Стериліум. У 100 г препарату для гігієнічної та хірургічної антисептики міститься: 45 г ізопропанолу, 30 гН-пропанолу,0,2 г лецетроніум етилсульфату, добавки для догляду за шкірою. Препарат має пролонговану бактерицидну, фунгіцидну та вірусоцидну дію протягом більш як3-хгодин. Кількість транзиторної мікрофлори на шкірі за 30 с зменшується в 100 тис. разів.
Стериліум - віругард містить етанол, бутанон, гліцерин, міристиловий спирт, петролейний ефір. На відміну від попереднього стериліума має посилені вірусоцидні властивості.
Кутасепт - Г – рідиначервоно-коричневогокольору, в 100 г якої міститься 63 г ізопропанолу, 0,025 г бензолконід хлориду, барвники, добавки.
Кутасепт-Ф – рідина без кольору, подібна за складом до попередника. Кутасепт-Г та- Ф застосовують для передта післяопераційної ан-
тисептики шкіри.
Кислоти та луги. Із групи неорганічних кислот найбільш вживана борна кислота, яка добре розчиняється у воді та спирті, діє мікробоцидно, включаючи синьогнійну паличку та гриби. Застосовується у вигляді2–3%-нихрозчинів для обробки слизових оболонок, рук хірурга і гнійних порожнин.
Із групи аліфатичних органічних кислот для обробки слизових оболонок використовується молочна кислота (1–2%-на),яка має виражені бактеріостатичні властивості.
Препарати групи лугів мають помірну антисептичну дію, яка посилюється вираженими миючими властивостями. Натрію гідрокарбонат (2%- ний)застосовують для стерилізації кип’ятінням інструментів, гумових трубок. Розчин (0,5%-ний)аміаку переважно використовується для механічної антисептики.
Група фенолів. Сьогодні ці антисептичні засоби мають обмежене використання. Карболова кислота (фенол) є цитоплазматичною отрутою, легко проникає через шкіру та слизові оболонки, викликаючи при цьому опіки та некроз шкіри. Може викликати отруєння, що супроводжується ураженням центральної нервової системи і паралічем дихання. Застосовують3–5%-ніводні розчини фенолу для дезінфекції інструментів, предметів догляду. Максимальна бактерицидність досягається шляхом додавання мила. Також для дезінфекції використовують 2 %-нийрозчин лізолу та крезол, що містить 50 % мила.
Група барвників. Найчастіше застосовують водні чи спиртові роз-
чини етакридину лактату, метиленового синього та діамантового зе-
леного. Ними обробляють інструменти та операційне поле, слизові оболонки, ранові поверхні та гнійні порожнини.
Альдегіди. Основний представник – альдегід мурашиної кислоти – формальдегід. В практиці використовують його36,5–37,5%-нийводний розчин – формалін. Це сильний антисептик, який згубно діє на вегетативні форми бактерій, їхні спори, віруси та грибки. Його взаємодія з аміногрупами білків мікроорганізмів призводить до дегідратації цитоплазми останніх. Застосовують як стерилізуючий агент тих об’єктів, які не можна стерилізувати іншими способами (хімічна стерилізація).
Для дезінфекції інструментів, рукавичок, дренажів використовують 2–5%-нірозчини формаліну. Він входить до складу трійчастого розчину (формалін – 20, карболова кислота – 10, натрію гідрокарбонат – 30 г на 1 л дистильованої води). Також застосовуються0,5–1%-нірозчини формальдегіду для антисептичної обробки шкіри, а в розведеннях1:2000–1:3000– слизових оболонок.
Лізоформ – цемильно-спиртовийрозчин формальдегіду (40 частин формаліну, 40 частин калійного мила, 20 частин спирту). Застосовують1–4%-нийводний розчин для обробки рук і операційного поля.
Із альдегідів також застосовується бета-пропіолактон – рідина без кольору (С3Н4О2). В концентрації 1:5000 він діє бактеріостатично, а в розведенні 1:1000 – бактерицидно. Найбільш чутливі до нього віруси: вони гинуть від 0,05%-ноїконцентрації. У газоподібному стані бетапропіолактон є швидкодіючим бактерицидним препаратом: при концентрації 1,5 мг/л в повітрі камери через 30 хв досягається стерильністьтест-об’єктівізбавовняно-паперовоїтканини, яка містить більше 1 млн спор. Він ефективний також для стерилізації пластмас. Проте, його висока токсичність змушує працювати з ним у протигазі та гумових рукавичках, що обмежує широту застосування препарату.
Група галоїдів. Речовини цієї групи містять активний хлор чи йод. У водних розчинах препаратів хлору утворюється хлорнуватиста кислота (НClО) та активний хлор. У свою чергу, хлорнуватиста кислота розкладається з вивільненням атомарного кисню, який має високу мікробоцидну активність. Атоми ж хлору денатурують цитоплазматичні білки мікробної клітини. З неорганічних сполук, які легко віддають активний хлор, широко використовують як сильний дезінфектант і дезодорант – хлорне вапно (кальцію гідрохлорид).
Органічні сполуки хлору повільніше віддають галоген, а тому діють більш м’яко. Їх застосовують не лише для дезінфекції приміщень та інвентарю з догляду за тваринами, але й як антисептики. Найчастіше це хлорамін Б (містить 25–29% активного хлору) –1–5%-нірозчини для обробки неметалевих (скляних, з гуми чи полімерів) інструментів, 0,2– 0,5%-ні– для рук, слизових оболонок і ран. З інших органічних сполук хлору застосовують дезам, сульфахлорантин(0,2–1%-ний),дихлор-І(1– 2%-ний)та хлорцин (0,5%-ний).
Препарати йоду є одними з найдавніших антисептичних засобів, які вперше застосували для хірургічної антисептики рук у 1888 році. Йод має майже універсальний спектр протимікробної дії, яка проявляється у мікробоцидному ефекті на грампозитивні та грамнегативні бактерії, включаючи збудників туберкульозу та спори. Також йод згубно діє на спори, гриби, віруси, найпростіші.
Це відбувається у зв’язку зі здатністю йоду окислювати різноманітні внутрішньоклітинні та мембранні структури клітин мікроорганізмів. У першу чергу окислюються вільні сульфогідрильні групи (-SH)у ферментах і білках (Франклін Т., 1984).
Як антисептичний засіб у хірургії тривалий час використовувався 5 %-нийводно-спиртовийрозчин йоду (йод – 5 г, калію йодиду – 2 г, води та етилового спирту 95 % порівну, до 100 мл). Проте, незважаючи на широкий спектр і високий рівень антибактеріальної дії, така лікарська форма йоду має вираженімісцево-подразливутатоксико-алергеннудії.
Зважаючи на це, замість спиртових розчинів йоду слід використовувати йодофори – комплексні сполуки йоду зповерхнево-активнимиречовинами чи розчинними у воді полімерами. При цьому побічна дія йоду усувається, але зберігаються його антимікробні властивості та підвищується стабільність препаратів при зберіганні.
Основні представники йодофорів – йодинол, йодопірон, повідон - йод. Йодофори виявляють високу бактерицидну активність щодо ешерихій, стафілококів, протею, синьогнійноїпалички, маютьфунгістатичнівластивості.
Йодонат – водний розчин сполукиповерхнево-активноїречовини з йодом (3%). Рідинатемно-коричневогокольору зі слабким запахом йоду. Застосовують у вигляді 1%-ного(за йодом) водного розчину для обробки операційного поля. Готують шляхом розведення маточного розчину дистильованою або кип’яченою водою у співвідношенні 1:3.
24
Йодинол являє собою водний розчин, що містить 0,1 % йоду, 0,3 % калію йодиду і 0,9 % полівінілового спирту. Застосовують для обробки слизових оболонок, лікуваннягнійно-запальнихпроцесів у м’яких тканинах.
Йодопірон – суміш полівінілпіролідон йоду з йодидом калію. Це жо-вто-коричневийаморфний порошок без запаху або зі слабким специфічним запахом, містить6–8% активного йоду. Повільно розчиняється у воді та спирті. Застосовують для підготовки рук (0,1 %), операційного поля (1 %) та лікування гнійних ран(0,5–1%). Розчин однопроцентної концентрації готують, змішуючи 150 г йодопірону з 200 мл дистильованої води до утворення однорідної тягучої маси. Її залишають на 30 хвилин, час від часу збовтуючи, а потім добавляють ще 600 мл дистильованої води, перемішують і витримують10–15хвилин. Розчини 0,1%-ноїі0,5%-ноїконцентрації готують із 1%-ногорозчину безпосередньо перед застосуванням.
Йодобак –полівідон-йод,який містить до 10% йоду, готовий розчин з бактерицидною та спороцидною пролонгованою дією. Застосовується для передта післяопераційної обробки шкіри, слизових оболонок та ранових поверхонь.
Йоддицерин − до його складу входять йод, калію йодид, диметилсульфоксид та гліцерин. Завдяки цьому такий розчин має бактерицидні, протизапальні та місцевознеболювальні властивості. Спектр антимікробної дії йоддицерину поширюється на стафілококи, стрептококи, ешерихії, фузибактерії, клостридії, неклостридіальні анаероби, хламідії та багато інших видів патогенних мікроорганізмів. Також важливо, що на відміну від інших препаратів йоду, призначених для місцевого застосування, йоддицерин не накопичується в надмірних концентраціях у зоні дії. Це виключає можливість больового, подразливого та некротизуючого впливу цього препарату на життєздатні тканини. Наявність диметилсульфоксиду в складі йоддицерину пояснює його високу проникну здатність, а також помірну знеболювальну та протизапальну дію. Гліцерин сприяє пом’якшенню щільних тканин епідермісу, рогових країв виразки рогу підошви (Козій В.І. та співавт., 2005), що позитивно впливає на перебіг регенеративних процесів.
Група кисневивільнюючих антисептиків. Основні представники –
перекис водню та калію перманганат. Ці антисептики за наявності органічних сполук вивільнюють активний кисень, який порушує окисновідновні процеси в клітинах мікроорганізмів, чим зумовлюють їх загибель. При розпаді калію перманганату, поряд із виділенням кисню, утворю-
25
ється їдкий калій та окис магнію, останній виявляє в’яжучу дію, особливо у випадках застосовування 2–5%-нихрозчинів. Крім того, окислювачі – добрі дезодоранти.
Калію перманганат, як антисептик, застосовують частіше у вигляді0,1–1%-ногорозчинів.
Перекис водню переважно використовується у 3%-нійконцентрації, однак більш виражений бактерицидний вплив має його 6%-нийрозчин, в якому при 50°С вегетуючі форми мікроорганізмів гинуть за15–20,а спори – за30–40хвилин. При кімнатній температурі експозиція подовжується в 2 рази, але забезпечується повний бактерицидний і спороцидний ефекти.
Універсальним антисептиком є комплексний препарат первомур
(рецептура “С-4”),в якому міститься перекис водню. Препарат може використовуватися для підготовки рук і операційного поля, стерилізації стійких проти корозії інструментів (в тому числі з оптикою), шовного матеріалу, виробів із полімерів тощо.
Без сумніву, значними перевагами препарату є його доступність і відсутність негативної дії на слизові оболонки і поверхню шкіри. Первомур має високу бактерицидну та спороцидну активність. Спори палички сибірки гинуть у маточному розчині протягом 15–60хвилин, у робочому – через 18 годин.
Первомур – це суміш перекису водню, мурашиної і надмурашиної кис-
лот. Остання утворюється в процесі взаємодії між першими двома інгредієнтами.
Розчини первомуру готують (концентрація за надмурашиною кислотою) за рецептурами, поданими в таблиці 1. Вода може бути дистильованою, водопровідною, артезіанською.
Після змішування інгредієнтів вихідного розчину його збовтують і витримують у холодній воді чи холодильнику. За цей період у розчині утворюється надмурашина кислота. Потім суміш розводять водою до потрібної концентрації.
Дезоксон-І – це комплексний препарат перекису водню, який є рідиною без кольору, з характерним запахом оцтової кислоти. Він містить5–6% надоцтової кислоти,10–12% перекису водню, 15 % оцтової кислоти і стабілізатор. Препарат добре розчиняється у воді, спирті та інших розчинниках. Дезоксон – високобактерицидний, спороцидний, згубно діє на віруси та грибки. В 1%-нійконцентрації за надоцтовою кислотою – універсальний антисептик. Аналогічним препаратом є естостерил-І, який має вищу концентрацію надоцтової кислоти(14–16%), у зв’язку з
26
чим його застосовують для обробки рук і операційного поля, стерилізації виробів, стійких до корозії.
Таблиця 1 – Вихідні та робочі розчини рецептури“С-4”
| Вихідні розчини | Робочий розчин | ||||
| Пергідроль | Мурашина кислота, мл | вода, л | |||
| 100 % | 85 % | 2,4 % | 4,8 % | ||
| 17,1 | 6,9 | 8,1 | до 1 | 0,5 | |
| 34,2 | 13,8 | 16,2 | 2 | 1 | |
| 85,5 | 34,5 | 40,5 | 5 | 2,5 | |
| 171 | 69 | 81 | 10 | 5 | |
Група поверхнево-активних речовин (ПАР). Це велика група ре-
човин з дифільною побудовою молекул, які здатні в рідкому середовищі адсорбуватися із розчину на поверхні розподілу фаз, наприклад: рідина – повітря (газ), рідина – тверде тіло, рідина – рідина. Вони можуть бути катіонного, аніонного, амфотерного типу, при цьому всі виявляють мийні властивості.
Оскільки мікробні клітини в природних умовах мають негативний заряд, то більш активні протимікробні властивості виявляють катіонні ПАР, у яких з підвищенням поверхневої активності зростає й антимікробний вплив. Ефективна дія ПАР може проявлятися в досить малих концентраціях. Наприклад, антимікробна активність цетилпіридиній хлориду в 300 разів вища, ніж фенолу, а хлоргексидин згубно діє на бактерії в розведеннях 1:2000 – 1:100000.
Поверхнево-активніречовини містять в одній молекулі гідрофобну та гідрофільну групи, тому можуть адсорбуватися на поверхні поділу фаз, і як наслідок – знижувати їх поверхневий натяг. У живих організмів, включаючи мікроби, головною поверхнею розподілу фаз є клітинні мембрани, які складаються з білків, ліпідів. На перших сорбується гідрофільна частина ПАР, з другими взаємодіє гідрофобна частина.
Антисептичні властивості ПАР значною мірою пов’язані з їх здатністю активно проникати в мікробну клітину, взаємодіяти з цитоплазматичною мембраною, у результаті чого втрачаються іони калію, кальцію, магнію, неорганічного фосфору, амінокислоти, нуклеотиди, настає преципітація цитоплазматичних білків і нуклеїнових кислот.
Значною мірою механізм антимікробної дії ПАР зумовлений їх здатністю інактивувати фактори бактеріальної агресії (токсини, ферменти і т. п.), пригнічувати чи видаляти позахромосомні генетичні фактори (плазміди, транспозони), що мають істотне значення при формуванні стійких до лікарських речовин штамів мікроорганізмів.
Дегмін – препарат, похідний від гексаметилендіаміду і високомолекулярних спиртів. Випускається у вигляді твердої воскоподібної речовини жовтого кольору або 30%-горозчину (дегміциду). Згубно діє на грампозитивні та грамнегативні бактерії, їх спори, а також гриби. Використовують для підготовки рук і операційного поля у вигляді 1%-говодного розчину.
Хлоргексидину біглюконат (гібітан ) – поверхнево-активний антисе-
птик, ефективний щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, виявляє фунгістатичні властивості.
Застосовують для обробки операційного поля і рук, стерилізації інструментів (0,5–1%-ний),промивання порожнин і слизових оболонок (0,02%-нийрозчин), лікування ран. Гібітан випускається у вигляді 20%-ноговодного розчину; робочі розчини готують на спирті або воді. Частіше користуються 0,5%-нимрозчином гібітану, який готують, розводячи розчин 70%-ниметиловим спиртом у співвідношенні 1:40.
Декаметоксин – це катіоннийповерхнево-активнийшвидкодіючий антисептик, який застосовують для обробки рук(0,025–0,05%-ний)і операційного поля, лікування гнійних ран. Шовний матеріал стерилізують в 0,1%-номуводному, а потім в 0,1%-номуспиртовому (70°) розчинах.
Препарат справляє (Палій Г.К. та співавт., 1997) виражений бактерицидний вплив на стафілококи, стрептококи, синьогнійну паличку, капсульні бактерії та фунгіцидну дію на дріжджі, дріжджоподібні грибки, збудники трихофітії, мікроспорії, аспергіли та пеніцили. Високоактивний відносно мікроорганізмів стійких до пеніциліну, левоміцетину, тетрациклінів, стрептоміцину, канаміцину, еритроміцину. Утворення стійких до декаметоксину форм відбувається дуже повільно і не перевищує ефективних концентрацій препарату в лікарських формах. У процесі застосування декаметоксину підвищується чутливість антибіотикорезистентних мікроорганізмів до антибіотиків.
Етоній – єбіс-четвертинноюамонієвою сполукою, яка легко розчиняється в спирті й воді. Бактеріостатична, а у високих концентраціях розчинів бактерицидна дія проявляється, в основному, відносно грампозитивних коків. Поряд з цим етоній має помірнімісцево-анестезувальнівластивості, його застосовують у вигляді0,5–1%-нихрозчинів,0,5–2%-нихмазей,0,1%-нихочних та0,5%-нихвушних крапель.
Мірамістин – катіоннийповерхнево-активнийантисептик, має антимікробний ефект відносно грампозитивних мікроорганізмів та найпростіших. Має помірні фунгістатичні властивості, гірше діє на грамнегативну флору. Застосовують у вигляді1%-нихрозчинів.
28
Церигель. Склад: полівінілбутироль – 4 г, цетилпіридинію хлориду – 0,2 г, спирт етиловий 96º – 100 г. Без кольору, опалесціювальна, злегка тягуча рідина із запахом спирту. При попаданні на шкіру утворює плівку, добре розчиняється в спирті, ефірі, інших органічних розчинниках.
Група сорбентів. Сорбційні властивості вати, марлі, моху, лігніну здавна використовувалися у хірургії для лікування ран. Успіхи фізичної хімії за останні десятиріччя дали можливість синтезувати низку сорбційних засобів, які з успіхом використовуються для антисептики.
Із сучасних сорбентів у ветеринарній хірургії застосовуються антисептичні препарати на кремнієорганічній основі (поліметилсилоксани).
Песил – високодисперсний порошок білого кольору із специфічним запахом етонію. Складові: поліметилсилоксан – 98 %, етоній – 2 %. Препарат має антимікробну дію, забезпечує місцеву детоксикацію ран, зменшує рівень інфікування ушкоджених тканин, активно сорбує фактори патогенності бактерій, токсичні ранові метаболіти (Ільніцький М.Г., 2003). Для профілактики хірургічної інфекції, після виконання операцій (грижорозтин, кастрація, видалення пухлин тощо), на поверхню рани рівномірно наноситься0,2–0,5г песилу.
Лікувально-профілактичнаефективність антисептиків різко збільшується при поєднанні їх з дією фізичних факторів: електрофорезом, ультразвуком, лазерним опроміненням. Значною мірою успіхи в профілактицігнійно-запальнихпроцесів залежать від досягнень на шляху створення засобів і матеріалів, які поєднують в собі можливості та принципи асептики й антисептики. З цієї точки зору найбільш перспективними вважаються антисептики, виготовлені з полімерних матеріалів, що мають антимікробні властивості.
У першу чергу слід звернути увагу на полімерний шовний і перев’язувальний матеріал, виготовлений на основі полівінілового спирту. Методом іонного зв’язування в прядильний сплав вводять антибіотики, антисептики, протеолітичні ферменти. Широкого розповсюдження набули полімерні лікарські плівки, які за своїм антимікробним впливом у 2–4рази активніші, ніж відповідні антибіотики й антисептики без полімерів (Богомольний В. Я. і співавт., 1991).
Крім синтетичних, також застосовують полімери природного походження: колаген, желатинова губка, натрієві й калієві солі альгінової кислоти, полісахариди.
9. Запальні процеси сухожилків у дрібних домашніх тварин.
Воспаление сухожилий — тендинит (Tendinitis) наблюдается у животных всех видов. Различают острые и хронические тендиниты. Острые тендиниты могут быть асептическими и гнойными, а хронические — фиброзными и оссифицирующими. Повреждению чаще подвергаются флексоры сухожилий, реже — разгибатели (экстензоры). О с т р ы й а с е п т и ч е с к и й т е н д и н и т (Tendinitisaseptica acuta). Этиология. Возникает в большинстве случаев в результате фасцикулярных разрывов или разрывов сухожилия и последующего реактивного асептического воспаления в области повреждения. Проявляется вследствие ушибов, надрыва сухожилий, при неправильных расчистке и ковке лошадей, а также постановке конечностей, деформации копыт. По данным И. С. Панько, надрывам и разрывам сухожилий способствует уменьшение содержания в них коллагена, что приводит к потере упругости и эластичности тканей. Под воздействием травмирующего фактора нарушается целость отдельных сухожильных волокон или пучков сухожильной ткани, мелких кровеносных сосудов. Развивается воспалительная реакция с явлениями отека окружающих тканей вследствие увеличения проницаемости стенок сосудов, выпотевания серозного экссудата и миграции лейкоцитов. По истечении 2—3 дней появляется воспалительный инфильтрат. В дальнейшем при благоприятных воспалительных явлениях он рассасывается, дефект замещается пролифератом, затем формируется в рубцовую ткань. В результате сухожилие утолщается, уменьшается его подвижность. Впоследствии происходят так называемое вторичное формирование рубца, его частичное разрыхление и рассасывание. Сухожилие в целом становится ближе к норме. При поверхностных надрывах сухожилий в образовании рубцовой ткани участвуют фиброзная оболочка и рыхлая подкожная клетчатка, что влечет за собой образование более массивной рубцовой ткани, спайку сухожилия с окружающими тканями и нередко отложение костных солей. Клинические признаки. В первые 3— 4 дня незначительно (на 0,3—0,5 °С) повышается общая температура, а также частота пульса и дыхания. Пальпацией обнаруживаются болезненность воспаленного сухожилия, повышение местной температуры, до 72 ч в зоне повреждения увеличивается воспалительный отек. При повреждении сгибателей пальцев животное удерживает конечность в полусогнутом положении (рис. 41). Диагноз. Ставят его на основании данных анамнеза, результатов общих и местных клинических исследований. Прогноз обычно благоприятный. При надрывах в зависимости от степени повреждения могут быть осложнения в виде оссификации и тендогенной контрактуры (укорочение). Лечение. В период острых асептических воспалительных явлений животному предоставляют покой, диету с учетом болезни. В первый день травмы назначают холод. В последующие дни (2—7) применяют обезболивающие и противоэкссудативные средства в зависимости от течения болезни. С 3—4-го дня воздействуют на поврежденные ткани сухим или влажным теплом, применяя с этой целью водные или спиртовые компрессы. По мере исчезновения воспалительного отека назначают дозированный моцион. Хорошие лечебные результаты получают при сочетанном применении ультразвука с интенсивностью 0,1—0,2 Вт/см2 в течение 3— 5 мин через 48—72 ч, лазера, лампы «Бионик». Перед процедурой следует тщательно выстричь волосы, в качестве контактной среды применять антисептические мази, линименты. Курс лечения — 6—7 сеансов. Наряду с физическими методами терапии назначают лекарственные вещества, способствующие благоприятному течению воспалительных процессов в тканях, такие, как противовоспалительные гормоны, снижающие сосудистую реакцию в зоне повреждения, — гидрокортизон (для крупных живот ных 0,02—0,03 мг/кг, для мелких — 0,1—0,2 мг/кг), дексазон (для крупных животных 4—8 мг, для мелких — 1—3 мг на одну инъекцию). Указанные гормональные препараты инъецируют в ткани зоны повреждения через 3—4 дня, но назначают не более 2—3 инъекций и только в период острого воспалительного отека, так как противовоспалительные гормоны снижают сократительную способность мышечной стенки сосудов, тем самым уменьшая порозность стенок капилляров (М. С. Борисов). Такое сочетанное лечение способствует нормализации воспалительной реакции, рассасыванию пролифератов. Ультразвуковое воздействие на ткани в зоне повреждения повышает регене- ративно-восстановительные процессы. Наступает быстрое клиническое выздоровление животного, уменьшаются, а затем исчезают болевая реакция, хромота, рассасываются отеки, восстанавливаются функция сухожилия, показатели температуры кожи в очаге травмы. Ф и б р о з н ы й т е н д и н и т (Tendinitisfibrosa). Этиология. Возникновение этого хронического заболевания обусловлено преждевременной эксплуатацией и тяжелой работой животных, переболевших тендинитом. Повторные фасцику- лярные разрывы сухожилия и новообразованной фиброзной ткани на месте бывшего повреждения влекут за собой избыточное развитие рубцовой ткани в толще сухожилия и окружающей его клетчатке. Фиброзная ткань становится утолщенно й, плотной и теряет свою эластичность. На месте разорванных и дегенериро- ванных сухожильных волокон образуется массивная рубцовая ткань, которая в дальнейшем приводит сухожилие к укорачиванию (тендогенная контрактура). Клинические признаки. Общее состояние животного удовлетворительное. В зоне повреждения отмечают по локализации сухожилия плотную бугристую малоболезненную, без повышения местной температуры припухлость. При проводке шагом наблюдают хромоту слабой степени. При движении рысью по мягкому грунту хромота увеличивается. Хронические фиброзные тендиниты приводят к постоянной хромоте, развитию деформации копыт (торцовое копыто). О с с и ф и ц и р у ю щ и й т е н д и н и т (Tendinitis ossificans). Чаще наблюдают у лошадей, быков-производителей в области поверхностного сгибателя пальца, концевой части глубокого сгибателя пальца, межкостной мышце в местах прикрепления к сесамовид- ным костям путового сустава. Этиология. Причины болезни — ранения, повторные надрывы и разрывы сухожилий чаще всего в местах прикрепления их к костным связочным буграм, приводящие к воспалительным явлениям. Хрящевые клетки, содержащиеся в нормальных сухожилиях, ме- таплазируются в костную ткань, побуждая развитие оссифициру- ющего тендинита. Клинические признаки. Общее состояние животных удовлетворительное. Наблюдается постоянная хромота, усиливающаяся при нагрузке. Наличие окостенения сухожилия подтверждается рентгенографией. Прогноз неблагоприятный. Лечение. Применяют ультразвуковой фонофорез с раздражающими мазями, эмульсиями, прижигание каленым железом, инъекции химотрипсина или лидазы. Чаще лечение не дает положительных результатов, и животное подлежит выбраковке. Г н о й н ы й т е н д и н и т (Tendinitispurulenta). Этиология. Воспалительный гнойный процесс развивается в интерфасцикулярной соединительной ткани, поэтому гнойные тендиниты могут быть только интерфасцикулярными. Следствием гнойного процесса в сухожилии обычно бывает некроз сухожильной ткани из-за нарушения капиллярного кровообращения. Гнойное воспаление возможно в результате инфицирования раны сухожилий, перехода гнойного процесса с окружающих тканей на сухожилие (при флегмоне венчика, некробактериозе, отморожении у собак и др.). Клинические признаки. При закрытом гнойном процессе общее состояние животного угнетенное, температура тела повышена (на 1,5 "С и более), значительно усилены пульс и дыхание. При наличии свищей, открытых гнойных ран общая температура тела, пульс и дыхание повышены незначительно. Поражение сухожилий на конечностях в ызывает хромоту высшей степени. В зоне повреждения отмечают диффузную припухлость, при пальпации резкую боль, напряжение тканей, повышение местной температуры. Гнойный экссудат при свищах жидкий, зеленоватого оттенка, с наличием обрывков некротизированных сухожильных волокон и с запахом распавшихся мертвых тканей. Диагноз. Ставят его на основании общих и местных клинических исследований, характера экссудата и функции поврежденного сухожилия. Прогноз зависит от степени повреждения тканей и характера течения болезни. Своевременное лечение гнойных тендинитов нередко приводит к клиническому выздоровлению. При значительном некрозе сухожилия прогноз осторожный до неблагоприятного в смысле восстановления целости и функции органа. Лечение. Необходимо возможно раньше предоставить животному полный покой, который при тендинитах, особенно при гнойных, имеет большее значение, чем лечение. При наличии гнойных ран иссекают обрывки некротизированной сухожильной и окружающих тканей. В случае образования гнойных свищей их вскрывают для удаления гнойного экссудата из ниш и карманов. Рану обильно орошают 5— 10%-ным раствором йодоформного эфира, раствором фурацилина 1: 5000, раствором этакридина лактата 1: 1500, 10%-ным раствором натрия хлорида с добавлением на 1 л раствора 1 мл 5%-ного раствора йода, затем рану депонируют комбинированными порошками, имеющими в составе антибиотики, сульфаниламидные препараты, борную кислоту, йодные препараты (йодоформ, ксероформ, параформ). Наряду с этим следует на 2—3 нед наложить гипсовую повязку с окном над раной. При повышенной температуре тела назначают на 7—10 дней курс антибиотикотерапии, а с улучшением общего состояния, при отсутствии гнойного экссудата в ране следует применять тканевые препараты, такие, как взвесь плаценты, ауто- или гетерокровь, румалон, стекловидное тело и др., а также общетонизирующие и стимулирующие препараты, действующие на репаративные и регенеративные процессы.
10. Папіломатоз ВРХ – діагностика та новітні методики лікування.
Вирусный папилломатоз КРС (BPV - Bovine papillomavirus) представляет собой группу ДНК вирусов из семейства Papillomaviridae. Вирус вызывает кондиломы (папилломы и фибропапилломы) на коже, слизистых оболочек желудочно-кишечного тракта, реже рак желудочно-кишечного тракта и мочевого пузыря. Вирусный папилломатоз КРС также является причиной опухолей кожи лошадей и саркоидоза лошадей и ослов.
Виды
Существует шесть основных классифицированных типов BPV, BPV-1 до BPV-6, которые делятся на три большие подгруппы.
Deltapapillomavirus или вирус фибропапилломы, ранее известные как подгруппа А. Похожие папилломы есть у парнокопытных животных (например, папилломатоз оленей, вирус папилломы европейских лосей, вирус папилломы овец) также находятся в этой группе. Эти вирусы заражают только кератиноциты (эпителиальные клетки), однако, в отличие от других вирусов папилломы, они вызывают пролиферацию кератиноцитов и фибробластов, что приводит к доброкачественной фибропапилломе с участием как эпителия так и основной дермы. Специфика типов отличается:
BPV-1 заражает паховую область, в том числе полового член, соски и вымя.
BPV-2 поражает кожу, желудочно-кишечный тракт и мочевой пузырь.
Xipapillomavirus или эпителиотропный папилломатоз (ранее известный как подгруппа Б) и являются уникальными среди папиллом в отсутствие E6 онкобелка. Они заражают кератиноциты (эпителиальные клетки), вызывая чистые папилломы с участием только эпителия. Специфика типов отличается:
BPV-3 заражает кожу.
BPV-4 заражает верхнюю часть желудочно-кишечного тракта.
BPV-6 заражает соски и вымя.
Epsilonpapillomavirus имеет единственный член BPV-5, особенностью которого является, промежуточный тип между двумя другими группами. BPV-5 поражает соски и вымя, и может вызывать как чистые папилломы, так и фибропапилломы.
Еще тринадцать предполагаемых групп BPV недавно были идентифицированы.
BPV-1/2 и BPV-4 вызывают плоскоклеточный рак желудочно-кишечного тракта и haemangioendotheliomas мочевого пузыря у животных, которые питаются папоротником (Pteridium aquilinum и Onychium contiguum). Такие виды рака распространены в местах, где пастбища заражены папоротником. Папоротник содержит несколько иммунодепрессантов и мутагенов, в том числе кверцетин и птаквилозид. Потребление большого количества папоротника приводит к острому отравлению с симптомами поражения костного мозга, истощения, в то время как при маленьких дозах долгого потребления он действует как кофактор рака.
Диагноз на папилломатоз ставят на основании клинических признаков, патологоанатомических изменений и результатов лабораторных исследований. В папилломах наличие вируса определяю в РИД, вирусного антигена – в РИФ а наличие ДНК вируса – с помощью ПЦР. В сыворотках крови заболевших животных определяют наличие антител в РНГА или ИФА.
Для того чтобы избавиться от проблемы раз и навсегда, следует определить причину болезни, только после того как будет известно какая инфекция вызвала болезнь можно приступать к лечению. Для начала вашей корове могут назначить магнезию и специальные крема или жидкости купить в Украине их можно в специализированных ветеринарных аптеках.
Самые известные и эффективные крема сегодня это: п апиломацид, мазь антипапилома, антибородавка. А теперь давайте рассмотрим каждый товар по-отдельности.
Папиломацид – препарат локального действия, воздействует непосредственно на образование. В состав входит салициловая кислота, которая действует на клетки. Точно разработанная рецептура способствует снятию воспаления, торможение реакции, обеззараживания и проч. После нанесения способствует формированию водостойкой пленки, которая защищает от внешних болезнетворных микроорганизмов. Важно помнить, что наносить раствор на слизистую оболочку строго запрещено, так как это может причинить непоправимый вред здоровью. Пользоваться средство достаточно просто для этого вам стоит кожу вокруг папилломы обработать кремом, чтобы не сжечь ее. После этого непосредственно на бородавку наносится 1 капля средства. Обработку проводят ежедневно до получения нужного результата, т.е. пока от бородавки не останется и следа. Во время использования этого средства молоко и мясо можно употреблять без ограничений.
Мазь антипапилома – это не менее эффективное средство. Крем изготавливается по особому рецепту. В его состав входит салициловая кислота, которая воздействует непосредственно на бородавку, а в частности способствует ее уничтожению. Помимо этого в составе имеется резорцин, который обладает антисептическим, спазмолитическим и обезболивающим действием. После нанесения вещества на бородавку сверху появляется пленка защищающая кожу от негативных внешних факторов. Массу наносить следует дважды у сутки на протяжении 3-7 дней. В редких случаях у животных может, отмечается индивидуальная непереносимость компонентов. На вкус и качество молока не влияет.
Антибородавка – одна из лучших антипапиломных жидкостей. Действующее вещество, как и предыдущих – это салициловая кислота. Дополнительно в состав входят натуральные растительные экстракты, которые обеззараживают, снимают воспаление, болевые ощущения и проч. Применять только наружно, при этом наносить на слизистую строго запрещено. Новообразование следует обрабатывать 2 раза в день до полного исчезновения симптомов. Курс терапии в среднем составляет 3-7суток. Запрещено применять для злокачественных опухолей.
Эти и другие средства можно купить в ветаптеке 33 коровы. У нас представлен огромный ассортимент товара. Заказать товар очень легко достаточно зайти на сайт и сделать заказ или просто связаться с нашими консультантами.
В тех случаях, когда наряду с папилломами образуются крупные опухолевые узлы — фибромы, последние необходимо экстирпировать. При этом хирургическое лечение при фибропапилломатозе мы обычно сочетали с новокаиновой терапией. Наши наблюдения показали, что уд аление крупных бородавок на ранней стади и папилломатоза в некоторых случаях стимулирует рост оставшихся бородавок и ведет к рецидивированию. Поэтому в самом начале опухолевого процесса целесообразно начинать лечение с применения новокаина. Интересно отметить, что использование вакцины, приготовленной из бородавок на ранней стадии роста, стимулирует бластома-тозный процесс (С. Olson и L. Skidmore, 1959). G. Rosenberger (1959) тоже установил, что приготовленная из «молодых» бородавок формалинизированная вакцина неэффективна при лечении кожного папилломатоза.
Крупный рогатый скот можно иммунизировать против кожного папилломатоза. Однако степень невосприимчивости относительная. Вакцину против бородавок используют главным образом с лечебной целью. Утверждения ряда авторов (Rosenberger, 1955, Z. Stilinovic, 1955, Н. Wunner и К. Zrenner, 1956, Л. Г. Прусова, 1958, и др.) о том, что такая терапия является эффективной, были сделаны на основании клинических наблюдений. Однако имеются известные трудности в оценке эффективности лечебного препарата, так как кожный папил-ломатоз крупного рогатого скота характеризуется ограниченным сроком течения и.продолжительность спонтанного папилломатоза у отдельных животных неизвестна.
11. Хірургічні захворювання кришталика (катаракта): діагностика, патогенез, лікування
Катаракта – это утрата прозрачности глазным xpусталиком, частично или полностью. При этом заболевании хрусталик становится мутным и препятствует доступу света к сетчатке, что может привести к потере зрения. Хрусталик - это оптическая линза, которая при помощи роговицы глаза фокусирует лучи света на его сетчатке. У здорового глаза хрусталик - прозрачное образование, появляющееся в результате особого строения специфических белков. С возрастом или под воздействием негативных факторов (нарушение обмена веществ, сахарный диабет, излучение, травма) уникальность строения белков хрусталика может быть утрачена, что нарушает его прозрачность. Как показывает практика, первые симптомы катаракты чаще всего появляются у животных в возрасте от 4 лет.
Сложность данной проблемы и ее огромная распространенность среди собак и кошек обусловлена несколькими факторами. Во-первых, тип наследования некоторых видов катаракт еще неизвестен, а исключить из разведения всех родственников больного животного согласится не каждый заводчик. Во-вторых, наследственная катаракта может проявиться в пожилом возрасте, или не проявиться вовсе, если животное погибло относительно молодым. В-третьих, владельцы редко диагностируют своих питомцев у офтальмолога в течение всей жизни, и животное может быть ошибочно признано свободным.Это еще больше затрудняет исследование данного заболевания. Катаракта может быть не только врожденной, но и приобретенной. В последнем случае болезнь возникает обычно в результате травмы или острого офтальмологического заболевания и локализуется на одном глазу. Наследственная катаракта всегда двухсторонняя, хотя возможно не одновременное развитие патологии в обоих хрусталиках. Катаракта диагностируется с помощью офтальмологического осмотра. Единственным методом лечения является хирургия (замена пораженного хрусталика искусственным). Катаракта является, пожалуй, самым распространенным генетическим заболеванием глаз как у собак, так и у кошек всех пород.
· 1. С помощью специального инструмента хирург производит на роговице микроразрез размером около 3 мм. Все дальнейшие манипуляции осуществляются именно через него. Этот разрез делается таким образом, чтобы после операции он без последствий самогерметизировался, то есть исчез.
· 2. Через микроразрез вводится специальный наконечник, который при помощи ультразвука превращет родной хрусталик животного в эмульсию. Она выводится из глаза, после чего извлекается и зонд.
· 3. Через тот же микроразрез в капсулу (то есть на место удаленного хрусталика) вводится гибкая линз а, которая и будет в дальнейшем выполнять все функции удаленного хрусталика.
· 4. После того как линза самостоятельно разворачивается внутри глаза, ее надежно закрепляют при помощи специальных гибких «усиков». Эта линза не требует замены, она служит животному всю жизнь. Линзы производятся из материалов, биосовместимых с тканями глаза. В нашем комплексе применяются линзы ведущих мировых производителей.
· 5. По окончании всех хирургических действий микроразрез, как уже было упомянуто, самогерметизируется. В итоге зрение пациента обретает утраченную из-за катаракты четкость.
Стоит отметить, что в подавляющем большинстве случаев операция по удалению катаракты проводится через микроразрез, то есть не требует наложения швов. Уже через несколько часов после операции животное сможет достаточно хорошо видеть, а через две недели острота зрения полностью восстановится. Решением Всемирной Организацией Здравоохранения операция по удалению катаракты признана единственной полностью реабилитирующей операцией среди всех, и не только глазных, хирургических вмешательств. Поскольку главной особенностью катаракты является ее постепенное развитие, некоторые считают, что с операцией можно не спешить. Это опасное заблуждение, так как катаракта часто сопровождается другими заболеваниями глазных тканей, и они сами по себе могут стать причиной ухудшения зрения.
12. Особливості лікувальних заходів у собак дрібних порід.
13. Новоутворення статевих органів самців і самок.
У собак регистрируются довольно часто, особенно у старых; у кошек — значительно реже. Могут поражать яичники, матку, влагалище, преддверие. Различают опухоли доб-
У собак регистрируются довольно часто, особенно у старых; у кошек — значительно реже. Могут поражать яичники, матку, влагалище, преддверие. Различают опухоли доб-
