Лекція 7. Перше культурно-національне відродження. 1. Острозький культурно-освітній осередок.

 

1. Острозький культурно-освітній осередок.

2. Роль братського руху в розвитку культури.

3. Ренесансне мистецтво України.

4. Діяльність вченого гуртка Києво-Печерської лаври.

Список літератури:

1. Кралюк П. Мелетій Смотрицький і українське духовно-культурне відродження в кінці XIV – початку XVII ст. / П. Кралюк. – Острог., 2007.

2. Матковська О. Львівське братство. / О. Матковська. – Львів., 1996.

3. Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія / І. З. Мицько. – К., 1990.

4. Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні та реформаційні ідеї на Україні. / В. М. Нічик, В. Д. Литвинов, Я. М. Стратій. – К., 1990.

5. Паславський І. В. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці XVI – першій третині XVII ст. / Паславський І. В. – К., 1990.

6. Філософія Відродження на Україні / Відп. ред. М. Кашуба. – К., 1990.

 

1. Пожвавлення культурно-освітнього руху в Україні спостерігаємо з кінця XV ст. В останній чверті XVI ст. такий рух стає особливо інтен-сивним. До участі в культурно-освітній діяльності долучається шляхта. Найбільшим на Волині магнатом був Констянтин Іванович Острозький. Його коштом будуються храми, він постійно надає допомогу монастирям, насамперед Дерманському, у його резиденції в м. Острозі вже на рубежі XV – XIV ст. була велика замкова бібліотека, існував центр іконопису. На кошти волинського маршалка П. Загоровського в с. Загорові було засновано осередок книгописання. Тут у середині XVI ст., виготовлені “Златоструй”, дві “Мінеї”, “Євангеліє”. У рукописних українських перекладах збереглися до наших часів різні частини Біблії: “Пісня пісень”, “Євангеліє”, “Апостоли”. Найвидатнішою пам’яткою з тих часів є Пересопницьке Євангеліє – унікальне як за мовою, так і за оформленням. Переклад здійснено на Волині – розпочато в Дворецькому(біля Заслав’я) монастирі 1556 р., а закінчено в Пересопницькому монастирі 1561 р. Його переписувачем був Михайло Васильович, син протопопа з м. Сянока, інший переклад був виконаний у волинському с. Хорошові дрібним шляхтичем Валентином Негалевським (1581 р.)

Освітній осередок зі своєю програмою перекладів книг Святого Письма і світських хронік (насамперед М. Стрийковського), освіти для православного населення виник у с. Миляновичі ‑ у маєтку Андрія Курбського. Діяв 15 років (60-ті роки до 1583 р). Це був хронологічно перший значний православний культурно-освітній осередок України. Миляновицькі переклади скоро набули популярності, відомі їх численні списки XVI – XVII ст. на території України, Білорусії,Росії. Виняткове значення для розвитку культури мало відновлення книгодрукування.

Після відновлення білоруського книгодрукування у м. Заблудові, де видано впродовж 1569 – 1570 рр. дві книги, до Львова переїжджає Іван Федоров (Федорович). Львівськими сподвижниками друкаря стали ремісники й міщани Семен Каленикович (Сенько сідляр), художник Лаврентій Пухала, ігумен Онуфріївського монастиря Леонтій, кравець Антон Абрагамович, Михайло Дашкович. Гроші на організацію друкарні дав С. Каленикович, а верстати подарував ще 1460 р. Степан Дропан Онуфріївському монастиреві. Тут і видруковані 1574 р. “Апостол” та “Буквар”. Влітку 1574 р І. Федоров переїхав на Волинь.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. в Україні виникає кілька науково-освітніх осередків, які створювали великі магнати-меценати та представники різних груп міського населення з метою збереження і розвитку української духовної культури, поширення освіти та захисту своїх національних, релігійних та політичних інтересів. Відомі осередки у маєтках волинського воєводи Олександра Федоровича Чарторийського, житомирського старости князя Костянтина Івановича Вишневецького, брацлавського воєводи князя Романа Федоровича Сангушка, московського боярина князя Андрія Михайловича Курбського, а в містах цілий ряд братств. Найбільшим і найвпливовішим був культурно-освітній центр, заснований 1576 р. у м. Острозі на Волині князем Костянтином-Василем Острозьким. Острозький центр акумулював у собі всі течії і напрямки тогочасної культури в Україні, орієнтуючись на смаки і запити різних прошарків суспільства.

Острозький культурно-освітній осередок складався з колегії – першої спроби створення школи вищого типу у східних слов’ян, друкарні й науково-літературного гуртка. Більшість викладачів Острозької колегії та книжників науково-літературного гуртка й друкарні мали блискучу гуманістичну освіту, яку вони отримали або у відомих університетах Європи, або у домашніх учителів. Першим ректором Острозької школи був письменник-полеміст, культурний і освітній діяч, автор передмови до Острозької Біблії Герасим Данилович Смотрицький. Він є також автором кількох віршованих та прозових творів, написаних давньоукраїнською мовою, серед яких є “Ключ царства небесного” (1587). У 1594 – 1596 рр. в Острозькій школі викладав випускник Падуанського університету Кирило Лукаріс, підопічний олександрійського патріарха Мелетія Пігаса. Згодом став Константинопольським патріархом. Викладав у Острозькій школі також грек Никифор Парасхрес, випускник Падуї, відомий проповідник та церковний діяч. Серед вчених книжників відомі полемісти ‑ Клірик Острозький (Ігнатій Наливайко), Василь Суразький (Малюшицький), Христофор Філалет. Учителями школи були Даміан Наливайко, Іоан Лятос – доктор філософії й медицини Краківського університету, який підготував календар 1602 р. Д. Наливайко був талановитим поетом. Відомі також учителі школи – випускник Падуї Кипріан, білорус Адрій Римша, який писав вірші, перекладав Отців Церкви, був автором “Хронології” –викладу по місяцях подій біблійної історії у віршах. Латиномовну течію ренесансного гуманізму репрезентував придворний поет і діяч гуртка Симон Пекалід, випускник Краківського університету. Писав латинською мовою: “Поема про Острозьку війну” та весільна пісня “Епіталама”.

Випускниками Острозької колегії були відомі церковні діячі Йов Княгиницький – засновник Скита Манявського та Іван Вишенський – глава консервативного напрямку серед полемістів. Закінчив школу в Острозі гетьман козаків Петро Конашевич-Сагайдачний, а також автор першої української граматики Мелетій Смотрицький.

Учені гуртка перекладали в основному твори Отців Церкви, богослужебні книги з Візантії, підготували до друку перше слов’янське видання Біблії – Острозьку Біблію 1581р. Вони також писали свої твори, які друкували у Дермані, де працював у друкарні Іван Федоров. У школі була велика бібліотека, де були зібрані візантійська, давньоруська, протестантська та близькосхідна богословська література грецького походження, західноєвропейські світські видання, філософський твір Петрарки “Про засоби проти будь-якої фортуни” (Ліон, 1585р), трактати Арістотеля і Ціцерона, книги з математики, медицини, астрономії, мистецтва, теології. Учні досконало вивчали стародавні мови – давньогрецьку, латинську, церковнослов’янську. Загалом Острозький культурно-освітній осередок намагався виховувати нову українську еліту на візантійській культурній традиції.

 

2. Братський рух, який охопив великі села, містечка і міста України та Білорусії в XVI-XVII ст., можна порівняти з активізацією громадського суспільства. Братські громади, зазвичай, створювали при церквах – так об’єднували православних громадян для захисту мови, культури, релігії, всіх духовних надбань народу. В умовах, коли державна влада належала королеві, а церковна – владикам, які часто не дбали про паству, братства прагнули вивільнитися від цих влад і брали на себе деякі їхні функції, насамперед опіку над освітою і розвитком культури. Братства здійснювали представництво на сеймах, вписували свої протести до міських книг, обстоювали майнові, політичні та духовні інтереси українського населення, яке зазнавало утисків від шляхетської влади. Захищали право українців на посідання державних посад, на заняття ремеслом і торгівлею. Братські громади мали свій суд, свою спільну власність, братську касу-скарбницю. Вони засновували і утримували школи, друкарні, шпиталі, опікувались бідними. Всі питання внутрішньогромадського життя вирішувались на загальних зборах братства. На свій розсуд обирали священиків і проповідників, наймали учителів і друкарів. У проміжках між загальними зборами керівництво громадою здійснювали вибрані чотири старші брати, які регулярно звітували про свою роботу, про прибутки й витрати братства. Хоча членами громади братства могли бути люди всіх станів суспільства, все ж основу їх становили купці, ремісники, службовці магістрату – маєтне міщанство. Навколо шкіл і друкарень гуртувалися письменники-полемісти, проповідники, учені, які писали підручники для шкіл, видавали власні твори, переклади, сприяли формуванню реформаційної та гуманістичної ідеології. Саме братствам Україна завдячує величезним поступом у своєму духовному розвитку XVI – XVII ст., оскільки вони, відкривши двері своїх шкіл для найширших верств населення, започаткували масовий культурно – освітній рух. Адже поширення освіти є передумовою розвитку інших форм культури суспільства, політичного, правового, філософського мислення, а також підвищення рівня громадського життя загалом.

Найстаршим і найвпливовішим на Україні було Львівське ставропігійське братство. Спершу воно називалося Львівське Успенське братство, адже було сформовано при Церкві Успіння Богородиці, яку само й збудувало. Його засновники Стефан Мороховський, Хома Бабич, Лука Губа, Дмитро та Іван Красовські, Костянтин Корнякт (на його кошти була збудована дзвіниця церкви), Юрій та Іван Рогатинці, Ян Афендик, Микола Добрянський. Покровителем був Костянтин Острозький. Статут Львівського братства і його школи (від 1586 р) був взірцем для всіх інших братств. Братська школа мала величезну бібліотеку, до неї приймали всіх дітей, навіть убогих. Статут свідчить, що тут навчали читати, рахувати, грецької та слов’янської мов, риторики, діалектики, астрономії – сімох вільних мистецтв.

У Львівській братській школі навчалися або викладали відомі проповідники, учені та письменники: Стефан та Лаврентій Зизанії, Мелетій Смотрицький, Ісайя Копинський, Йов Борецький, Павма Беринда, Кирило-Транквіліон Ставровецький, Захарія Копистенський, Сильвестр Косов, Петро Могила.

Значний внесок у розвиток культури зробили також Луцьке Хресто-Воздвиженське братство та Віленське, з якими активно співпрацювали члени Львівського братства. Своєю культурною діяльністю братства тяжіли до ренесансної Західної Європи, що проявилося насамперед у запозиченні і розвитку на власному грунті смаків ренесансного мистецтва.

 

3. Ренесансний період у поступальному розвитку українського мистецтва позначився зародженням нових форм і сюжетів у архітектурі, скульптурі, живописі та графіці. Ознаки архітектурного стилю відповідали за своїм характером складній системі європейської архітектури: чітка симетричність, ордерність, горизонтальність членування, використання декоративно-орнаментального оздоблення фасадів, інтер’єрів. У житлові будинки вносили прагнення до зовнішньої репрезентативності та зручніших умов побуту. Фасад став головним об’єктом художньої уваги. Пам’ятки такої архітектури збереглися у Луцьку, Кам’янці-Подільському, Жовкві, Бродах та Львові. Центральна частина Львова, майдан Ринок, є рідкісною пам’яткою ренесансного світського зодчества. Тут в оформленні будинків яскраво виявленні ренесансні естетичні норми: ордерне вирішення порталів, рустування – гладке і фацетовне – стін та пілястрів, орнаментально-декоративне обрамлення вікон, порталів, карнизів та інтер’єрів. Кожен фасад має особливе художнє обличчя, справляючи враження багатства творчих засад (будинки Бандінеллі (№ 2), Массарі (№ 4), Шольца (№ 23), Дубовицького (№ 28), Корнякта (№ 6). Останній спорудили Петро Барбон та Павло Римлянин. Внутрішній двір по периметру оточений триярусною аркадою, демонструючи новий тип будинку – палаццо. У ренесансному стилі ремонтували та зводили нові фортифікаційні споруди (фортеця у Кам’янці-Подільському, фортеця Кодак над Дніпром, цитадель у Новгороді-Сіверському, фортеця у Бродах й Кременчуці, замки у Жовкві). Оборонність зберігали у будівництві храмів та монастирів: масивні стіни, високо розміщені вікна.

Суцільний ансамбль ренесансного зодчества становить група пам’яток у Львові: Успенська церква, каплиця Трьох Святителів, вежа-дзвіниця Корнякта. В ансамблі гармонійно поєднані класичні ренесансні форми з традиціями українського зодчества. У вежі Корнякта (1572 – 1580 рр.) гармонійно поєднані ренесансні форми з мотивом українських дерев’яних дзвіниць. Каплиця Трьох Святителів (1578 – 1590 рр.) ‑ архітектори Петро Красовський та Іван Підлісний – стала зразком класичної чистоти ренесансного стилю. Така ж чистота характерна для Успенської церкви (1591 – 1629 рр.).

Скульптура, крім рослинного орнаменту, включала й портрет сучасника. Переважали мотиви – виноградна лоза, дельфін,маски лева. Лоза помітна в різьбі порталів та іконостасів по всій Україні. Яскравим прикладом різьби є каплиця Боїмів у Львові. Перша половина XVII ст. помічена розквітом живопису,іконостасні портрети набирають реалістичного змісту. Прикладом можуть бути іконостаси П’ятницької та Успенської церкви у Львові. Не мав розповсюдження історичний жанр, зате досить відомий надгробний портрет. Портретне мистецтво позначене прагненням передати характер людини, її душевний стан, у портретах шляхти видно прагнення до героїзації образу.

Ренесансне мистецтво взагалі, а живопис особливо приділяв основну увагу людині, майстри намагалися побуджувати високі гуманістичні ідеали.

 

4. Душею вченого гуртка при Києво-Печерській лаврі був архімандрит Єлисій Плетенецький. Син дяка Хоми з Рогатина він зростав у атмосфері братського руху. З 1599 р. він став головою найбільшого в Україні монастиря і значно розширив громадську та культурно-освітню діяльність Лаври. Є. Плетенецький брав участь у створенні Київського братства, дбав про освіту молоді, засновував школи, де навчали різних мов і світських наук. Скориставшись підтримкою козаків на чолі з П. Сагайдачним, Плетенецький повернув лаврі відібрані королем володіння, налагодив промислову та торгівельну діяльність ченців з метою заробити гроші на освітню діяльність, на друкування книг. Чималі прибутки давали влаштовувані на території Лаври ярмарки, шинки, виробництво горілки й пива. На одержані прибутки куплена друкарня Балабанів і збудована паперова фабрика в Радомишлі.

Навколо друкарні Плетенецький згуртував найосвідченіших людей України, які знали кілька мов, мали досвід полемічної боротьби, зналися на друкуванні книг, були письменниками. У гурток входили Захарія Копистенський, Лаврентій Зизаній, Памво Беринда, Олександр Митура, Гавриїл Дорофієвич, Тарас Земка, Йосиф Кирилович. Це були люди ренесансного мислення, різноманітних обдарувань, мислителі і поети, письменники і богослови, перекладачі, редактори, гравери. Вони активно продовжували традиції Острозького культурно-освітнього осередку, але вже на основі братського руху, деякі продовжували викладати у братських школах. Цвіт української інтелігенції свого часу, вони зробили подальші кроки на зближення з культурою Західної Європи, засвоюючи цінності гуманістичної та реформаційної культури.

Засвідчує це книжкова продукція, яка виходила у друкарні Лаври, авторами книг були переважно члени Лаврського гуртка, або ж виступали редакторами чи перекладачами іншомовних книг. Друкарня видавала переважно підручники для шкіл та книги світського характеру – прославляння – панегірики церковних та громадських діячів, які робили добрі справи для свого народу, для примноження традицій культури. Серед видань було багато богослужебних книг, які були потрібні для глибокого пізнання своєї релігії, догматичних дискусій, полеміки з католиками.

Діяльність вченого гуртка Києво-Печерської лаври, очолюваного почергово: Єлисієм Плетенецьким, Захарією Копистенським і Петром Могилою, сприяла перетворенню Києва у центр культурного життя України, в осередок політичної та полемічної боротьби проти шляхетської експансії. З нею пов’язаний новий етап у розвитку української культури, самосвідомості, філософського мислення українського народу, зокрема рух до гуманістичних ідей європейського Ренесансу.

 

 

Запитання для самоконтролю

1. Які осередки передували створенню Острозької академії?

2. Яке значення в культурі Пересопницького Євангелія? Коли воно створене?

3. Які складові Острозького осередка?

4. Хто працював у Острозі?

5. На яку традицію в культурі орієнтувались діячі Острога?

6. Який зміст братського руху?

7. Які діячі культури вийшли з Львівського братства?

8. Які пам’ятки ренесансної архітектури є у Львові?

9. Чим характерне ренесансне образотворче мистецтво?

10. Що ви знаєте про діяльність гуртка Києво-Печерської лаври?