Фінансовий аналіз господарської діяльності

Фінансовий аналіз передбачає вивчення фінансової звітності з метою надання об’єктивної оцінки результатів діяльності підприємства. Він проводиться за кількома напрямками. До основних показників фінансового аналізу відносять показники:

· платоспроможності;

· ефективності використання активів;

· прибутковості діяльності.

Будь-яке підприємство повинно мати достатньо грошових ресурсів для своєчасної оплати поточних рахунків. Підприємство, яке не здатне виконувати цю умову, втрачає свою ліквідність та опиняється у дуже складному фінансовому становищі. Проблема полягає у тому, що подібне трапляється навіть з тими підприємствами, які отримують постійний прибуток. Для того щоб запобігти такого становища проводять аналіз платоспроможності (ліквідності).

Аналізуючи платоспроможність підприємства, слід чітко розрізняти довгострокові та короткострокові статті балансу. Рисунок 13.1 ілюструє такий розподіл на базі п’ятиблочної моделі балансу.

 

Рис. 13.1 П’ятиблочна модель балансу

 

„Оборотні активи” та „Поточні зобов’язання” балансу відбивають короткострокові аспекти діяльності підприємства. Три блоки, що лишилися – „необоротні активи”, „власний капітал” та „довгострокові зобов’язання” – демонструють його довгострокову діяльність.

Для нормальної діяльності підприємства потрібен певний баланс між довгостроковими активами та пасивами з одного боку й короткостроковими – з іншого.

Проаналізувавши баланс підприємства можна зробити висновки стосовно того, як воно буде працювати у тих чи інших обставинах. Так, підприємства, що володіють значними оборотними активами, стикаються з серйозними труднощами у випадку швидкого зростання інфляції. А підприємства, що мають великі борги, будуть дуже чутливо реагувати на будь-які коливання відсоткових кредитних ставок.

Короткострокову ліквідність підприємства аналізують, порівнюючи вартість його оборотних активів та поточних зобов’язань.

Зупинимося на чотирьох показниках короткострокової ліквідності:

· коефіцієнт поточної ліквідності;

· коефіцієнт термінової ліквідності;

· коефіцієнт абсолютної ліквідності;

· коефіцієнт забезпечення реалізації робочим капіталом.

Для ілюстрації методики розрахунку фінансових показників використаємо фінансові звіти КХП. Баланс представлений в таблиці 13.3; звіт про фінансові результати у таблиці 13.4

Таблиця 13.3 Баланс

	Код рядка	На кінець звітного періоду
Актив
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість		-
первісна вартість		-
знос		-
Незавершене будівництво		492,9
Основні засоби:
залишкова вартість		15110,1
первісна вартість		23125,5
знос		8015,4
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств		-
інші фінансові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість		190,2
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи
Усього за розділом І		15943,2
Запаси:
виробничі запаси		315,8
тварини на вирощуванні та відгодівлі		22,3
незавершене виробництво		9,5
готова продукція
товари		6,2
Векселі одержані
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість
первісна вартість
резерв сумнівних боргів		-
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом		115,7
за виданими авансами
з нарахованих доходів		-
із внутрішніх розрахунків		-
Інша поточна дебіторська заборгованість		53,4
Поточні фінансові інвестиції		-
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті		3,5
в іноземній валюті		-
	Код рядка	На кінець звітного періоду
Інші оборотні активи
Усього за розділом ІІ		4313,4
ІІІ Витрати майбутніх періодів		-
Баланс		20256,6
Пасив
І. Власний капітал
Статутний капітал		14017,5
Пайовий капітал		-
Додатковий вкладений капітал		2627,2
Інший додатковий капітал		-
Резервний капітал		-
Нерозподілений прибуток		1450,5
Неоплачений капітал		-
Вилучений капітал		-
Усього за розділом І		18095,2
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення витрат персоналу		-
Інші забезпечення		-
Цільове фінансування		-
Усього за розділом ІІ
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків
Інші довгострокові фінансові зобов’язання		-
Відстрочені податкові зобов’язання		-
Інші довгострокові зобов’язання		-
Усього за розділом ІІІ
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями		-
Векселі видані		-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги		906,4
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з одержаних авансів		63,2
з бюджетом		409,6
з позабюджетних платежів		101,4
зі страхування		146,9
з оплати праці
з учасниками		-
із внутрішніх розрахунків		2,3
Інші поточні зобов’язання		14,6
Усього за розділом ІV		2161,4
V. Доходи майбутніх періодів		-
Баланс		20256,6

 

Таблиця 13.4 - Звіт про фінансові результати

Стаття	Код рядка	За звітний період
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робот, послуг)		29765,8
Податок на додану вартість		4799,5
Акцизний збір		-
Інші вирахування з доходу		-
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робот, послуг)		24966,3
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робот, послуг)		23136,2
Валовий
прибуток		1830,1
збиток		-
Інші операційні доходи		840,3
Адміністративні витрати		577,3
Витрати на збут		887,6
Інші операційні витрати		389,9
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток		815,6
збиток		-
Доход від участі в капіталі		-
Інші фінансові доходи
Інші доходи		60,7
Фінансові витрати		160,9
Витрати від участі в капіталі		-
Інші витрати		324,6
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподатковування:
прибуток		393,8
збиток		-
Податок на прибуток від звичайної діяльності		118,1
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток		275,7
збиток		-
Надзвичайні:
доходи		-
витрати		-
Податки з надзвичайного прибутку		-
Чистий:
прибуток		275,7
збиток		-
Матеріальні витрати
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація
Інші операційні витрати
Разом

 

Коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл) розраховують як відношення оборотних активів (ОА) до поточних зобов’язань(ПЗ):

Перший компонент цього показнику, що є чисельником дробу, демонструє обсяги ліквідів, тобто грошових коштів та потенційних грошей, що наявні у даного підприємства. Другий компонент, знаменник, визначає найближчі потреби у грошах. Позитивним цей коефіцієнт вважається, коли існує деякий грошовий надлишок, тобто такий варіант, коли чисельник перевищує знаменник. Тобто коли коефіцієнт ліквідності перевищує 1,0. Хоча таке значення є стандартним для більшості видів бізнесу, існують деякі види діяльності, у яких підприємства можуть працювати і за умовами значно нижчих показників коефіцієнту. Це пов’язано з особливостями виробничої діяльності: деякі підприємства змушені утримувати величезні склади, обслуговувати довгі виробничі цикли, брати довгострокові кредити, тоді як іншим вистачає мінімуму товарно-матеріальних запасів і мають більшу дебіторську заборгованість ніж самі продають у кредит.

Важливим для аналізу цього коефіцієнту є його порівняння за певний період та з’ясування загальної тенденції.

Недоліком даного коефіцієнту є неврахування ним різних типів оборотних активів, одні з яких є більш ліквідними, ніж інші. Підприємство може мати значні проблеми з грошовими коштами, але при цьому високий коефіцієнт поточної ліквідності. З цих причин необхідно проаналізувати сукупність коефіцієнтів короткострокової ліквідності.

 

Коефіцієнт термінової ліквідності розраховують як відношення оборотних активів (ОА) за вирахуванням запасів (З) до суми поточних зобов’язань(ПЗ):

 

Причиною виключення товарно-матеріальних запасів зі складу оборотних активів є можлива проблемність їх ліквідності.

Зазвичай вважається, що показник термінової ліквідності, вищий 0,8 свідчить про певну стабільність підприємства. Як і попередній коефіцієнт, його значення для різних галузей можуть значно відрізнятися.

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності – це відношення суми грошових коштів (ГК) та їх еквівалентів до величини поточних зобов’язань (ПЗ):

 

 

Зазвичай вважається, що показник абсолютної ліквідності повинен бути вищим за 0,25. Але цей показник як і раніше розглянуті, залежить від особливостей галузі в якій працює підприємство.

 

Коефіцієнт забезпеченості реалізації робочим капіталом.

Цей коефіцієнт дає можливість проаналізувати ліквідність з іншого боку, аніж попередньо розглянуті коефіцієнти.

Робочий капітал – це різниця між оборотними активами (ОА) та поточними зобов’язаннями (ПЗ):

РК = ОА – ПЗ.

Якщо співвіднести робочий капітал з виручкою від реалізації, то ми отримаємо коефіцієнт забезпеченості реалізації робочим капіталом:

де ЧД – чистий доход від реалізації продукції.

 

Цей показник часто висвітлює тенденції, які інші коефіцієнти випускають. Можна мати стабільну поточну та термінову ліквідність, тоді як значення цього коефіцієнта знижуватимуться. Таке може трапитися за умови різкого зростання виручки на тлі незмінної величини робочого капіталу. Подібна ситуація відома як „надмірне зростання”. Вона визвана тим, що обсяги основної діяльності підприємства не підтримуються достатніми ресурсами, які є на балансі підприємства. Таке трапляється з підприємствами, які розвиваються надто швидко або ж були недофінансовані на початковому етапі. Симптомом змальованої ситуації є постійний брак грошей для задоволення поточних операційних потреб. Виникає навіть загроза банкрутства.

Але нестача робочого капіталу може бути навмисною. Тоді це є свідчення професіоналізму фінансового менеджера підприємства.

Слід пам’ятати, що всі розглянуті коефіцієнти ліквідності не можуть слугувати точними індикаторами фінансового благополуччя підприємства, оскільки вони характеризують ліквідність лише на дату складання балансу і не враховують терміни сплати боргів.

 

Показники довгострокової платоспроможності або фінансової стійкості підприємства характеризують його здібність до ліквідності у довгостроковому періоді.

Основними показниками довгострокової платоспроможності вважаються:

· коефіцієнт покриття фінансових витрат;

· коефіцієнт фінансової стійкості;

· коефіцієнт власного капіталу.

Коефіцієнт покриття фінансових витрат обчислюється за даними звіту про фінансові результати.

Його розраховують як відношення операційного прибутку до суми виплачених кредитних відсотків:

де ОП – операційний прибуток;

КрВ – відсотки за кредит.

Цей коефіцієнт показує у скільки разів прибуток перевищує боргові відсотки, тобто здатність підприємства обслуговувати борги.

Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується як відношення позикового і власного капіталу. Він служить для встановлення співвідношення різноманітних способів фінансування підприємства, відображених у його балансі, а також дає змогу порівняти величину капіталу, інвестованого власниками та позиченого у кредиторів.

Ідея, покладена в основу цього коефіцієнту, доволі проста. Але реалізуючи її, стикаємося з труднощами у такому питанні - що входить у поняття „позикового капіталу”:

· лише довгострокові позики;

· довгострокові та короткострокові позики, тобто весь капітал, на який нараховуються відсотки;

· довгострокові позики та поточні зобов’язання, тобто всі зобов’язання.

Перших два визначення стосуються лише тих боргових зобов’язань, що вимагають сплати відсотків банкам або іншим фінансовим установам. В банках цей тип визначення зобов’язань є найпоширенішим.

Останнє визначення враховує ще й кредити постачальників та всі боргові нарахування. І з точки зору підприємства кожне із зобов’язань є важливим.

Тому логічно при обчисленні коефіцієнта фінансової стійкості враховувати всі боргові зобов’язання.

Отже коефіцієнт фінансової стійкості буде:

 

де ДЗ – довгострокові зобов’язання;

ПЗ – поточні зобов’язання;

ВК – власний капітал.

Чи більше у підприємства є боргів, тим більше в нього є ризик. Боргові зобов’язання дають кредиторам право виставляти вимоги до підприємства. Ці вимоги тягнуть за собою регулярні виплати відсотків по наданих позиках, а також виплату у визначений строк основної суми боргу. Вона погашається або частинами – періодичними платежами, або єдиним платежем по закінченні позикового періоду.

Таким чином, збільшуючи боргові зобов’язання, підприємство прирікає себе на постійне вилучення якоїсь частини грошових коштів упродовж певного часу. Однак у цей же час підприємство не матиме гарантованого рівня надходжень коштів. Отже стабільний відтік коштів у поєднанні з нестабільним їх надходженням спричиняють виникнення фінансового ризику. Зрозуміло, що він буде тим вищим, чим більшою є сума боргів.

У той же час за рахунок фінансового важеля борги збільшують не тільки ризик, але й прибуток. Збільшуючи у балансі суму боргових зобов’язань, підприємство може значно підвищити ринкову ціну своїх акцій та як наслідок – добробут своїх акціонерів, що в підсумку надає йому нові можливості для зростання бізнесу.

Отже завдання менеджерів і полягає у тому, щоб підтримувати правильний баланс між борговими зобов’язаннями та власним капіталом.

 

Коефіцієнт власного капіталу – це відношення суми власного капіталу до загальної величини активів:

де ВК – власний капітал,

ВБ – валюта балансу (рядок 280 або 640).

Коефіцієнт показує частку активів, яку забезпечує власний капітал. Він є протилежним до коефіцієнту фінансової стійкості.

 

Що стосується показників ефективності використання активів, то вони визначаються їх оборотністю і характеризують швидкість їх перетворення на грошову форму, що безпосередньо впливає на платоспроможність і прибутковість підприємства.

Всі коефіцієнти ефективності використання оборотних активів розраховуються як відношення суми продажу до того показника оборотність якого необхідно оцінити.

Наприклад коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів розраховують як відношення суми продажу до їх величини:

 

Серед показників прибутковості діяльності підприємства найважливішими є два вимірники:

· рентабельність власного капіталу;

· рентабельність сукупного капіталу.

Рентабельність власного капіталу унаочнює яким чином операційна ефективність трансформується у вигоди власників та оцінює ефективність використання капіталу власників.

Він знаходиться як відношення чистого прибутку (ЧП) до власного капіталу (ВК):

Цей показник є важливим для акціонерів підприємства. Його високе значення дає можливість розраховувати на високу ринкову вартість акцій підприємства, що надасть йому можливість залучити нові фонди для свого розвитку.

На рівні будь-якого окремого підприємства високий показник рентабельності власного капіталу забезпечує стабільність його фінансового зростання. На загальноекономічному рівні рентабельність власного капіталу сприяє залученню інвестицій у окремі сфери промисловості.

Рентабельність сукупного капіталу вказує на ефективність діяльності всього підприємства і розраховується як відношення операційного прибутку (ОП) до валюти балансу(ВБ):

 

Цей показник є основою для досягнення підприємством високої рентабельності власного капіталу.