Морський і річковий транспорт

Тема 2. Матеріально-технічна база вантажної і комерційної роботи різних видів транспорту

Показники, що характеризують використання вагонів, суден, автомобілів при перевезенні продукції

Залізничний транспорт

Морський транспорт

Автомобідьний транспорт

Характеристика матеріально-технічної бази різних видів транспорту

Кожен вид транспорту має власну матеріально-технічну базу, що представляє собою сукупність засобів і шляхів сполучення, а також різних пристроїв і споруд, що забезпечують нормальну та ефективну роботу бізнесу та різних галузей народного господарств (рис. 2.1). До засобам переміщення продукції відносяться локомотиви, вагони, автомобілі, судна і другий рухомий склад, до шляхів сполучення - залізниці, морські та судноплавні річкові шляхи, автомобільні дороги, трубопроводи для транспортування нафти і газу, а також мережа повітряних ліній. Технічні пристрої та спо.женія транспорту складають станції, депо, майстерні, ремонтні заводи, підприємства технічного обслуговування і т.д.

Залежно від стратегії і завдань фірми логістичні компанії виробляють вибір транспорту для доставки продукції. При цьому враховують розміщення виробництва, техніко-економічні особливості різних видів транспорту, що визначають сфери їх раціонального використання. Необхідно відзначити, що всі логістичні процеси, пов'язані з ним, відбуваються на вантажний станції, що представляє комплекс колійних і вантажних пристроїв, а також технічних і службових приміщень, призначених для виконання відповідних вантажних і комерційних операцій (прийом, навантаження і видача вантажу або багажу).

Рис. 2.1. Матеріально-технічна база різних видів транспорту

Кожен з перелічених видів транспорту має свою матеріально-технічну базу та документацію і оцінюється техніко-експлуатаційними показниками роботи. Всі ці складові детально вивчають фахівці транспорту, а працівники логістики повинні володіти знаннями про ті елементи, які зустрічаються їм у практичній діяльності при вирішенні логістичних завдань.

Нижче розглянемо транспортні засоби різних видів транспорту для перевезення продукції та показники їх використання.

 

Показники, що характеризують використання вагонів, суден, автомобілів при перевезенні продукції

Залізничний транспорт

Вагонний парк складається з пасажирських і вантажних вагонів. Вантажні вагони підрозділяються на універсальні (криті, напіввагони, платформи, цистерни) і спеціалізовані, пристосовані для перевезень певного виду вантажу (ізотермічні, цементовози, кислотні цистерни тощо.).

Криті вагони використовують для перевезення цінних вантажів, і вантажів, що бояться атмосферних опадів; напіввагони - для масових навалювальних і лісових вантажів; цистерни - для наливних вантажів (бензин, гас та ін.). Великовагові і великогабаритні вантажі перевозять в транспортерах вантажопідйомністю 400 т. Кожен тип вагона характеризується вантажопідйомністю, місткістю, масою тари вагона і іншими показниками. Вантажопідйомність визначається кількістю вантажу в тоннах, яке може бути занурено в даний вагон відповідно до міцністю його ходових частин, рами і кузова, місткістю - твором довжини вагона на його ширину і висоту.

Основні типи вагонів, що застосовуються при перевезенні продукції, наведено на рис. 2.2, а технічна характеристика деяких типів вагонів - в табл. 2.1.

Нижче наведемо деякі показники, що характеризують використання вагонів при перевезенні продукції.

Залізничні вагони основних типів

а - суцільнометалевий восьмивісний напіввагон; б - цистерна восьмивісний для перевезення світлих нафтопродуктів; в - суцільнометалевий критий вагон з розширеним дверним прорізом

Технічна характеристика вагонів

Рис. 2.2. Залізничні вагони основних типів:

а - суцільнометалевий восьмивісний напіввагон; б - цистерна восьмивісний для перевезення світлих нафтопродуктів; в - суцільнометалевий критий вагон з розширеним дверним прорізом

Рис. 2.2. Залізничні вагони основних типів:

Коефіцієнт використання вантажопідйомності вагона Кгр визначається відношенням маси вантажу у вагоні Мгр (т) до його вантажопідйомності q (т):

Коефіцієнт місткості вагона До вм розраховують як частка від ділення обсягу вантажу у вагоні V гр (м3) на місткість вагона До м (м3):

Чим ближче до одиниці значення цих коефіцієнтів, тим вище показник вантажопідйомності або місткості вагона.

Порівняно часто відправник пред'являє до перевезення вантажі, що володіють різною об'ємною щільністю. Роздільна їх перевезення призводить до того, що при перевезенні високощільного вантажу вантажопідйомність вагона використовується добре, а місткість - недостатньо. Протилежний результат виходить при перевезенні вантажу, що володіє невеликою об'ємною щільністю: місткість вагона використовується добре, а вантажопідйомність - недостатньо.

У тих випадках, коли це можливо, доцільна поєднана (комбінована) перевезення в одному вагоні високо- і нізкоплотний вантажів.

На залізничному транспорті існують і інші показники: коефіцієнт тари вагона До т, навантажувальний коефіцієнт тари вагона, коефіцієнт питомої обсягу вагона, коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагона. Розрахункові формули наступні:

де Мт - маса тари вагона, т; q - вантажопідйомність вагона, т; Мгр - маса вантажу в вагоні, т; Vваг - місткість кузова вагона, т.

Особливе значення мають технічні норми завантаження вагонів.

Технічна норма завантаження - кількість вантажу, яке має бути завантажено у вагон даного типу при найкращому використанні його вантажопідйомності і місткості.

Зважаючи на те що врахувати все розмаїття вантажів, способів їх підготовки і навантаження не можна, розробляються місцеві технічні норми. Ці норми узгоджуються з вантажовідправниками. Технічну норму завантаження визначають для тарних вантажів з урахуванням їх властивостей і схеми укладання, а для навалочних і насипних розраховують окремо для перевезення у критих вагонах і на відкритому рухомому складі.

Технічну норму завантаження вагонів обчислюють за наступними формулами:

• криті вагони:

• відкриті вагони:

де V в - повний обсяг вагона, м3; k вм - коефіцієнт використання об'єму вагона при перевезенні даного вантажу; V г - обсяг основної частини вантажу, м; V ш - обсяг "шапки", м3; ρ - масова щільність вантажу, т / м3.

О - оборот вагона:

де l - відстань перевезення, км; V y - середня швидкість на ділянці, км / год; L тих - вагонне плече, км; L тих - середній простій вагона на одній технічній станції, год; К -коефіцієнт місцевої роботи; t гρ - середній простій вагона на одній станції з вантажною операцією.

 

Морський і річковий транспорт

Матеріально-технічна база морського і річкового флоту для виконання логістичних операцій з навантаження і вивантаження, прийому і видачі вантажів, організації перевезень і обслуговування флоту містить річкові і морські порти і пристані.

Порт - прибережний пункт, що має зручні водні підходи для судів, пов'язаний з боку берегової території із залізничним і безрейковим транспортом.

Порт повинен бути оснащений відповідними спорудами, пристроями і обладнанням, що забезпечують швидку навантаження та розвантаження суден, вигонів і автотранспортних засобів, а також навігаційним обслуговуванням та екіпіруванням судів. Деякі типи морських суден наведено на рис. 2.3.

До основних показників, що характеризує морські судна, відносяться водотоннажність, вантажопідйомність, вантажомісткість, лінійні розміри судів (довжина, ширина, висота борту), осадка у завантаженому та порожньому станах та ін. Почнемо з лінійних характеристик судна (рис. 2.4): L - довжина, В - ширина, Н - висота борту, ННБ - висота надводного борту, Н гб - висота судна, Т -осаду.

Рис. 2.3. Деякі типи морських суден:

а - танкер; б - лісовоз; в - контейнеровоз

в л

Рис. 2.4. Лінійні характеристики судна:

довжина: по конструктивній ватерлінії L КВЛ між перпендикулярами L пп, найбільша L ІБ, габаритна L гб; ширина: найбільша але міделю У ІБ, габаритна У гб; осаду: порожня Т о, з вантажем Т г, носом Т н, кормою Т до

Нормування висоти надводного борту проводиться для всіх транспортних вантажних суден морського флоту з урахуванням з техніко-експлуатаційних характеристик, призначення, сезону і зон плавання.

Величина надводного борту наноситься на обох бортах судна у вигляді знака вантажний марки, палубної лінії і гребінки вантажний марки. При цьому розрізняють знаки вантажний марки для суден, що здійснюють і не здійснюють міжнародні рейси.

Сезонні вантажні марки зображують горизонтальними і паралельними лініями, що проходять через центр кільця (диск Плімсоля). Число і розташування сезонних вантажних марок розрізняють для судів міжнародного та каботажного плавання (рис. 2.5) з надмірною і мінімальним надводним бортом транспортних і пасажирських суден.

Рис. 2.5. Вантажні марки:

а - міжнародна; б - каботажного судна