Туристичний продукт в етнотуризмі

Оскільки етнотури можна вважати одним із різновидів культурно-пізнавальних турів, вимоги до їх організації є подібними. Однак, на нашу думку, туристичний продукт в етнотуризмі має свої характерні риси, що проявляються в географії подорожей, особливостях програми, виборі засобів розміщення, організації харчування та надання додаткових послуг.

Тривалість етнотуру та кількісний склад туристичних груп не є чітко фіксовані. Тури зазвичай є маршрутними або маршрутно-стаціонарними і передбачають насичену програму. Іноді вони можуть бути приурочені до певних подій (наприклад, проведення етнофестивалю, чи роковин якоїсь історичної дати). Цільова аудиторія формується або з вихідців певної етнічної групи, або із людей, зацікавлених етнічною культурою. Це можуть бути люди різного віку. Пізнавальні чи подієві етнотури найчастіше є груповими, тоді як в ностальгійному туризмі переважають індивідуальні та сімейні тури, а також невеликі групи, часто пов’язані родинними зв’язками.

Специфіка засобів розміщення у рамках етнічного туризму може проявлятися у використанні агроосель чи готелів, облаштованих у етностилі. Вимоги до ступеня комфорту можуть бути різними, залежно від цільової аудиторії. Важлива роль відводиться організації харчування, у групових поїздках воно зазвичай включено до вартості туру (повністю або частково) При плануванні етнотурів доцільним є включення у раціон харчування страв етнічної кухні. Іноді програма туру може включати участь у гастрономічних фестивалях з вираженим етнічним характером («Гуцульська бринза», «Верховинська яфина», «Золотий гуляш» тощо), на яких туристи можуть не лише скуштувати національні страви, але й ознайомитись із старовинними традиціями їх приготування. У ностальгійних турах (особливо індивідуальних та сімейних) харчування може організовуватись туристами самостійно або пропонуванить у якості додаткової послуги.

Подорожі у рамах етнічного туризму не мають чітко вираженої сезонності, однак часто прив’язуються до дат відзначення релігійно-культових та обрядових свят того чи іншого етносу (Різдво, Великодень, Івана-Купала, Обжинки та ін.), проведення етнофестивалів («Всесвітні бойківські фестини», «Сорочинський ярмарок») тощо. Зазвичай, такі заходи супроводжуються елементами анімаційних програм з відтворенням ритуальних дійств та залученням до них туристів. Серед інших програмних заходів у рамках етнотурів варто назвати;

- відвідування етнографічних та тематичних музеїв, скансенів;

- відвідування місць поховань;

- концерти фольклорних колективів;

- зустрічі з народними майстрами, майстер-класи народних ремесел;

- дегустації місцевих страв та напоїв;

- участь у фестивалях, ярмарках тощо.

Значна частина таких заходів належать до обов’язкової програми і включаються у вартість туру. В програмі також повинен бути передбачений вільний час для самостійного ознайомлення з туристичним центром та придбання сувенірів.

Специфікою етнічного туризму є розмаїття автентичної сувенірної продукції, яку турист може придбати на згадку. Сувенірна продукція може бути як символічного значення, так і мати прикладне застосування. При цьому варто уникати централізованих місць продажу та великих сувенірних базарів через великий ризик підробки. Якщо є можливість, найкраще організувати придбання сувенірів безпосередньо у народних майстрів. Додатковою послугою є також проведення майстер-класів народних ремесел (наприклад, писанкарства, лозоплетіння, виготовлення ляльки-мотанки, різьба по дереву тощо), під час яких туристи можуть самі виготовити для себе сувенір.

Сьогодні ринок етнічного туризму в Україні знаходиться на етапі становлення і розвивається стихійно. Серед великого розмаїття туристичних фірм практично відсутні туроператори, що спеціалізуються на даному виді туризму. Ряд туроператорів, що займаються внутрішнім туризмом, мають серед своїх пропозицій кілька продуктів, які позиціонуються як етнотури (головним чином екскурсійні тури вихідного дня, а також поїздки на різноманітні етнофестивалі). Серед таких фірм варто згадати у Києві - «Унікальна Україна», «Орнамент України», «Терра Інкогніта», «Етнотур», «Перше екскурсійне бюро», у Львові - «Крилос-Ком» («Відвідай»), «Карпатія Галич Тур», «Інльвів», в Тернополі – «Окрайна», у Харкові «Міко-тур», в Одесі – «Вилково Тур», «Веселка туризму» і т.д.

Приклади етнотуристичних продуктів українських туроператорів

На сьогодні переважна більшість пропонованих етнотурів орієнтовані на Західну Україну, а саме в Карпатський регіон. Лідерські позиції впевнено утримує Івано-Франківщина, дк найбільш відвідуваними центрами є Яремче, Верховина, Криворівня, Косів, Космач, Шешори, Коломия. На другому місці за кількістю етнотурів (головним чином фестивальних) знаходиться Закарпаття (Рахів, Костилівка, Лазещина, Геча, Мужієво тощо). Серед інших регіонів України найбільш популярними за кількістю етнотурів є Полтавщина (Сорочинці, Диканька, Опішня, Великі Будищі), а також Київщина (Пирогово, Бузова (етнокомплекс «Українське село»), Нові Петрівці («Хутір пана Савки»). Мало задіяним на сьогодні залишається етнічний потенціал Полісся, Причорномор’я та Криму.

За тривалістю переважають одноденні екскурсії, а також тури вихідного дня (2-3 дні). Більш тривалі подорожі тривалістю 4-6 днів пропонує лише турфірма «Унікальна Україна» («Намисто Гуцульщини» та «Красуня Гуцулія»).

З організаційної точки зору всі етнотури, що пропонуються на сьогодні українськими туроператорами, можна умовно розділити на 3 групи: пізнавальні (екскурсійні), подієві та відпочинкові. Зустрічаються також комбіновані тури, що поєднують у собі кілька видів (наприклад екскурсійний та подієвий).

1. Пізнавальні (екскурсійні) етнотури. Це типові маршрутні тури, які характеризуються насиченою екскурсійною програмою, зазвичай жорстко спланованою, та значним інформаційним навантаженням. Передбачають відвідування значної кількості туристичних об’єктів по маршруту: етнографічних музеїв, музеїв народного мистецтва і побуту, скансенів, а також історичних та сакральних пам’яток. Кульмінацією такого туру часто є участь туристів у театралізованому дійстві (гуцульське весілля, гуцульська забава тощо). Як приклад можна навести тури «Гуцулка Ксеня» (туроператор «Відвідай»), «Тіні забутих предків» («Унікальна Україна»), «Карпати етнічні» (Терра інкогніта), «Етнотур по Полтавщині» (Міко-тур). Зокрема, тур «Гуцулка Ксеня» включає відвідання хати-музею “Тіні забутих предків” та приватного музею побуту та музичних інструментів Романа Кумлика у Верховині, музею «Гуцульська ґражда» у Криворівні, дерев’яної гуцульської церкви Святого Іллі у с.Дора, національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського та “Музею писанки” у Коломиї, виставки-продажу виробів народних майстрів Гуцульщини:,а також участь туристів у гуцульській забаві у с.Поляниця (страви гуцульської кухні, майстер-класи з гуцульських танців, посвята в гуцули і т.д.)

Як окремий підвид у цій групі можна виділити так звані еко-етнотури, які поєднують вищезгадані елементи з відвідуванням природоохоронних територій (заповідників, національних парків), вивченням традиційних способів природокористування і т.д. (лісосплав, полонинне господарство, бортництво і т.д.). Прикладом є тур на Житомирщину «Подорож у загублений світ» (Унікальна Україна) або «Поліський заповідник» («Терра Інкогніта»). Такий тур включає знайомство із народними традиціями Полісся, язичницькими символами і віруваннями стародавніх древлян на фоні незайманої поліської природи (екскурсія екологічною стежкою «Мандрівка поліським краєм», музей древлянських каменів, огляд колекції старожитностей, водяний млин тощо).

2. Подієві (фестивальні) етнотури. Приурочені до певних подій (головним чином етнічних та гастрономічних фестивалів), передбачають безпосередню участь туристів у різноманітних заходах включених до програми фестивалю, дегустації місцевих страв, майстер-класи народних промислів придбання сувенірних виробів тощо. Відмінна риса – орієнтація на один ключовий туристичний центр, в якому відбувається захід, підпорядкованість програми туру програмі заходу, значна кількість часу для самостійної діяльності туристів. Найбільшою популярністю користуються поїздки на так звані гастрономічні фестивалі, беззаперечним лідером по кількості яких є Закарпаття («Гуцульська бринза» у м Рахів, «Берилабашський банош» у с.Костилівка, «Фестиваль леквару» у с. Геча, «Золотий гуляш» у с.Мужієво і т.д.). Надзвичайно цікавими є фестивалі, пов’язані із вівчарством та полонинним господарством, наприклад фестиваль «Полонинське літо 2012» у с.Верхній Ясенів на Косівщині, фестиваль «Вихід на полонину» у м Путила Чернівецької області (Навколо світу). Так, програма туру «Полонинське літо 2012» (тур фірма Окрайна, м.Тернопіль) включає майстер-класи гуцульських ремесел (писанкарство, виготовлення сирних коників, вишита книжка, весільна гуцульська лялька), огляд гуцульської хата-гражди, участь у фестивалі (святковий концерт, гуцульські розваги, полонинська ватра, виставка-ярмарок продукції виготовленої на полонинах (буц, вурда, бринза), та гуцульських виробів декоративно-ужиткового мистецтва, старовинна гуцульська кухню тощо). Серед подієвих етнотурів в інші регіони популярними є поїздки на Сорочинський ярмарок. Варто зазначити, що туристичні фірми охоче комплектують подієві етнотури, оскільки їх створення не вимагає значних зусиль по розробці програми.

3. Відпочинкові (сільські) етнотури. Це стаціонарні тури на стику етнотуризму і сільського туризму. Передбачають розміщення туристів в спеціалізованих садибах в етнічному стилі, у яких відтворена традиційна атмосфера місцевого побуту. Такі заклади пропонують широкий спектр послуг, що дають змогу туристу відчути себе частиною етносередовища. Це може бути організація, фольклорних театралізованих народних свят, вечорниць, майстер-класів з різних видів декоративно-прикладного мистецтва. Особливістю таких турів є довільна програма перебування, що формується безпосередньо на місці господарями садиби і доводиться до туристів у режимі вільного вибору.

Особлий інтерес серед таких пропозицій, на нашу думку, становить етно-рекреаційний проект «Етнотур» львівської туристичної фірми ІнЛьвів, Проект відбувається в селі Вижній Березів Косівського району Івано-Франківської області. У розпорядженні відвідувачів є два будинки, що стоять поруч. Один з них – давня хата, у якій, власне, й відбувається проект. Тут туристи мають можливість спробувати себе у приготуванні давньої гуцульської їжі, випіканні хліба, збиванні масла, виготовленні сиру, бринзи, тканні килимів і прядінні, виварюванні солі із соровиці (соляної ропи) тощо. У іншій, т. зв. «новій хаті», є три окремі кімнати для проживання, одна спільна велика кухня, санвузол із душем та туалетом. Звичайно тур триває 3-5 днів. У програмі прогулянка на полонину (у літній період там випасають худобу), підйом на гору Ратундол, збирання грибів і ягід, похід до джерела з соровицею, відвідини місцевої церкви, доїння корови, катання на коні або возі, ліплення з глини і випалювання, автентичні гуцульські музики, при бажанні танці. В зимовий період катання на санях. Програма залежить від погоди, релігійних свят, та пори року За бажанням, може бути організована екскурсія по Коломиї та відвідини домашнього музею старожитностей.

Через відсутність чітко виражених ознак, що відрізняють етнотури на фоні інших видів туризму, у практиці діяльності українських турфірм часто спостерігається плутанина і підміна понять. Часто додаток «етно» застосовується суто з рекламною метою для загально-пізнавальних екскурсійних турів, що не несуть відповідного етнічного наповнення, а іноді взагалі для позначення орієнтованості фірми на внутрішній туризм. Так на сьогодні на туристичному ринку України діють два туроператори, назва яких говорить сама за себе: «ЕтноТур» (м. Київ, основний профіль діяльності - відпочинок в Україні), і «ТурЕтно» (регіональний туроператор по Криму). У першому випадку серед пропозицій фірми до категорії етнотурів можна віднести лише один продукт – «Травневі легенди Гуцульщини», а в другому такі тури взагалі відсутні. В обох випадках показовим є відсутність україномовної версії Інтернет-сторінки.