяльності).

Більшість дослідників психологічних проблем похилого віку вважають, що однією з головних причин, яка зумовлює зниження інтелектуальних характеристик є деменція (набута недоумкуватість). Цим терміном позначають цілий комплекс порушень, пов'язаних з настанням старості, а саме: дефекти пізнання, амнезію, особистісні зміни.

Розкрийте сутність соціальних стереотипів як феномену масової свідомості.

Своїм похoдженням і популярністю у науковій літературі термін «стереотип» зобов’язаний aмериканському журналісту У. Ліппману, який вперше використaв його в 1922 р. у свoїй праці «Public Opinion».

Вважаємо, що вагомим дослідженням У. Ліппмана є дослідження стереотипів через призму певних аспектів, які він подає так:

1) стереотипи завжди простiші, ніж реальність – найскладніші характеристики стереотипи «укладають» у дві-три позиції;

2) люди «одержують» стереотипи вiд знайомих, засобів масової інформації та ін., а не формулюють їх самi на основі особистого досвiду;

3) всі стереотипи здебiльшого неправильні у більшому або меншому ступені. Вони завжди приписують конкретнiй людині риси, які вона зобов’язана мати лише через свою приналежнiсть до певної групи;

4) стереотипи дуже живучi. Навіть якщо люди переконуються в тому, що стереотип не відповідає дійсності, вони схильні не вiдмовитися від нього, а стверджувати, що виняток лише пiдтверджує правило.

Стереотип – це судження, у загострено спрощеній та узагальненій формі, з емоційним забарвленням, що приписує визначеному колу осіб деякі властивості, чи, навпаки, що підкреслює неналежність їм цих властивостей. Стереотипи розглядаються як особливі форми обробки інформації, що полегшують орієнтацію людини у світі

Тому, варто зазначити що масова свідомість прямо пропорційно залежить від стереотипного сприйняття людиною світу в цілому. Стереотипи відіграють велику роль у сприйнятті людини, стерео типізація відбувається масово, через певні етнічні приналежності людини.

На нашу думку, масова свідомість являє собою сукупність дій, уявлень, почуттів, настроїв, що відображають в тому чи іншому вигляді суспільство з усіх боків. Стереотипи у масовій свідомості займають важливе місце у зв’язку з тим, що є її безпосередніми елементами, які автоматично дозволяють засвоювати інформацію безпосередньо про об’єкт, визнаючи характерні для нього властивості.