§ Існують різні стратегії зменшення сил опору, що включають в себе комунікацію (означає завчасне повідомлення про організаційні зміни, ознайомлення та роз’яснення їх сутності, що створює умови для кращого завчасного пристосування до нових умов); тренінг, залучення працівників до участі (завдяки участі зменшується вплив особистих інтересів, згладжується розрив міжособових контактів, з’являється можливість запропонувати власні ідеї щодо змін та сприймати ідеї інших співробітників); навчання (навчання співробітників під майбутні організаційні зміни зменшує ступінь невизначеності та збільшує впевненість щодо подальшої роботи в організації); стрес-менеджмент; переговори ( має на меті ухвалення "нововведень" шляхом "покупки згоди" тих, хто чинить опір змінам за допомогою матеріальних стимулів); примус ( застосування загрози санкцій за незгоду з проведенням організаційних змін).
§ Зменшення опору також можна досягнути, працюючи над створенням нового бачення змін в організації. Процес формування нового бачення в колективі організації здійснюється через соціалізацію її членів, яка відбувається в зазначеному контексті в декілька етапів 1) розповсюдження інформації і знань про необхідність змін (керівництвом використовуються як формальні, так і неформальні мережі комунікації, пропаганда, реклама нововведень і т.); 2) навчання членів організації (навчання має на меті показати переваги нових організаційних форм); 3)демонстрація змін, мета якої – закріплення результатів навчання аж до формування позитивних стереотипів щодо змісту планованих змін (демонстрація нової техніки, наочний показ нових схем управління на прикладі інших організацій, презентація нових умов праці або можливостей нових інформаційних систем, тощо.). Сприяє зменшенню опору також заклик авторитетних членів організації до решти з метою формування мотивуючого бачення змін.
§ На етапі впровадження змін головним завданням є інституціоналізація змін. На цьому етапі здійснюються практичні дії, спрямовані на створення нових соціальних зв’язків, що забезпечують роботу в змінених умовах; злам старих норм і процедур діяльності; створення нових організаційних підсистем; впровадження змін та перевірка їх впливу на всі компоненти організації; вироблення дій щодо подолання опору змінам; повне освоєння нових рольових вимог і нормативних процедур, які складають діяльнісну складову нових елементів культури організації
§ Необхідність розглядати організаційний розвиток виникає внаслідок змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі організації. Зміни у витратах, випуску, технології та науковому середовищі можуть вказувати на необхідність можливості довгострокової, систематично керованої програми перебудови структури, процесу та поведінки організації. Навіть в умовах відсутності змін у навколишньому середовищі організаційні процеси та поведінка можуть стати дисфункціональними для забезпечення ефективності організації.
Семінарське заняття «Організаційний розвиток».
План заняття:
1. Поняття та особливості організаційного розвитку.
2. Організаційні зміни: рушійні сили та сили опору. Готовність організації до змін.
3. Програма робіт з організаційного розвитку. Інтервенції організаційного розвитку.
Провідна тема для обговорення: «Чи можуть в сучасному суспільстві успішно функціонувати організації, які намагаються утримувати свої основні елементи без істотних змін»
Перелік основних понять:
Організаційні зміни; організаційний розвиток; інновації; опір змінам.
Теми рефератів:
· Сутність та типи змін в організації. Моделі організаційних змін.
· Алгоритм впровадження змін в організації.
· Концепції організаційного розвитку.
· Життєвий цикл організації.
· Інновація як процес та її життєвий цикл (зародження, освоєння, дифузія, рутинізація).
· Причини антиінноваційних реакцій (психологічні, економічні, соціальні).
· Інтервенції організаційного розвитку.
· Причини опору змінам в організації.
· Технології подолання опору змінам в організації.
Тема 13. Організація: соціологічний погляд ззовні. Організаційна екологія.
Основні тези лекції:
§ Організація не може існувати в ізоляції від зовнішнього середовища. Адаптація організації до зовнішнього середовища – одна з основних умов виживання організації, від якої залежить і досягнення її мети, і інтеграція, і латентність.
§ Дослідження організаційного оточення повинне включати три основні складові: дослідження структури зовнішнього середовища; виділення системи зв’язків із зовнішнім середовищем та системи зв’язків всередині організації; оцінка та визначення пріоритетних структурних одиниць та найважливіших зв’язків в організаційному оточенні.
§ Структуру організаційного оточення прийнято розглядати на чотирьох рівнях: організаційний домен - найближчий рівень організаційного середовища – ті компоненти зовнішнього середовища, які найбільше впливають на діяльність організації та напряму беруть участь в організаційних процесах: власники, акціонери, інвестори; ринковий рівень – структурні одиниці якого безпосередньо беруть участь в обміні ресурсами із зовнішнім середовищем: банки, партнери, постачальники, замовники, допоміжні частини ринкового середовища, конкуренти, споживачі; інституційний рівень, що включає в себе ті структурні одиниці, які можуть впливати на організацію неринковими методами: контролюючі структури, владні структури, законодавчі державні та місцеві структури, охоронні організації, громадські рухи, засоби масової інформації; загальний або фоновий рівень, що включає в себе технічні досягнення, рівень накопичених знань, освітній рівень, ступінь розвитку соціальних цінностей, рівень домінуючої культури, розвиток комунікацій у суспільстві.
§ Зовнішнє середовище впливає на організацію в двох основних напрямках: через потребу в інформації (тобто потребу адаптуватися до відсутності повної поінформованості, що можна назвати невизначеністю); через потребу в ресурсах (тобто потребу мінімізувати залежність від ресурсів).
§ Невизначеність зовнішнього середовища – це відсутність повної інформації про оточення. Можна припустити, що ця невизначеність має принаймі два параметри: складність зовнішнього середовища (просте середовище/складне середовище) = гетерогенність/гомогенність зовнішніх елементів, пов’язаних з організаційними процедурами + одиничність/множинність факторів організаційного середовища; змінність зовнішнього середовища (змінне/незмінне середовище) = стабільність/варіабельність + ламінарність (зміни йдуть у певному напрямку)/турбулентність (зміни відбуваються хаотично).
§ В сенсі ресурсної залежності організацію розглядають як таку, що залежить від оточення в обмежених ресурсах (матеріальних та фінансових) і як таку, що намагається встановити контроль над джерелами цих ресурсів, щоб мінімізувати залежність від оточення.
§ Важливим завдання будь-якої організації в сенсі адаптації до зовнішнього середовища є розробка та здійснення стратегій організації у стосунках з різними компонентами організаційного оточення. За принципом обміну із зовнішнім середовищем на вході та на виході організації, як правило, розробляють два основних стратегічних напрямки – буферні стратегії та стратегії встановлення взаємозв’язків. До буферних відносять ті стратегії, через які організація намагається максимально ізолювати себе від впливу інших організацій та інститутів (стратегії автономії, стратегії жорсткого контролю, стратегії експансії). До стратегій встановлення взаємозв’язків належить віднести ті стратегії, які ставлять за мету впорядкувати обмінні взаємини організації, розширити межі ділових контактів, завоювати нові сфери впливу у зовнішньому середовищі (стратегії укладання угод, взаємної дифузії, зрощування та злиття).
Семінарське заняття «Організаційне оточення та вплив на нього».
План заняття:
1. Організаційне оточення: моделі, структура.
2. Характеристики організаційного оточення: складність (гомогенність / гетерогенність; одиничність / множинність); змінність (стабільність / варіабельність; ламінарність / турбулентність); взаємозалежність (ізоляція / взаємозалежність; незалежність / залежність); ресурсні можливості організації (бідність на ресурси / насиченість ресурсами).
3. Стратегії організації у відносинах із зовнішнім середовищем.
4. Імідж організації.
Провідна тема для обговорення: «Чи насправді функціонування організації залежить від навколишнього середовища?»
Перелік основних понять:
Організаційна екологія; зовнішнє середовище; адаптація; організаційний домен, ринковий рівень зовнішнього середовища; інституційний рівень зовнішнього середовища; загальний/фоновий рівень зовнішнього середовища; невизначеність зовнішнього середовища; буферні стратегії» стратегії встановлення взаємозв’язків.
Теми рефератів:
- Концепція «екології популяцій» або організаційна екологія (Г. Олдріч, Дж. Пфеффер, Дж. Фрімен, М. Ханн).
- Основні положення теорії ресурсної залежності (Дж.еральдом Саланчік, Дж. Пфеффер, Г.Олдріч).
- «Соціокультурний репертуар» організацівї в умовах організаційних змін.
- Широка і вузька інтерпретація терміну “зовнішнє середовище”.
- Ситуаційна модель середовища організації (П.Лоуренса та Дж.Лорша).
- Форми зв’язків організації із середовищем.
Використана література
1. Альтернативні підходи до розв’язання конфліктів: теорія і практика застосування / Уклад.: Н.Гайдук, І.Сенюта, О.Бік, Х.Терешко. – Львів: ПАІС, 2007. – 296 с.
2. Андрушків Б.М. Основи менеджменту. монографія/ Б.М. Андрушків,.О.Є. Кузьмін — Львів: Світ, 1995. – 296 с.
3. Блау П.М. Исследования формальных организаций /П.М. Блау// Американская социология. Перспективы, проблемы, методы. – М., 1972 – С.93-105.
4. Богданов А.А. Тектология. Всеобщая организационная наука /А.А. Богданов – М.,1989. -304с.
5. Большаков А. Менеджмент. Учебное пособие /А. Большаков - Санкт-Петербург: Питер, 2000. – 160 с.
6. Власова О.І. Соціальна психологія організацій та управління. Підручник. / О.І. Власова, Ю.В. Никоненко. - К.: Центр учбової літератури, 2010. – 398с.
7. Галкина Т. П. Социология управления: от группы к команде: Учеб. пособие./ Т.П. Галкина - М.: Финансы и статистика, 2003. - 224 с.
8. Гірник А. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження. 2-е видання / А. Гірник, А. Бобро. - К.: Вид.Соломії Павличко "Основи", 2004.- 172 с.
9. Гірник А.М. Основи конфліктології. Навчальний посібник для студ.вищ. навч.закл. /А.М. Гірник. – К.: Києво-Могилянська академія. – 2010. – 222с.
10. Голев С.В. Материалы к курсу «Организационная психология (Психология организаций)» Ч.1. / С.В. Голев, О.С. Голева. – Херсон. – ОМУРЧ «Украина» ХФ,ИПИС ХГУ. – 2010. – 343.
11. Голев С.В. Материалы к курсу «Организационная психология (Психология организаций)» Ч.2. / С.В. Голев, О.С. Голева. – Херсон. – ОМУРЧ «Украина» ХФ,ИПИС ХГУ. – 2010. – 325.
12. Голев С.В. Материалы к курсу «Организационная психология (Психология организаций)» Ч.3. / С.В. Голев, О.С. Голева. – Херсон. – ОМУРЧ «Украина» ХФ,ИПИС ХГУ. – 2010. – 335.
13. Грабовська С. Конфлікти без насильства./ С. Грабовська, Т. Равчина – Львів: Фонд «Україна-Європа», 2001. – 278 с.
14. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. 3-е изд./С.М.Емельянов - СПб, 2009. – 384с.
15. Ємельяненко Л. М. Конфліктологія. Навч. посіб./Л.М. Ємельяненко, В.М. Петюх, Л.В. Торгова, А.М. Гриненко — К.: КНЕУ, 2003. — 315 с.
16. Жуковська Л. Е. Теорія організацій: навч.посіб. / Л.Е.Жуковська, Є.Г. Борисевич,Є.М. Стрельчук Є. М. – Одеса: ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2011. -147 с.
17. Занковский А.Н. Организационная психология: Учебное пособие для вузов по специальности «Организационная психология». — 2-е изд. / А.И. Занковский — М.: Флинта: МПСИ, 2002. — 648 с.
18. Зеленевский Я. Организация трудовых коллективов. Введение в теорию организации / Я Зеленевский. – М., 1971 – 311 с.
19. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций./ В.П. Казмиренко – К.,1993. – 191с.
20. Камерун К. Диагностика и изменение организационной культуры./ К. Камерун, Р.Куинн / Пер. с англ. под ред. И. В. Андреевой. — СПб: Питер, 2001. — 320 с.
21. Конфліктологія: Навчальний посібник-практикум / М.П. Гетьманчук, М.М. Дзера, М.В. Школяр [ та ін]./ за ред.: М.П. Гетьманчука, П.П. Ткачука – Львів: ЛІСВ, 2007. – 307 с.
22. Костин В.А. К вопросу об определении понятия “социальная организация”/ В.А. Костин, Н.Б. Костина // Социологические исследования – 2001 – № 10 – C.64-69;
23. Красовський Ю.Д. Организационное поведение: Учеб.пособие для вузов. /Ю.Д. Красовский – М.: ЮНИТИ, 2000. – 472с.
24. Лютенс Ф. Организационное поведение /Ф. Льютенс. – М.: Инфра-М, 1999. – 692 с.;
25. Мексон М. Основы менеджмента /М. Мексон, М. Альберт, Ф.Хедаури — М.: «Дело», 1997. -704 с.
26. Мильнер Б. З. Теория организаций: – [4-е изд., передел.и доп.] /Б.З.Мильнер – М.: ИНФРА-М, 2004. - 648 с.
27. Нємцов В.Д. Менеджмент організацій. / В.Д. Нємцов, Л.Є. Довгань, Г.Ф. Сініок.. - К.: ЕксОб, 2002. - 388 c.
28. Ньюстром Джон. В. Организационное поведение. Поведение человека на рабочем месте/ Дж.Ньюстром, К. Девіс. – С.-Петербург, Питер. – 2000. – 448с.
29. Организационная психология / под.ред. Г.В. Суходольского. – Харьков: Узд-во Гуманитарный центр,2004. – 256с.
30. Организационное поведение. Хрестоматія. – Самара: Издательский Дом «Бахрах-М», 2006. – 752с.
31. Орчаков О.А. Теория организации: Учебно-методический комплекс [Електронний ресурс] / О.А.Орчаков. М.: МИЭМП. – 2010. – Режим доступу: http://www.e-college.ru/xbooks/xbook031/book/index/index.html?go=index*
32. Панфилова А.П. Деловая коммуникация в професиональной деятельности. 2-е изд /А.П. Панфилова– СПб. – Гл. 5.– 2004 – С.49-75;
33. Подмарков В. Современная “социологическая теория организации” и проблема труда /В. Подмарков// Социология: теория, методы, маркетинг – 2001, № 1, С. 175-189.
34. Пригожин А.И. Современная социология организаций / А.И. Пригожин – М., Интерпракс, 1995 – 295 с.
35. Решетников А.В. Социально-исторический портрет лидера организации: (Социология управления) / Решетников А.В., Шамшурин В.И., Шамшурина Н.Г. // Социологические исследования. - 2001. - N10. - С.5863.
36. Роджерс Э. Коммуникации в организациях./ Э Роджерс, Р. Агарвала-Роджерс. – М.: Экономика,1980 – 211с.
37. Социология труда. / Под ред. Н.И Дряхлова, А.И.Кравченко, В.В.Щербины. – М.: МГУ. – 1993. – 368с.
38. Соціальна психологія організацій та управління: підручник/ Власова О.І., Никоненко Ю.В. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 397 с.
39. Спивак В.А. Корпоративная культура. / В.А. Спивак - СПб: «Питер». – 2001. – 215 с.;
40. Стратегічне управління: конспект лекцій / Укладачі: І.М. Кобушко, І.Д. Скляр.- Суми:Вид-во СумДУ, 2010.-228 с.
41. Стратегія і тактика комунікацій із громадськістю для організацій третього сектора.: методичний посібник/ За ред. В.Г.Королька. – К.: 2003 –216 с.
42. Стюарт Ддж. Майкл. Тренинг организационных изменений: Пер.с англ. / Дж.Майкл Стюарт, –: Питер, 2001. – 256с.
43. Теория организации: Учебно-методические материалы. / О.А.Орчаков. М.: Изд-во МИЭМП. – 2004. -33 с.
44. Фопель П. Команда. Консультирование и тренинг организаций: Пер.с нем./П. Фопель – М.: Генезис, 2005. – 395с.
45. Фролов В.В. Социология организаций/ В.В. Фролов – М.: Гардарики, 2001. - 384 с.
46. Шеметов П. В. Теория организаций: курс лекций / П. В.Шеметов, С. В. Петухова – М.: Омега-л, 2006.- 282 с.
47. Щербак В. Є.Конфликтные ситуации на предприятии /В.Є. Щербак // ЭКО. – 1999. - № 11. – С. 162.
48. Щербина В.В. Современные концепции структурных изменений в организациях/ В.В. Щербина, Е.П. Попова // Социологические исследования. - 1996 - №1 – С.98-107.
49. Щербина В.В. Социальные теории организации. Словарь /В.В. Щербина – М., 2000 – 264с.
50. Щербина В.В. Что такое организационная экология? /В.В. Щербина // Социологические исследования. 1993. № 2. С. 99-107.
51. Щербина В.В. Социология управления./ В.В. Щербина, А.В. Тихонов. - М., 2007. // Социологические исследования. - 2008. - № 3. - С. 145-147.
52. Щербина В.В. Популяционно-селекционная модель организационного развития (Часть 1) / В.В. Щербина // Социология: методология, методы и математическое моделирование (Социология: 4М). -2008. - № 26. -С. 43-71.
53. Щербина В.В Предмет, статус и проблематика социологии организаций (консультация) /В.В. Щербина // Социологические исследования. 2000. № 8. С. 138-143.
54. Щербина В.В. Проблема менеджмента в сфере управления человеческими ресурсами / В.В. Щербина// Социологические исследования. 2003. № 7. С. 57-69.
55. Щербина В.В. Социология организаций /В.В. Щербина // Социологические исследования. 1998. № 8. С. 116-125.
56. Щербина В.В. Социолого-диагностические технологии в управлении: теоретико-методологические аспекты развития и применения / В.В. Щербина// Социологические исследования. 2007. № 3. С. 30-42.
57. Щербина О. Еволюція організаційних структур [Електронний ресурс]/О. Щербина. – Режим доступу: http://innovations.com.ua/ua/articles/13213/temp
58. Щербина С.В. Организационная культура в западной традиции: природа, логика формирования и функции // Социологические исследования. –1996 – № 7 – С. 47-55.
59. Hannan M. Freeman J. The Population Ecology of Organizations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.spc.uchicago.edy/ssr1/PRELIMS/Orgs/orgs1.htm1
60. Stephen P.Robbins. Zachowania w organizacji. – Warszawa, 1998 – 404 s.
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
