Економічна сутність страхування та неспроможність ринку приватного страхування здоров'я

Прийняття рішення впливає на майбутнє, однак майбутнє дуже часто непевне і його важко передбачити у зв'язку з обмеженою інфор­мацією щодо нього. Під невизначеністю майбутнього розуміють не­однозначність внутрішніх та зовнішніх умов економічної системи. Причини та джерела невизначеності різноманітні: науково-технічний розвиток, вплив погодних умов на важливі сфери національної еко­номіки, неминучі помилки в економічному прогнозуванні, відноси­ни внутрішнього та міжнародного ринків, активізація ділової актив­ності та розвиток сучасних інформаційних технологій. Таким є прий­няття рішення в умовах ризику, коли результат залежить від багатьох випадкових факторів і не може бути заздалегідь точно передбачений. Ризик виникає за наявності альтернатив поведінки, рішень, планів. Якщо відсутні альтернативи прийняття рішення, то відсутній і ри­зик. Крім того, особа, яка приймає рішення, зацікавлена в його ефек­тивному прийнятті. Для прийняття правильного рішення важливо максимально об'єктивно оцінити передбачувані умови, тобто вивчи­ти їх спектр, а також імовірність реалізації кожного із сценаріїв май­бутнього. Таким чином, очевидно, що ризиком необхідно керувати. Аналіз альтернативних ситуацій дає змогу зробити певні висновки щодо характеру прийняття рішень в умовах ризику.

Отже, існування ризику є результатом невизначеності умов та наслідків прийняття рішень, керованості економічною системою та зацікавленості у результатах')"! функціонування з боку особи, яка прий­має рішення. В умовах ризику людина приймає рішення виходячи з тієї чи іншої інформації про розподіл імовірностей можливих ре­зультатів. Складовими елементами ризику є об 'єкт (керована систе­ма, відносно якої приймається рішення, причому ефективність та умови її функціонування наперед точно невідомі), суб 'єкт (особа або колектив, які зацікавлені в результатах керування об'єктом ризику й уповноважені приймати рішення щодо об'єкта) та джерело ризику (фактори, які спричиняють невизначеність результатів рішення).

Ризик для більшості людей є антиблагом - підвищення ступе­ня невизначеності завжди зменшує привабливість рішення. Якщо для людини більш бажаним є отримання гарантованого сподіваної о ефек­ту, ніж участь у ризикованому проекті, то вважається, що ця людина не схильна до ризику. Якщо ж ризикований проект для неї більш при­вабливий порівняно з отриманням середнього гарантованою вигра­шу, то людина схильна до ризику.

Рис. 2.5. Ризик та його економічна вартість

І, нарешті, коли людині байдуже, як вчинити втому чи іншому випадку, то вона нейтральна до ризику. Життєвий досвід та статистичні дані свідчать, що більшість людей схильні до ризику, коли йдеться про незначні для них суми, та не схильні при значних. Функція корисності не схильної до ризику лю­дини є увігнутою, а значить, і функція сподіваної корисності Ц(х) також увігнута. Інакше кажучи, для такої особи виконується закон спадної граничної сподіваної корисності. Таким чином, схильність до ризику - суб'єктивні характеристики осіб, з яких складається ри­нок ризику. На несхильності до ризику побудований страховий бізнес, на схильності - гральний. Прибуток страхової компанії - це різниця між страховими внесками та винагородами клієнтів, тобі о це випад­кова величина, оскільки кожний клієнт може як збільшувати, так і зменшувати його залежно від того, чи трапився страховий випадок. Цей прибуток залежить також від чисельності застрахованих людей. Якщо страхова компанія залучить багато клієнтів до страчування, то в середньому вона матиме прибуток, оскільки клієнт отримує від ком­панії в середньому менше, ніж становить страховий внесок. Цей прин­цип називається принципом об'єднання ризику. На ньому базується не лише діяльність страхових компаній, які отримують прибуток, а й взаємних страхових компаній, що утворюються за рахунок добро­вільного об'єднання ризику багатьох людей. Він підвищу с певність кожного з членів страхової спільноти. Необхідність страхових ме­ханізмів в економічних взаємовідносинах пояснюється насамперед необхідністю перерозподілу ризику між учасниками економічних відносин (рис. 2.5).

Таким чином, страхування базується на контракті, в якому третя сторона погоджується компенсувати клієнтові (застрахованому) збит­ки, обумовлені в контракті, у випадку, якщо він зазнав цих збитків.

Економіка страхування базується на купівлі та продажу ризику. На відміну від звичайних товарів, ризик - це антитовар. Позбавлення від нього особи приводить до поліпшення її життєвих умов. За це про­давець ризику сплачує покупцеві ризику премію за ризик - величину доходу, від якого готова відмовитись не схильна до ризику особа. По­купцем ризику виступає страхова компанія, а продавцем - її клієнт.

Формально розмір актуарної страхової премії к можна визна­чити за формулою

п=пЬ+Т. (2.3)

де рЬ - очікувані збитки для особи, що купує страховий поліс, і -адміністративні витрати + конкурентний прибуток; п ціна, за якою страховий поліс буде запропонований на конкурентному ринку.

Таким чином, ціна залежить від ступеня ризику і величини

потенційних збитків.

У багатьох сферах приватне страхування є досить ефективним, однак в охороні здоров'я можуть виникнути певні проблеми, пов'я­зані з особливостями пропозиції.

Для ефективності приватного страхового ринку необхідно, щоб імовірність у наведеному рівнянні (2.3) відповідала таким умовам:

індивідуальні ймовірності повністю незалежні. Для фінансової стабільності страхового ринку необхідна наявність у кожномуконкретному році передбачуваної кількості тих, що програють, і тих, що виграють. Коли індивідуальні ймовірності повністю залежні, то збитків зазнають як окрема особа, так і всі разом. Актуарне страхування не може знайти вихід з такої ситуації, прикладом чого є інфляція при пенсійному страхуванні: якщо вона торкається одного учасника страхової програми, вона стосується й усіх;

ймовірністьр<\. Якщор = 1, страхова премія перевищуватиме вартість об'єкта страхування. Прикладом такої проблемної ситуації є хронічні чи вроджені захворювання; для такого хворого
ймовірність збитків для здоров'я;? = 1, якщо страховий поліс не придбаний до того, як виявлене захворювання. Подібна проблема виникає і в осіб похилого віку: ймовірність того, що їм потрібна буде медична допомога, дуже висока. І, крім того, приватний ринок не може забезпечити страхуванням від проблем зі здоров'ям, які вже виникли
на момент звертання даної особи за страховкою;

■ ішовірність р можна передбачити. В противному разі не можна розрахувати розмір страхової премії у зв'язку з тим, що ри­зик, пов'язаний з деякими захворюваннями, не піддається оцінці;

■ не повинно бути "від'ємного вибору" чи несприятливого
відбору, який відбувається, коли клієнтові вдається приховані від стра­
хової компанії те, що його ризик високий. Принцип ефективності
вимагає, щоб "ризикові" клієнти платили більшу страхову премію.
Якщо ж страхова компанія не в змозі розрізнити клієнтів з високим
ризиком, вона вимушена встановлювати єдиний страховий ризик
виходячи з його середнього показника. Несприятливий відбір сто­
сується застрахованих осіб і виникає тоді, коли страхові компанії не
можуть безвитратно розподілити потенційних власників страхових
полісів на категорії за ступенем ризику (страховик неспроможний
визначити всі характеристики застрахованих осіб, які важливі для
визначення ймовірності майбутніх випадків). Така проблема постає
при медичному страхуванні осіб похилого віку. Вона може виникну­
ти, коли медичне обслуговування є важливим компонентом пільг, що
надаються працівникам підприємств: запропоновані найкращі умови
медичного страхування приваблюють передусім людей з тим чи іншим
захворюванням, а це знижує конкурентоспроможність компанії;

■ виключення "моральногоризику". Такі проблеми можуть з'я­
витися у двох випадках: якщо клієнт має можливість без збитків для
себе впливати на ймовірність події, передбаченої договором сі рахуван­
ня, і якщо він може впливати на величину збитків. Остання проблема
особливо актуальна в охороні здоров'я (проблема оплати третьою
стороною). Якщо індивідуальна страховка покриває всі витрати на
медичне обслуговування, жодна сторона таких ринкових відносин
не має стимулів економити: і лікар, і пацієнт діють так, ніби ці послуги
були безкоштовними. Це неефективно, оскільки призводить до над­
мірного споживання, підвищення страхових премій і неконтрольова-
ного зростання витрат. Таке перекладання витрат на іншого (страхо­
вика), коли людина не відповідає за повні наслідки своєї активності
чи своїх дій, називається моральніш ризиком. Моральний ризик ви­
никає як ненавмисний другорядний ефект страхового забезпечення
на випадок хвороби там, де застрахована сторона може впливати на
ймовірність чи значущість події, якою зумовлюється плата за ризик.
Він з'являється тому, що при комбінації пільгових виплат здається,
що таке обслуговування нічого не варте на момент забезпечення. З
цього випливають спонукальні мотиви використовувати його з низь­
кою граничною корисністю. Фундаментальною проблемою страху­
вання на випадок хвороби є те, що воно спонукає людей використо­
вувати медичну допомогу, яка приносить їм менше користі, ніж вона
коштує. Основна причина того, що ця проблема не є такою важли­
вою в разі інших видів страхування, полягає у складності визначен­
ня у страховому полісі випадку, який визначає, чи повинні проводитись виплати і якою мірою. Ця проблема поглиблюється через невиз­наченість та неможливість страховика повністю управляти пове­дінкою споживачів і робити їх відповідальними за свої рішення. Мо­ральний ризик також підвищується, коли надавач забезпечує попит на послуги, за які ні він, ні споживач не платить. Гарантована ком­пенсація споживачеві усіх витрат, пов'язаних з ризиком захворіти, означає, що страхові ставки не залежать від того, яких заходів ужи­вають споживачі чи їх агенти (лікарі) для запобігання ризику захво­ріти. З'являється попит, що провокується постачальником. Таким чи­ном, ціна рівноваги прямує до нуля, а попит - до нескінченності: ви­никає ситуація, коли на споживання послуг охорони здоров'я ціна не

впливає.

Для запобігання моральному ризику споживачів використову­ються такі механізми: співоплата в момент споживання медичної допомоги, обмеження вибору для пацієнтів (створення стимулів щодо використання обмеженої кількості надавачів), нецінові обмеження медичних послуг, листи очікування для деяких видів лікування і об­стеження, співстрахування та неповна компенсація витрат (у схемах відшкодування). Для запобігання моральному ризику надавачів ме­дичних послуг використовуються певні методи їх оплати: поособо-вий, виплати за жорсткими ставками, преміювання за досягнення бажаних результатів, глобального бюджету, на основі клініко-статис-тичних груп, а також різні схеми фондотримання, контроль за діяль­ністю надавачів, обмежений перелік ліків, що виписуються пацієн­там, інтегровані схеми управління ресурсами.

Якщо на ринку медичних послуг існує хоч якась конкуренція, то індивіди, схильні до ризику, потребуватимуть страхування і кон­куруючий страховий ринок спроможний задовольнити ці вимоги. Якщо розглядати, наприклад, страхування на випадок пожежі, а фінан­сові наслідки пожежі, без сумніву, перевищують наслідки хвороби, то ніхто не буде заперечувати, що людина з більш високими можли­вими втратами платила б більш високий страховий внесок. Проте під час страхування на випадок хвороби навряд чи буде справедли­во, що людина, хвора на діабет або з перенесеним інфарктом міокар­да, платила б більше, ніж інша, в якої немає вказаних захворювань. Отже, мета страхування полягає в об'єднанні випадків ризику таким чином, щоб кожна людина могла платити певний внесок, що дорів­нює передбаченим збиткам, з якими вона може стикнутися, або зни­зити ступінь ризику, тобто перенести цей ризик на тих, хто більш підготовлений до нього. Розмір виграшу від страхування залежить від величини ризику, а також від межі, до якої цей ризик можна пе­редбачити.

1 несприятливий відбір, і моральний ризик мають більш нега­тивний ефект на ринку медичного страхування, ніж на інших ринках страхування (наприклад нерухомості чи автомобілів). Через брак на­турального обмеження у витратах, оскільки об'єкт страхування -людина (її здоров'я не має ціни, що може бути порівнянна з будь-якими іншими витратами), здоров'я відрізняється від інших застра­хованих ризиків. До того ж, на відміну від нещасного випадку, в охоро­ні здоров'я споживач, як правило, передбачає і навіть планує настання страхового випадку (хронічні хворі). Отже, приватне страхування не охоплює групи громадян з високим ризиком. Особа з великою можли­вістю потреби у високовартісному лікуванні звичайно платить набага­то вищий страховий внесок чи альтернативно не буде застрахована деякими компаніями. Приватне страхування базується на комерційних принципах і не може брати на себе погані ризики. Проблема "збиран­ня вершків" того ж походження, що й неохоплення груп з високим ризиком. Можна очікувати, що страхова компанія буде відбирати клієнтів відповідно до їхнього внеску і стану здоров'я. Найкращі клієнти приватної страхової компанії - багаті і здорові люди.

Приватне страхування здоров"я є тільки частковим заходом щодо подолання неспроможності ринку охорони здоров'я, воно зав­жди колективізує ризик, але ніколи не поширює цю колективізацію на всіх членів суспільства, тобто воно завжди групове, але ніколи не загальнодоступне. Чим краще страхове покриття, тим слабшими є нормальні економічні стимули для ефективності; чим гіршим є по­криття, тим сильнішими виявляються стимули. Баланс передбачає обмежене покриття. Таким чином, комерційне страхування, яке є адек­ватним механізмом фінансування групового суспільного товару, не придатне для обслуговування потреб у загальнодоступному суспіль­ному товарі. Це є серйозним аргументом на користь державного ме­дичного обслуговування або пов'язаних з ним державних програм медичного страхування для всіх людей чи для людей похилого віку. Таким чином, зводяться до мінімуму наслідки відбору найгірших програм. Однією з підстав державних страхових програм є те, що їх можна зробити обов'язковими, а це дасть змогу уникнути несприят­ливого вибору. Державна оцінка ризиків може бути слушною, якщо люди припускаються важливих систематичних помилок у своїх осо­бистих оцінках, а державне страхування - виправданим, якщо при­ватне значною мірою неповне. В одних випадках держава є гарантом надання медичної допомоги своїм громадянам, оплачуючи її з дер­жавного бюджету, в інших державні, напівдержавні і приватні стра­хові компанії оплачують цю допомогу із зібраних цільових обов'яз­кових чи добровільних внесків громадян. У результаті страхові преміїне відображають справжню вартість медичної допомоги і не визна­чена ціна, пов'язана зі страхуванням.

Таким чином, основними проблемами неефективного функціо­нування медичного страхування є неповне охоплення (випадок нестра-хованих ринків, наприклад при хронічних чи раніше встановлених захворюваннях, при страхуванні людей похилого віку і при будь-яких видах медичного обслуговування, які передбачають свободу дій спо­живача і пов'язані з моральним ризиком) та надмірна збільшення ви­трат як наслідок проблеми "оплати третьою стороною". А ринок медичних послуг навіть у країнах з розвиненою ринковою економі­кою має свої особливості, найважливішими з яких є: ризик і невизна­ченість - чинники, які в нерегульованому ринку приводять до роз­витку страхування і появи проблем неекономічності великої кількості дрібних страхових компаній, переспоживання медичної допомоги і відбору ризиків, а також зовнішні ефекти; асиметрія інформації між пацієнтом і лікарем поряд з проблемами професійного ліцензування.