Поняття імунітету, його форми

Ще в глибоку давнину було відомо, що людський або тваринний організм, який переніс ту чи іншу інфекційну хворобу, вдруге на неї ніколи не хворіє. З розвитком мікробіології виявилося також, що проникнення в організм збудника інфекції не завжди призводить до захворювання. Це залежить від багатьох причин і насамперед від стану організму. За нормального стану організм виявляє активну специфічну стійкість проти того чи іншого виду інфекції.

Стан організму, за якого він протистоїть шкідливій дії патогенних мікробів, їхніх токсинів або будь-яких інших сторонніх тіл (антигенів), назвали імунітетом (від лат. immunitas - звільнення).

Якщо антигенами є мікроорганізми або токсини, розвивається інфекційний, або антитоксичний, імунітет; при пересаджуванні чужорідних клітин, тканин і органів - трансплантаційний імунітет; у відповідь на виникнення пухлин протипухлинний імунітет тощо. Найчастіше поняття "імунітет" означає несприйнятливість до збудників інфекційних хвороб.

Розрізняють такі форми імунітету:

Природжений (видовий або спадковий) імунітет — стійкість організму до певних патогенних агентів, яка властива даному виду і передається спадково. Вважають, що цей вид імунітету зв'язаний з особливостями генотипу даного конкретного виду макроорганізму (несприйнятливість людини до чуми рогатої худоби, курячої холери, а тварин - до скарлатини, кору).

Видовий імунітет є наслідком тривалої еволюції взаємовідносин організму і патогена. Він може бути абсолютним і відносним та залежить від тих біологічних особливостей цих організмів, які сформувалися у процесі історичного розвитку в ході природного добору, мінливості й генетичної адаптації до умов довкілля.

Основу механізмів природженого імунітету до інфекцій становить відсутність у клітинах макроорганізму рецепторів і субстратів, які необхідні для адсорбції і розмноження збудника інфекції, наявність речовин, що блокують його репродукцію, здатність організму-хазяїна синтезувати різні інгібітори у відповідь на проникнення патогенних мікроорганізмів.

Під набутим імунітетом розуміють специфічний захист проти генетично чужорідних субстанцій (антигенів), який здійснюється імунною системою організму через вироблення антитіл або нагромадження сенсибілізованих лімфоцитів. Набутий імунітет виробляється в результаті перенесеного захворювання або вакцинації здорового організму.

Набутий імунітет не успадковується. Він формується щодо конкретного виду патогенного мікроба в результаті контакту з ним, тобто є суворо специфічним. Цей вид імунітету дуже стійкий; наприклад, після віспи він зберігається все життя, а після кору, висипного тифу — тривалі роки.

Розрізняють набутий природний і набутий штучний імунітет. Природний буває активним і пасивним. Природний активний імунітет може виникати після перенесення інфекції і тривати місяцями, роками або все життя. Природний пасивний імунітет має новонароджений організм, набуваючи його від матері в період внутріутробного розвитку.

Набутий штучний імунітет виробляється в результаті активної або пасивної імунізації організму. Штучний активний імунітет формується під впливом вакцин і може тривати від кількох місяців до кількох років. Імунітет, зумовлений введенням в організм готових захисних речовин (антитіл) у вигляді сироваток, дістав назву набутого штучного пасивного імунітету. Цей імунітет зберігається впродовж кількох місяців. Лікувальні сироватки добувають з крові тварин (частіше коней), яким поступово вводять все більші дози інфекційного матеріалу. В крові тварини накопичуються антитіла. Періодично таку кров відбирають і виготовляють з неї лікувальну сироватку.

На стан імунітету впливають різні чинники. Насамперед нищівного удару людському імунітету завдають стреси. І якщо під час стресу людина захворіла на простудну недугу, то в цьому винен не знижений імунітет, а стрес (саме він призвів до послаблення імунної системи (ІС)*, а та, в свою чергу, не змогла захистити організм від простудного захворювання) (*Імунна система робить організм людини несприйнятливим до збудників хвороб і окремих видів отрут, «стежить» за чистотою крові і тканин тіла. Імунна система - одна з найбільш складних систем в людському організмі Вона складається із залоз, відомих під назвою лімфатичних вузлів, розташованих по всьому тілу. Ці залози сполучаються одна з одною цілою низкою лімфатичних судин. В лімфовузлах і судинах міститься рідина, яка за своїм кольором нагадує молоко, - лімфа.) Відтак правильно спершу виводити людину зі стресового стану, а вже тоді лікувати простуду, оскільки під час стресу організму складно боротися з генетично чужою інформацією (вірусами, бактеріями тощо). Також імунітет знижується в разі перегрівання, переохолодження, через соматичні захворювання (хвороби шлунково-кишкового тракту, дихальної системи та інше. Вивчення взаємозв'язку імунної відповіді (імунологічної реактивності) та харчування є надзвичайно актуальним, оскільки це дозволяє визначити можливі причини виникнення імунодефіцитних станів, виявити адаптаційні резерви організму та спланувати профілактичні заходи щодо попередження розвитку імунної недостатності.

Не викликає сумнівів те, що внаслідок порушення харчування змінюється функціонування імунної системи, оскільки всі процеси, які в ній протікають, мають певне метаболічне забезпечення. За даними ВООЗ, недостатність харчування - найпоширеніша причина імунної недостатності серед населення в різних регіонах земної кулі. Аліментарно зумовлений імунодефіцит може виникати внаслідок порушення білкового чи вуглеводного обміну, при дисліпопротенемії, гіповітамінозі, на фоні дефіциту мікроелементів та ін. В нашій країні у зв'язку з несприятливою екологічною та економічною ситуацією особливої актуальності набуває пошук тих засобів, які підвищували б стійкість організму до впливу шкідливих чинників навколишнього середовища і незбалансованого харчування. З іншого боку, в умовах економічної нестабільності структура харчування населення зазнає значних змін у бік погіршення дисбалансу основних компонентів раціону. Епідеміологічні дослідження, що проводяться науковцями різних країн в останні роки, свідчать про те, що структура харчування населення значною мірою є дефектною і харчовий статус має значні відхилення від формули збалансованого харчування. Особливо це стосується рівня споживання мікронутрієнтів — вітамінів, мінеральних речовин, поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), багатьох органічних сполук рослинного походження (біофлавоноїдів), що мають важливе значення в регуляції процесів обміну речовин та функціонуванні окремих органів і систем. В результаті досліджень, проведених у Росії, було виявлено дефіцит ПНЖК на фоні надмірного надходження тваринних жирів; дефіцит повноцінних (тваринних) білків (особливо в групах населення з низьким рівнем життя - у 20%); дефіцит більшості вітамінів: насамперед, аскорбінової кислоти - у 70-100%; тіаміну, рибофлавіну, фолієвої кислоти - у 60% населення; бетакаротину - у 40 - 60%; недостатність (нижче на 25 - 50% від рекомендованих ВООЗ показників) ряду макро- та мікроелементів (кальцію, заліза, йоду, фтору, селену, цинку). Така структура харчування, звісно, завдає значного удару захисним силам організму, пригнічуючи неспецифічну резистентність, і створює передумови для розвитку багатьох захворювань. Особливо страждає антиоксидантна система, яка має важливе значення для запобігання ушкодженням, викликаним чужорідними для організму агентами, що містяться продуктах харчування (радіонукліди, важкі метали, пестициди тощо). Відомо, що основна роль харчування полягає в трофічній, пластичній та енергетичній підтримці функціональної активності організму, у тому числі й ІС. Компоненти продуктів харчування мають імуномоделюючі властивості щодо набутого клітинного, гуморального імунітету, а також неспецифічних факторів вродженого імунітету. Вони можуть розглядатися в якості антигенів, міогенів або харчових алергенів, що здатні впливати як на системний, так і на місцевий імунітет.

Зниження функції імунної системи має свої клінічні ознаки. Зокрема, якщо для людини характерні часті простудні захворювання (більше ніж 6-8 разів упродовж року), тривалі гарячки, часте збільшення лімфатичних вузлів, збільшення печінки та селезінки нез'ясованої етіології, то це є причиною запідозрити імунодефіцитний стан. В організмі людини можуть існувати різні інфекції та бактерії, про які ми не знаємо. Коли настає імунодефіцитний стан, чужорідні тіла (інфекції та бактерії) мають здатність активізовуватися, відтак ми хворіємо. Якщо імунна система людини здорова, не ослаблена стресами, неякісним харчуванням та іншими чинниками, то чужорідні тіла, які живуть в організмі можуть не проявляти себе багато років. Отже, імунітет - це захисний бар'єр, який не дає можливості активізуватися вірусам, бактеріям та іншим чужорідним тілам.

Щоб імунітет був здоровим і стійким до різних збудників, дещо таки можна порекомендувати. Насамперед це здорове, збалансоване різними вітамінами та мікроелементами харчування. Зауважимо, достатнє харчування не означає, що воно є якісним. Зазвичай організму бракує вітамінів, білків і рослинної клітковини. Тому слід їсти в достатній кількості фрукти, м'ясо, кисломолочні страви, а також різні каші. Не забувайте, що харчування не повинно бути одноманітним. Окрім цього, слід уникнути частих стресових ситуацій, надмірних фізичних і психічних навантажень, пам'ятаючи, що ці чинники завдають шкоди імунній системі.

Варто зазначити, що найбільше імунна система потерпає в зимовий період, коли минулорічні запаси вітамінів і поживних речовин вичерпано. Допомогти імунітету можна, зокрема, поповнюючи організм вітаміном С. Тому вживайте цитрусові (лимони, апельсини) та пийте чай із плодів шипшини, особливо в період епідемії грипу.

Для зміцнення імунітету впродовж трьох тижнів пийте будь-які свіжі соки: бурякові, вишневий, полуничний, гранатовий, журавлиний. Першого тижня пийте по пів склянки тричі на день у проміжках між прийомами їжі, другого - двічі, а третього тижня - раз на день. Через 10 днів можна повторити курс.

Зміцнити імунітет можна і порошком яєчної шкарлупи. Кальцій та інші мінеральні речовини, що входять до її складу, стимулюють утворення лімфоцитів у кістковому мозку.

Зберіть шкарлупу декількох добре зварений яєць, попередньо знявши з неї внутрішню плівку (вона може призвести до алергічної реакції"), просмажте на сковорідці, розітріть або подрібніть у кавомолці до порошкоподібного стану. Приймайте по 0,3 - 0,5 г (на кінчику чайної ложки) з десятьма краплями лимонного соку 2-3 рази на день після їжі, запиваючи водою, або додавайте до їжі.

Зміцнити організм допоможе нескладна вправа. Кінчиками чотирьох пальців обох рук, крім великих, одночасно виконайте 19 легких постукувань по верхній частині грудини. Під нею розміщений один з головних органів імунної системи - вилочкова залоза. Таку вправу повторюйте щодня.