Уже мислителі Давньої Греції підкреслювали наявність в людині двох начал: тваринного(біологічного) і соціального. Так, Арістотель називав людину «політичною твариною». Існує історико-філософський жарт про те, яке визначення людини дав Платон. Якось його запитали: «Що таке людина?» «Це тварина, що ходить на двох ногах», - відповів філософ. Тоді йому заперечили: «Тож птахи теж ходять на двох ногах?» Обміркувавши це заперечення, Платон уточнив визначення:«Людина – це істота, що ходить на двох ногах, але без піp‘я». Тоді жартівники підкинули вчителеві обскубаного півня, на шиї якого висіла дощечка зі словами: «Людина за Платоном». Дуже влучно французький філософ Б.Паскаль зауважив, що людина не втрачає своєї людської сутності, втрачаючи дві ноги, півень не набуває людських властивостей, коли він втрачає пір’я.
На думку філософів, людина – це жива система, що є суперечливою єдністю природного і соціального,тілесного і духовного, вродженого і набутого за життя. Вчені вважають, що біологічне в людині перетворене, значною мірою підпорядковане соціальному, але не усунуте, зберігається, утворює із соціальним діалектичну єдність. Генетично зумовлені, передаються по спадковості анатомофізіологічні характеристики, в тому числі структура нервової системи, мозку, органів чуття. В новонародженої дитини вони від початку є людськими. Природжена можливість, здатність оволодіти мовою, мисленням, стати особистістю, реалізується лише в людському, соціальному оточенні, у світі культури. Біологічно зумовлений ряд параметрів людського життя, наприклад, вікові етапи, тривалість життя. Але і тут вплив соціальних умов досить виразний. Природжені певні особливості нервово-психічних реакцій, темперамент, тип вищої нервової діяльності; можливо, й деякі обдарування, наприклад, музичні, математичні, - але знов-таки їх прояв, розвиток або, навпаки, гальмування залежать від соціальних умов, від навчання й виховання. Свідомість та мислення людини виникають лише в суспільстві. Отже, визначальним у людині є соціальне.
Діяльність — це специфічно людська форма активного ставлення до світу, спосіб буття людин. Тварина теж активна, але змістом її дій і поведінки є пристосування до природних умов життя, її дії визначені успадкованими біологічними особливостями, видовими ознаками тварини. Поведінка тварини регулюється в основному інстинктами, а також набутими умовними рефлексами. Людина не тільки й не просто пристосовується до природи, але й пристосовує природу до себе, перетворює її предмети так, щоб вони служили людським потребам.
Людське мислення підносить людину над усім сущим, дозволяючи судити про нього, оцінювати, подумки переробляти, проникати у глибинні закономірності світу.
Нарешті, воля наділяє людину унікальними у світі живого здатностями зосереджувати свої сили, енергію, задуми на певній меті.
Засновник антропологічного матеріалізму Л.Фейєрбах так визначив сутність людини:«Якими постають відмінні ознаки істинно людського в людині? Розум, воля та серце. Досконала людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуття».Поняття «людина – індивід - особа – особистість – індивідуальність» характеризують якісні прояви людини.
Людина – це біологічний вид, що має характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки, пристосовані до праці, високорозвинений мозок, свідомість як здатність до пізнання.)
Індивід – жива істота, що належить до людського роду. Індивідом можна вважати і немовля, і дорослого, і мислителя, і ідіота, і представника племені, що знаходиться в стадії дикості, та високоосвіченого жителя цивілізованої країни. Але якщо індивідом народжуються, то особистістю можна стати лише у суспільстві та під впливом суспільства. Якщо такі умови не створюються, потенційні можливості людини залишаються не реалізованими, вона не може перетворитися з біологічної істоти на соціальну.
Прикладом цього є так звані феральні люди – істоти, що були виховані в ізоляції від нормального соціального середовища.
Найбільше число дітей – вовків, дітей - пантер, дітей – леопардів дала світу Індія. Найвідомішими стали дівчата – вовки Камала і Амала, яких у 1920 році знайшов священик доктор Сингх. Разом з мисливцями він у джунглях побачив сімейство вовків, серед них бігли два «чудиська», яких доктор не зміг класифікувати. Згодом з’ясувалося, що це були дівчатка, молодшій на вигляд було півтора року, старшій – близько восьми. Голі, покриті болячками, синцями, мозолями, вони пересувалися на чотирьох кінцівках, дряпалися, кусалися, ричали як звірі. Доктор забрав їх до себе, почав виховувати їх, як людей. Але діти ще довго лякалися світлого приміщення, вночі вили, спали дуже мало, їли сире м'ясо, полювали на курчат та інших домашніх тварин. Молодша дівчинка, Амала, прожила в неволі не більше року, а Камала – близько дев яти. Поступово вона навчилася ходити, умиватися,користуватися посудом, навіть вивчила декілька слів, але продовжувала їсти сире м'ясо і потрохи, уникала собак. Ця історія підтверджує, що феральні люди не можуть стати повноцінними членами суспільства, бо процес соціалізації у них почався дуже пізно. Соціалізація має розпочатися в ранньому дитинстві, коли на 70% формується особистість людини.
Поняття «особистість» допомагає охарактеризувати в людині соціальну основу її життєдіяльності. Конкретна людина,індивід, у даному випадку особистість, має величезну кількість взаємопов’язаних суспільно цінних рис. Серед них розум, мудрість, емоції, воля, рішучість, навички, вміння, установки, переконання, самооцінки, любов, ненависть, пристрасть, імпульсивність тощо. Ці якості мають як природні, так і соціально значущі риси. Із численних моральних якостей можна виділити гуманність, людяність, доброту, милосердя, совісність, терпеливість, ввічливість, працелюбність, благородство, чесність, справедливість, відповідальність та багато інших. Звичайно, тим чи іншим індивідам властиві і багато негативних, аморальних якостей: егоїзм, користолюбство, недоброзичливість, боягузтво, цинізм, наклепництво, злостивість, зазнайкуватість тощо. Усі ці властивості є продуктом впливу суспільства, соціальних спільностей, окремих людей на дану особистість, також продуктом самовиховання. Особистість характеризується унікальним поєднанням природних, соціальних і духовних складових: тілесної організації людини, її соціальних ролей в різних формах спілкування і спрямованості до певних духовних цінностей і ідеалів.
Індивідуальність означає унікальність і неповторність людини, її своєрідні особливості. Індивідуальність виявляється в рисах темпераменту, характеру, в інтересах, якостях інтелекту, потребах, здібностях індивіда.
