Попередня
Основи латинської мови
з медичною термінологією
Анатомія людини
Прописування основних лікарських форм у рецептах
Будову органів людини.
Виписувати у рецептах препарати, що для надання допомоги при отруєннях.
Вміти визначати неправильну роботу органів, надати першу допомогу при необхідності
Що вивчається
Фармакологія та медична рецептура
Умови виписування та зберігання препаратів, та їх облік. Сумісність препаратів
Призначати лікувальні засоби в залежності від захворювання.
Наступна
Анестезіологія та треаніматологія
Внутрішня медицина
Педіатрія
Клінічні прояви отруєнь лікарськими засобами.
Правила проведення реанімаційних заходів.
Алгоритм дії при анафілактичному шоці.
Препарати, що є антидотами лікарських засобів, які викликали отруєння.
Знати особливості заходів у дітей різного віку.
Надати першу допомогу при гострих отруєннях, анафілактичному шоці.
Провести заходи штучної вентиляції легень та масажу серця.
Оцінювати можливості використання засобів для фармакотерапії, підбирати дози в залежності від віку хворого.
V. Організаційна структура та план заняття
№ п/п
Основні етапи лекції та її зміст
Цілі в рівнях абстракції
Тип лекції. Засоби активізації студентів
Матеріали методичного забезпечення
Розподіл часу
1
2
3
4
5
6
І. Підготовчий етап 8 хв.
1. Організаційні заходи.
2. Визначення актуальності теми.
3. Постановка навчальних цілей лекції та мотивація
Перевірка присутніх, перевірка готовності до заняття
журнал
2 хв.
3 хв.
3 хв.
ІІ. Основний етап 60 хв.
Викладання лекційного матеріалу за планом:
1. Визначення групи препаратів;
2. Класифікація;
3. Механізм дії кожної групи препаратів;
4. Застосування препаратів;
5. Латинська назва основних препаратів, та форма їх випуску.
(більш детально докладається на початку лекції)
L - ІІ
Оглядова лекція
(Лекція-візуалізація)
Питання для активізації студентів
Конспект лекції
ІІІ. Заключний етап 12 хв.
1. Резюме лекції, загальні висновки.
2. Відповіді на можливі запитання
3. Завдання для самопідготовки студентів.
Тема: «Основні принципи лікування в разі гострих отруєнь лікарськими засобами».
Література:
Підручник.І.В.Нековаль,Т.В.Казанюк, «Фармакологія», К.:ВСВ»Медицина»,2014р.
Стор.440-443
L ІІ-
L ІІІ
Узагальнення та систематизація знань: рішення клінічних ситуаційних задач
Відповіді на запитання
Ситуаційні задачі ІІІ рівня
Запитан
ня
Методична розробка СРС
V I. Зміст лекційного матеріалу
Тема: Основні принципи лікування в разі гострих отруєнь лікарськими засобами.
План:
Основні принципи лікування гострих отруєнь лікарськими засобами та ксенобіотиками. Заходи, спрямовані на запобігання всмоктуванню отрути та максимальне видалення її з організму.
Специфічне знешкодження отрути. Застосування антидотів, функціональних антагоністів, стимуляторів фізіологічних функцій. Заходи, спрямовані на прискорення видалення отрути з організму (гемодіаліз, перитонеальний діаліз, гемосорбція, форсований діурез).
Характеристика засобів невідкладної допомоги в разі пригнічення дихання, колапсу, гострої серцевої недостатності, спазму бронхів.
Особливості застосування цих засобів у гострому періоді отруєння.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ МЕДИКАМЕНТОЗНИХ ОТРУЄНЬ
Основними причинами медикаментозних отруєнь є недостатня обізнаність лікарів про побічну, токсичну дію ліків, помилки в призначенні та дозуванні препаратів, одночасне приймання хворими несумісних засобів, випадкове приймання ліків хворими (особливо дітьми), а також свідоме їх застосування з метою самогубства.
Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:
І. Екстрена детоксикація.
1. Призупинення подальшого надходження от рути в організм.
При отруєннях, пов'язаних з вдиханням отрут, потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату, що добре провітрюється. З нього потрібно зняти верхній одяг, на якому може адсорбуватись отрута. Якщо отрута є на шкірі чи слизових оболонках, її треба змити великою кількістю проточної води. У разі ін'єкційного введення отрути (підшкірно чи внутрішньом'язово) вживають заходів для обмеження їх всмоктування: на уражене місце накладають міхур з льодом на 6-8 год, роблять циркулярні новокаїнові блокади (0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду з 2—3 мл 0,5% розчину новокаїну). У разі проникнення отрути внутрішньо перш за все необхідно запобігти її всмоктуванню в кров.
2. Запобігання всмоктуванню отрути в кров із травного каналу:
— промивання шлунка за допомогою зонда проводять усім хворим, незалежно від стану і часу отруєння. При отруєнні припікальними речовинами (кислотами й основами) перед промиванням потерпілому вводять підшкірно 1 мл 1% промедолу, а зонд змащують вазеліновим маслом.
Якщо невідомо, яка отруйна речовина потрапила в організм, шлунок промивають 0,01—0,1% розчином калію перманганату, 0,5—2% розчином таніну, чи перевареною водою.
Якщо відомо, яка отруйна речовина проникла, можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку (застосувати антидоти отрут).
• при отруєнні фосфором — промивання розчином купруму сульфату;
• при отруєнні важкими металами — збиті яєчні білки, молоко. Можливе застосування блювотних препаратів (якщо потерпілий у свідомості):
— введення адсорбівних засобів можна проводити до і після промивання шлунка. З цією метою застосовують активоване вугілля (20—30 г або 2—3 столові ложки на склянку води у вигляді суспензії);
— введення сольових проносних з метою припинення всмоктування отрути в кров із кишок. Застосовують магнію або натрію сульфат (20—30 г на 1/2 склянки води внутрішньо, запиваючи 2 склянками води). Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами;
— сифонніклізми застосовують при будь-яких пероральних отруєннях, при цьому отруту видаляють з товстої кишки.
3. Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров:
— метод-форсованого діурезу застосовують з метою прискорення виведення отрути з організму через нирки. Для цього хворому внутрішньовенно крапельно вводять 1—1,5 л ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно із сечогінними препаратами швидкої дії (фуросемід, лазикс);
— метод гемосорбції застосовують з метою очищення крові від отрути за допомогою перфузії крові через спеціальний детоксикатор, важливою складовою якого є сорбційні колонки;
— гемодіаліз — очищення крові від отрути за допомогою апарату «штучна нирка».
— перитонеальний діаліз — очищення організму від отрути через очеревину.
— замісне переливання крові (видаляють із організму частину крові, що містить шкідливі речовини, і переливають до 2—3 л донорської крові тієї ж групи, що й у потерпілого).
II. Специфічна антидотна терапія. Антидот — це речовина, що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводить їх з організму (табл. 32).
Розрізняють 3 види антидотів:
1. Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, забезпечують їх зв'язування, нейтралізацію і виведення з організму:
• неспецифічні антидоти контактної дії — активоване вугілля, карболен, ентеросгель;
• специфічні хімічні антидоти (їх розглянуто в 2-му підпункті І пункту);
2. Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут в нетоксичні продукти розпаду:
• глюкоза — антидот при отруєнні ціанідами, синильною кислотою;
3. Функціональні антагоністи — це препарати, які впливають на органи і системи протилежно до дії отрути. Найпоширенішими є наступні функціональні антагоністи:
• налорфіну гідрохлорид, налоксон — при отруєнні препаратами опію;
• бемегрид — при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;
• атропіну сульфат — при отруєннях м-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами;
• протаміну сульфат — при передозуванні гепарину;
• глюкоза в гіпертонічному розчині — при передозуванні інсуліну;
• антикоагулянти непрямої дії — при передозуванні вікасолу;
• прозерин — при отруєнні міорелаксантами периферійної дії;
• реактиватори холінестерази (дипіроксим, алоксим, ізоніт-розин) — при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.
— при спастичному болю (спазмах) вводять спазмолітики (но-шпу, папаверину гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідрохлорид, метацин), у стійких випадках за відсутності ефекту — наркотичні засоби, що чинять спазмолітичну дію (промедол, омно-пон);
— при пригніченні дихання легкого і середнього ступеня тяжкості застосовують стимулятори дихання (кофеїн-бензоат натрію, етимізол, кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, цититон, лобеліну гідрохлорид;
