Послеоперационный контроль

В конце анестезии анестезист остается рядом с пациентом до экстубации. При неингаляционной анестезии должен кто-то оставаться рядом со спящим животным до его пробуждения (с собакой или кошкой – пока не подымут голову, а с лошадью или коровой – пока не встанут).

В ближайший послеоперационный период приоритетны аналгезия и восстановление физиологических функций.

Мелким животным или новорожденным крупным должна изм еряться температура тела через каждые полча са. Они помещаются после анестезии под обогревательную лампу, на подстилку или грелку до тех пор, пока температура их тела не достигнет нормальных значений. Если животное проснулось, проявляет активность и не нуждается в дополнительном парентеральном питании, то внутривенный катетер может быть удален.

Если пациент потерял много крови и находился перед анестезией в тяжелом состоянии, то во время пробуждения и в послеоперационный период он должен находиться под пристальным наблюдением. Такие важнейшие параметры, как пульс, ЧСС, температура, ЧД, цвет слизистых и время наполнения капилляров должны определяться каждые 15 – 30 мин. При кровопотере должен определяться гематокрит и белок плазмы. При других заболеваниях и ситуациях проводятся соответствующие исследования.

При введении жидкостей, обогреве животного, даче кислорода и других медикаментов необходимо всегда учитывать состояние пациента.

 

 

8. Сучасний погляд на асептику і антисептику. Новітні засоби для асептики та антисептики, які застосовуються у хірургії

 

Асептика – це система профілактичних заходів, спрямованих на запобігання хірургічної інфекції шляхом недопущення потрапляння мікроорганізмів у рану, тканини, органи, порожнини організму. Для досягнення цієї мети використовують як фізичні (ультрафіолетове випромінювання, іонізуюча радіація, ультразвук, фільтрування, дія високих температур і тиску), так і хімічні (гази, пари чи розчини хімічних речовин) способи знезараження.

Істотне значення також мають організаційні, ветеринарно-санітар-ні та зоогігієнічні заходи.

Згідно із сучасним поняттям асептики, її головним завданням є профілактика екзогенної інфекції, яка може розвинутися як результат контактного, імплантаційного таповітряно-крапельногозараження.

Попередження повітряно-крапельногозараження здебільшого залежить від рівня та якості організаційних,ветеринарно-санітарнихта зоогігієнічних заходів, спрямованих на зменшення та знешкодження мікроорганізмів у повітрі.

Враховуючи можливі шляхи зараження, необхідно суворо дотриму-

ватися основного закону асептики: все, що контактуватиме з поверхнею рани, має бути знезаражене.

Основними способами асептики є стерилізація та дезінфекція. Під стерилізацією розуміють сукупність фізичних і хімічних способів повного звільнення об’єктів зовнішнього середовища від усіх форм мікроорганізмів. У стерилізованих об’єктах допускається наявність тільки невеликої кількості термофільних мікробів, які не розмножуються при температурі тіла тварини, а тому не становлять для неї загрози. Для забезпечення асептики використовують фізичний і хімічний методи стерилізації. Перший передбачає застосування кип’ятіння, плинної пари, гарячого повітря, відкритого полум’я, випромінювання (ультрафіолетового, іонізуючого, ультразвукового), фільтрування через бактеріальні фільтри.

Для стерилізації крупногабаритних об’єктів, предметів із термолабільних і різнорідних матеріалів використовують хімічну (холодну) стерилізацію, яка досягається дією газів чи занурюванням у розчини хімічних речовин. Однак, головний недолік хімічної стерилізації – необхідність звільнення простерилізованого об’єкта від залишків стерилізуючого агента, під час якого можлива повторна контамінація мікробами. Широкому використанню цього методу перешкоджають тривала стерилізація, висока вартість, можливість побічної дії хімічної речовини на організм тварини.

Під дезінфекцією розуміють сукупність способів повного, часткового чи селективного знешкодження потенційно патогенних для тварини мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища з метою розриву шляхів передачі збудників інфекційних захворювань від джерела інфекції до сприйнятливих тварин.

Здебільшого для дезінфекції використовують хімічні речовини – дезінфектанти. Вони повинні мати широкий спектр дії: мікробоцидний ефект; добре розчинятися у воді чи утворювати з нею або ж з повітрям стійкі активні суспензії, емульсії, аерозолі; мати низьку токсичність та алергенність; зберігати активність у середовищі знезараження; не пошкоджувати об’єкти знезараження. Нерідко хімічні дезінфектанти поєднують з дією фізичних агентів. Так, дезінфікуючого ефекту можна досягнути у парових дезінфекційних камерах, шляхом кип’ятіння у розчинах дезінфектантів чи антисептиків, створенням у приміщенні вологого дезінфікуючого аерозолю тощо.

Антисептика – комплекслікувально-профілактичнихзаходів місцевої та загальної дії, спрямованих на знищення чи пригнічення життєдіяльності потенційно небезпечних для здоров’я тварини мікроорганізмів у ранах, на шкірі, слизових оболонках і в порожнинах. У семантичному значенні антисептика – це застосування механічних, фізичних, хімічних і біологічних засобів з метою попередження заселення і розмноження (колонізації) збудників хвороб на шкірі й слизових оболонках, та запобігання цим самим розвитку місцевих і системних інфекцій, переходу їх у сепсис. Загальною ознакою антисептичних заходів є те, що в епісоматичних біотопах досягається здебільшого антисептична (в основному бактеріостатична), а не дезінфікуюча (бактерицидна) дія.

Механічна антисептика – включає механічне видалення мікроорганізмів з рук хірурга, ділянки операційного поля та з рани. Важливим елементом механічної антисептики є первинна хірургічна обробка рани, яка передбачає видалення з неї згустків крові, некротичних та нежиттєздатних тканин, а також сторонніх тіл, які є живильним середовищем для мікроорганізмів чи їх джерелом.

Фізична антисептика – ґрунтується на застосуванні способів і засобів, в основі механізму дії яких лежить конкретне фізичне явище чи закон. На фізичних явищах гігроскопічності, осмотичності, капілярності ґрунтується діяватно-марлевихтампонів, серветок, дренажів, відсмоктувальних пов’язок, які забезпечують відтік ранового ексудату і сприяють видаленню мікробів, їх токсинів та продуктів розпаду тканин.

До фізичної антисептики належать: обробка операційних і гнійних ран ультрафіолетовим та лазерним випромінюванням, ультразвуком, постійним електричним струмом тощо.

Ультрафіолетові промені довжиною хвилі240–280нм викликають загибель мікроорганізмів, проте глибоко в тканини вони не проникають.

Ультразвук – несприйнятливі слуховим апаратом звукові хвилі з частотою коливання понад 20 кГц. Бактерицидна дія ультразвуку проявляється в рідкому середовищі й базується на фізичному та хімічному ефектах. У першому випадку – це явище кавітації, тобто на мікроорганізми діють ударні хвилі (імпульси тиску) зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку. При цьому тиск у бульбашках рідини досягає 300 атм, а температура підвищується до 700°С. Хімічний ефект полягає у вивільненні із молекул води Н+ та ОН¯- іонів, які блокуютьокисно-відновніреакції в мікробних клітинах. Обробка операційної (профілактика) чи гнійної (лікування) рани ультразвуком полягає в наступному: в її порожнину заливають 0,9%-нийрозчин натрію хлориду чи розчин антисептика, потім вводять ультразвуковий хвильовод і таким чином досягають акустичних коливань.

Лазер (оптичний квантовий генератор) – джерело світлового когерентного монохроматичного випромінювання, яке характеризується високим ступенем направленості та великою щільністю енергії. Застосовуються два види лазерного випромінювання: високоенергетичне та низькоенергетичне.

Стерилізуюча дія високоенергетичного лазерного випромінювання (10,6 мкм) досягається за рахунок кількох ефектів:

1) температура в тканинах досягає кількасот градусів;

2)виникнення в тканинах ударної хвилі при миттєвому переході твердих та рідких речовин у газоподібний стан веде до підвищення внутрішньоклітинного тиску;

3)висока енергія променів лазера сприяє появі в тканинах електричного поля, що веде до електрохімічного ефекту – змін електричних параметрів, питомої ваги, діелектричної проникності, що призводить, по суті, до утворення на поверхні тканин стерильної коагуляційної плівки. Це попереджує всмоктування токсинів та розповсюдження інфекції. Встановлено, що обробка гнійних та операційних ран у свиней високоенергетичним лазером скорочує термін їх лікування відповідно в 1,9 та 1,3 рази (Власенко В. М., Ільніцький М. Г., 1990).

Низькоенергетичне випромінювання гелій-неоновоголазера 0,633 мкм має протизапальну та судинорозширювальну дію, стимулює активність місцевих, загальних обмінних та імунних процесів, що також створює несприятливі умови для мікроорганізмів у ранах (Власенко В. М. та спів-

авт., 1987).

Останнім часом у ветеринарній медицині впроваджуються фізикохімічні методи антисептики. Одним із таких напрямів є застосування розчинів гіпохлориду натрію, одержаного шляхом електролізу розчинів хлориду різної концентрації (0,3 − 0,9%). Для цього застосовують спеціальні пристрої(ЕДП-01,ЕХА, Елма та ін.). Обробка такими розчинами операційного поля дозволяє досягти повного знешкодження на ньому кишкової палички, стафілококів, анаеробів (Шакуров М.Ш. та співавт., 1994).

До засобів фізико-хімічноїантисептики слід віднести застосування речовин із адсорбуючими властивостями, що видаляють із поверхні ран токсини та мікроорганізми. Перспективними в цьому відношенні є кремнієорганічні сполуки з іммобілізованими на них лікарськими засобами (Ільніцький М.Г., 2003).

Біологічна антисептика – це використання в боротьбі з мікроорганізмами препаратів біологічного походження, які поділяються на дві групи: а) діючі безпосередньо і специфічно на мікроорганізми та їх токсини – антибіотики, бактеріофаги, анатоксини; б) діючі на мікроорганізми опосередковано, через макроорганізм, підвищуючи його імунологічні властивості. Сюди слід віднести вакцинопрофілактику, специфічні сироватки, препарати крові, імуностимулятори (левомізол, нуклеїнат натрію, ізатизон, метилурацил, вірутрицид).

Хімічна антисептика – це запобігання зараженню мікроорганізмами ран, шкіри та слизових оболонок тварин або знищення їх у рані за допомогою протимікробних речовин неспецифічної дії, які називаються антисептиками. До антисептиків належать: спирти, лактони, феноли та інші похідні від бензолу, окислювачі, солі важких металів, барвники,поверхнево-активніречовини. Ефективність дії антисептика залежить від його концентрації, лікарської форми, способу застосування. Антисе-

птики повинні мати наступні властивості: 1) локалізувати інфект у рані, попереджувати його розповсюдження та проникнення у лімфатичне та кровоносне русло; 2) попереджувати адгезію мікробів до тканин ранового ложа; 3) пригнічувати фактор патогенності мікроорганізмів; 4) проявляти тривалий антимікробний ефект; 5) посилювати дію інших антимікробних препаратів та різноманітних фізичних факторів.