Криміналістична характеристика злочинів проти безпеки виробництва

Розділом Х Кримінального кодексу України в ст. ст. 271-275 передбачено кримінальну відповідальність за злочини проти безпеки виробництва. Такі злочини, по суті, полягають у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації, громадянином-суб’єктом підприємницької діяльності або особою, яка зобов’язана дотримуватися певних правил безпеки, якщо цим порушенням завдано шкоди здоров’ю потерпілого. Ці статті є бланкетними.

Особливо важливу роль у структурі криміналістичної характеристики злочинів проти безпеки виробництва мають: 1) спосіб учинення злочинів; 2) типова слідова картина; 3) характеристика особи потерпілого; 4) характеристика особи злочинця.

Спосіб вчинення злочину.

У криміналістичній літературі виділяють типові способи порушення правил безпеки виробництва у формі злочинних дій осіб, відповідальних за їх дотримання: 1) розпорядження про виконання робіт, що суперечать вимогам правил безпеки, певним способом або в умовах, що становлять підвищену небезпеку для виконавців або сторонніх осіб;  2) дозволи працювати на несправному обладнанні або користуватися інструментами; 3) допуск до виконання виробничих завдань або обслуговування механізмів, агрегатів, машин, осіб, котрі не мають відповідної спеціальності або не володіють практичними навичками; 4) недотримання передбачених технічними паспортами або інструкціями режимів роботи обладнання, внесення конструктивних змін у механізми; 5) застосування прийомів або проведення видів робіт, прямо заборонених правилами техніки безпеки; 6) неправильне розміщення і установка обладнання.

Існують типові способи порушення правил безпеки виробництва у формі злочинної бездіяльності посадовців: 1) непроведення обов’язкових інструктажів із техніки безпеки і виробничої санітарії перед відправленням працівників для виконання роботи; 2) невиконання обов’язків зі здійснення контролю за технічним станом обладнання, інструментів і засобів захисту; непроведення періодичної перевірки, технічного обслуговування і планово-профілактичних ремонтів обладнання й механізмів; 3) недотримання вимог щодо нагляду за безпечним виконанням робіт.

Наведений перелік способів учинення злочинів проти безпеки виробництва не є вичерпним. Спосіб скоєння цих злочинів проти безпеки виробництва не містить у собі дій із підготовки та часто й приховування злочину Можна зазначити такі способи приховування: змінення безпосередньо злочинцем або давання розпорядження підлеглим про змінення обстановки місця події; ліквідація на місці події слідів учинення злочину: зокрема, усунення до розслідування події несправностей механізмів; установлення огорож і захисних засобів, застережних написів; складання заднім числом наказів, інших необхідних документів щодо питань забезпечення безпеки виробництва на певній виробничій ділянці

Слідова картина злочину. Слідова картина злочинів проти безпеки виробництва характеризується наявністю ідеальних та матеріальних слідів злочину. Матеріальні сліди злочинів проти безпеки виробництва можна класифікувати за трьома групами: 1) власне наслідки злочинної діяльності в матеріальному середовищі (наявність трупів, тілесних пошкоджень у потерпілих, сліди руйнування); 2) матеріальні сліди, пов’язані з обстановкою вчинення злочину (висока або надто низька температура і вогкість повітря, безлад на робочих місцях, значна концентрація пилу або отруйних речовин, слабка освітленість); 3) певні відомості, відображені в різних документах, пов’язаних із організацією безпеки виробництва на певному підприємстві, ділянці, під час виконання певного виду робіт.

Характеристика особи потерпілого. Особливого значення для характеристики особи потерпілого в злочинах проти безпеки виробництва мають особисті якості потерпілих, що свідчать про: а) їх підготовку до виконання відповідних виробничих операцій; б) стан здоров’я та можливість у зв’язку з цим займатися певним видом діяльності; в)ставлення до дотримання правил безпеки, що стосуються його виробничих операцій (недбалість і неуважність), легковажність у використанні несправного обладнання і непридатних інструментів, щодо застосування захисних засобів; г) зневажливе ставлення до інструктажу з техніки безпеки, попереджувальних знаків, сигналів тощо.

Характеристика особи злочинця. Особа злочинця в таких справах є такою, що зобов’язана дотримуватися правил безпеки виробництва. В криміналістичній характеристиці важливим є правовий статус такого злочинця. В.І. Борисов за правовим статусом у системі виробничих відносин виділив три види особи злочинця: 1) посадовці та громадяни (суб’єкти підприємницької діяльності, на що прямо вказано в ст. 271 КК України, в решті випадків це слід розуміти із закону ст. ст. 272 – 275; 2) робітники і службовці (ст.ст. 272 – 275); 3) сторонні для виробництва особи (ст. ст. 273 і 274).

Всі елементи криміналістичної характеристики взаємозумовлені та взаємопов’язані, саме ці елементи визначають напрям та засоби розслідування злочинів проти безпеки виробництва.