Особливості економіки галузі охорони здоров'я та перспективи становлення ринкових відносин

Вивчення дисципліни

«ЕКОНОМІКА ТА ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я»

Модуль 1

МЕНЕДЖМЕНТ ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТКУ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Тема 1. Економічний базис охорони здоров'я

1. Особливості економіки галузі охорони здоров'я та перспективи становлення ринкових відносин

2. Елементи економічної структури на ринку охорони здоров'я.

3. Здоров'я і охорона здоров'я як товари.

4. Економічні проблеми охорони здоров'я.

5. Розподіл ресурсів охорони здоров'я: теоретичний підхід.

6. Медичне страхування та перепони запровадження: добровільне, приватне страхування здоров'я.

Особливості економіки галузі охорони здоров'я та перспективи становлення ринкових відносин

Економіка охорони здоров'я - це галузева економічна наука, що вивчає дію економічних законів у конкретних умовах виробництва і споживання медичних послуг, а також умови і фактори, що забезпечують найбільш повне задоволення потреб суспільства в охороні здоров'я та медичному обслуговуванні за наявного рівня ресурсів.

Всесвітня організація охорони здоров"я (ВООЗ) визначає такі цілі економіки охорони здоров'я: розмежування організації та фінансування охорони здоров'я; підвищення ефективності розподілу й використання ресурсів; аналіз впливу профілактичної, лікувальної і реабілітаційної діяльності системи охорони здоров'я на індивідуальну та суспільну продуктивність.

Для усвідомлення значення економіки охорони здоров"я в умовах перебудови галузі варто звернути увагу на економічні особливості цієї галузі. По-перше, стан фізичного та психічного громадського здоров'я населення, як і рівень освіти, можна вважати однією з необхідних умов сталого економічного зростання суспільства. По-друге, потреба в ресурсах, як і раніше, залишається основою медичної практики, очевидно, не тільки економічної. З погляду пріоритетів суспільних потреб види виробничої діяльності, пов'язані зі здоров'ям (профілактика, діагностика, лікування тощо), навіть не враховуючи тих її промислових видів, без яких неможливо отримати необхідні для охорони здоров'я товари (фармацевтична, біомедичиа промисловість тощо), є такими самими економічними видами діяльності в тому розумінні, що для створення благ і послуг, необхідних для споживача, вони потребують економічних, людських і фінансових ресурсів. По-третє, медичне забезпечення не може залежати від платоспроможності пацієнта. Звичайно, зусилля лікаря не завжди відповідають бажаному результату, але в контексті фінансування, яке базується не на приватних коштах окремих осіб (їх, як правило, недостатньо, щоб покрити витрати, зумовлені серйозним захворюванням), виникають питання компенсації суспільного арбітражу, що стосується обсягу ресурсів, спрямованих на охорону здоров'я, і створення необхідних служб для забезпечення її діяльності.

Якщо вказані три економічні аспекти охорони здоров'я можна розглядати незалежно один від одного, то їх поєднання може бути зведеним до такого критерію: який рівень і яка структура витрат на охорону здоров'я створять оптимальну ситуацію, коли стане можливим як споживання окремими громадянами тих видів медичних послуг, яким вони віддають перевагу, так і те, щоб бажане було узгоджене з наявними можливостями і відповідало досить високому рівню економічного розвитку.

Отже, питання щодо суспільного арбітражу і відповідності витрат на охорону здоров'я економічним і соціальним вимогам є основними, на які економіка охорони здоров'я як наукова дисципліна і намагається дати відповідь протягом тривалого часу. В такій специфічній сфері, як охорона здоров'я, відповіді на них досить складні, а нерідко й суперечливі, адже, крім преференцій споживачів, у ній визначальними є етичні категорії, а саме життя й смерті людини. Економічний аналіз може применшувати соціальні реалії чи індивідуальні потреби, але, забезпечуючи точне формулювання можливих проблем, оцінюючи розміщення ресурсів, суспільних сил і рішень, він вносить необхідну ясність в суперечки, для яких дуже часто характерна суб'єктивність.

Таким чином, внесок економіки охорони здоров'я у вибір, який стосується індивідуального та суспільного здоров'я, видається обґрунтованим і, врешті-решт, неминучим, а проблема водночас залишається складною через необхідність сприйняття її всіма особами, яких вона так чи інакше стосується.

Економіка охорони здоров'я набуває особливого значення в умовах суспільних трансформацій та перебудови галузі у зв'язку із зростанням витрат на медичне забезпечення та необхідністю ефективного розподілу обмежених ресурсів. Цьому також сприяє розвиток ринкових відносин та процесів комерціалізації в галузі охорони здоров'я. Умовою і водночас наслідком розвитку ринкових відносин є поява багатоукладності в охороні здоров'я, коли реальним стало функціонування медичних закладів різних форм власності. Розвивається система медичного страхування, змінюються організаційно-правові засади закладів охорони здоров'я, що приводить до зміни характеру всіх економічних зв'язків і відносин, які встановлюються в процесі їх практичної діяльності: вони все більше набувають рис підприємств, що виробляють послуги, і функціонують на засадах самоокупності. Цим та іншим питанням і присвячений навчальний посібник, що має на меті ознайомити читача з найважливішими економічними аспектами охорони здоров'я.

1.1. Предмет, базові питання та інструменти економіки охорони здоров'я

Економічна наука загалом вивчає, як окремі особи і суспільство здійснюють розподіл обмежених ресурсів між конкурентними альтернативними користувачами і результатів їх діяльності між членами суспільства. Економічний підхід завжди необхідний, коли виникає питання, як найкраще використати обмежені ресурси для забезпечення необмежених потреб. У цьому визначенні виділяються дві важливі характеристики будь-якої економіки: грошові ресурси обмежені, їх недостатньо для задоволення потреб всіх, а об'єкти їх вкладень не завжди є сумісними і до того ж обмеженість ресурсів обмежує вибір між конкуруючими об'єктами вкладень. Дефіцит припускає вибір, а основна мета економіки, яку ще називають наукою дефіциту, полягає в тому, щоб забезпечити інформацією і аналізом, який дає змогу полегшити цей вибір, зробити його свідомим, обдуманим та обґрунтованим. Суттю економіки як теоретичного знання, так і практичних навичок, є скоріше певний спосіб мислення, ніж спосіб механічного розподілу ресурсів. Вона не може замінити судження людей, які приймають рішення, але зобов'язана бути здатною доповнювати ці судження і надавати інформацію, необхідну для їх прийняття.

Для забезпечення найкращого використання обмежених ресурсів у галузі охорони здоров'я виникла і сформувалася наука, яка вивчає економічні закономірності індивідуального і громадського здоров'я та ринків охорони здоров'я. Ця наука охоплює аналіз продукування здоров'я як на індивідуальному, так і на популяційному рівні та має наметі з'ясування взаємозв'язків між ресурсами й кінцевими результатами, дослідження господарських форм медичної професійної діяльності, що в сучасних умовах має суттєве науково-практичне значення. Вона вивчає, що є найефективнішим та найдійовішім способом виробництва здоров'я і стосується, насамперед, здоров'я, а вже потім його охорони.

Економіка охорони здоров'я - це галузева економічна наука, яка досліджує взаємодію охорони здоров'я як галузі господарювання із суспільством, дію об'єктивних економічних законів в конкретних умовах виробництва і споживання медичних послуг, фактори, які забезпечують найбільш повне задоволення потреб суспільства в медичній допомозі й охороні здоров'я населення при відповідному рівні ресурсів.

Основна роль економіки охорони здоров я - забезпечення певної філософії та низки методів, які б сприяли процесу прийняття рішень в охороні здоров я, спрямованих на підвищення ефективності та справедливості, а основна мета - поінформувати людей про найбільш вигідний вибір щодо здоров'я та його збереження.

Отже, економіка охорони здоров'я здійснює різнобічний аналіз процесу надання медичних послуг, крім того, вона вивчає різні підходи до фінансування, розподілу і власне надання повного обсягу послуг охорони здоров'я. Ця наука є ще досить молодою і належить до "новачків" прикладної економіки, таких як економіка міста чи довкілля, що також розвинулися в повоєнні роки.

Які ж причини сприяли підвищенню зацікавленості в проблемах економіки охорони здоров'я? Перша полягала в тому, що вже стало очевидним^: здоров'я людини має для суспільства дедалі більшу цінність, в тому числі й "економічну". Здоров'я людини й економічний розвиток суспільства тісно взаємопов'язані та взаємозалежні: не тільки економіка впливає на здоров'я населення, а й здоров'я населення впливає на економіку. Цінність здоров'я для економіки суспільства визначається в наш час звуженим відтворенням населення, його старінням. Стан громадського здоров'я може або сприяти збільшенню суми виробничих сил, або призвести до їх деградації і руйнування. Здоров'я стосується найголовнішого елемента виробничих сил ' самого виробника з його здібностями і навичками до праці. Воно безпосередньо впливає на продуктивність праці, і цей вплив особливо значний при найвищій продуктивності праці.

друга причина посилення уваги до питань економіки охорони здоров'я полягає в стійкій тенденції до зростання витрат на охорону здоров'я - яке спостерігається практично в усіх країнах незалежно від джерел фінансування галузі.

У радянські часи охорона здоров'я базувалася на державному патерналізмі і було неприйнятним підраховувати гроші при наданні медичної допомоги. Вважалося, що гуманізм охорони здоров'я і економіка загалом виключають одна одну. Зараз ситуація докорінно змінилася, питання економіки привертають увагу всіх медичних працівників. І все ж економічний раціоналізм має, передусім, узгоджуватися з медичним гуманізмом. Навіть деякі явно економічно "нерентабельні" медичні заходи, наприклад рятування життя непрацездатному хворому похилого віку, з медичного погляду с цілком виправданими. Завдання полягає в тому, щоб досягти максимального результату при мінімальних витратах, щоб передбачати, куди вигідніше здійснювати інвестиції для отримання максимальної користі щодо надання населенню медичної допомоги.

Економіка охорони здоров'я як галузева наука сформувалася лише в другій половині XX ст., що було зумовлено такими факторами. По-перше, саме в другій половині минулого століття, поряд з розвитком основних сфер матеріального виробництва, отримала розвиток і соціальна сфера, включаючи її охорону здоров'я. З'явилася реальна база, а саме об'єкт дослідження - економічні відносини в охороні здоров'я, що привело до формування окремої галузі конкретних економічних знань - економіки охорони здоров'я. По-друге, саме в той час проблеми охорони здоров'я та медичного забезпечення стали розглядатися з погляду економічної ефективності організації і діяльності різних служб системи з метою отримання бажаних результатів при найменших матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсах, адже охорона здоров'я є дуже ресурсоємною галуззю господарства. По-третє, саме в цей час була усвідомлена значущість економічних проблем, яка випливає з відтворення робочої сили і взаємозв'язку охорони здоров'я з іншими галузями економіки. Отже, інвестиції в розвиток людського фактора, в програми, пов'язані з охороною і зміцненням здоров'я населення, економічно виправдані і в результаті приносять "дохід" суспільству в цілому.

Зауважимо, що, аналізуючи економічні проблеми охорони здоров'я, важливо розглядати її, з одного боку, як галузь людської діяльності, а з другого - як галузь господарювання.

В охороні здоров'я, як і в будь-якій іншій галузі діяльності людини, можуть бути виділені професійна і економічна сторони. Професійна сторона становить змістовий аспект медичної діяльності, а економічна передбачає господарські форми, в рамках яких здійснюється певна професійна діяльність. Від вирішення економічних проблем охорони здоров'я залежить успішність професійної діяльності медичних працівників.

Залежно від того, на якому рівні: всередині системи охорони здоров'я, чи за її межами - розглядаються економічні відносини, вони можуть бути розподілені на макро-, мікро- і мідіекономічні.

На макроекономічному рівні економічні відносини складаються в рамках національної економіки в цілому, і, насамперед, у тих галузях, які безпосередньо пов'язані з охороною здоров'я, а таких галузей налічується близько тридцяти. Таким чином, макроекономіка розглядає взаємодію системи охорони здоров'я з державою і суспіль

ством у цілому, а також з іншими галузями народного господарства. Мікрорівень охоплює діяльність кожного окремого лікувально-профілактичного закладу, підприємства, його ланок та структур. На проміжному, тобто мікроекономічному рівні, чи на рівні власне системи охорони здоров'я, досліджуються господарські зв'язки всередині системи охорони здоров'я як галузі економіки, що складається з цілої низки підрозділів, виробництв і спеціалізацій, пов'язаних з вирішенням основного функціонального завдання - збереження, зміцнення та відновлення здоров'я населення.

1. Базові питання економіки охорони здоров'я.

Більшість досліджень у галузі економіки здоров'я практично пов"язана з економікою системи охорони здоров'я. Це й не дивно, якщо брати до уваги створення, принаймні в усіх промислово розвинених країнах, цілої мережі закладів, що спеціалізуються на виробництві й розподілі послугу системі охорони здоров'я. Таким чином, економіка системи охорони здоров'я зосереджена на розподілі ресурсів, виробництві і споживанні послуг у сфері, що загалом є системою охорони здоров'я. Вона охоплює структурні, організаційні і фінансові аспекти системи охорони здоров'я та досліджує управлінські механізми, зокрема продукти і результати її діяльності, а також аналізує внесок галузі в загальне економічне зростання і стабільність.

Наведені визначення економіки охорони здоров'я передусім мають на увазі визначення і розподіл ресурсів охорони здоров'я. І це зрозуміло, адже медичні товари і послуги не можуть вироблятися без використання ресурсів. Будь-яка послуга, навіть надана вдома, така як перша медична допомога, потребує певних ресурсів. Ресурси охорони здоров'я включають матеріально-технічне забезпечення, людські ресурси, капітальні тощо. Але ресурси охорони здоров'я, як і ресурси загалом, обмежені. Тому їх перерозподіл є неминучим, і суспільство незалежно від моделі системи охорони здоров'я має зробити фундаментальний вибір. Це означає, що будь-яке суспільство має приймати важливі рішення стосовно виробництва, розподілу та споживання товарів і послуг, щоб відповісти на чотири базові запитання будь-якої системи охорони здоров'я*:

1. яке поєднання немедичних і медичних товарів і послуг необхідно запропонувати?

2. які окремі медичні товари і послуги потрібно виробляти в системі охорони здоров'я? •

3. як організувати справедливий та рівний доступ до медичних товарів і послуг?

Від того, як окреме суспільство зуміє відповісти на ці базові запитання, великою мірою залежить досягнення цілей державної політики щодо охорони здоров"я.

Перші два запитання з"ясовують. "що" потрібно виробляти і стосуються розподільчої ефективності. Ресурси потрібно вкладати у виробництво таких предметів споживання, які максимально задовольняють людські потреби та бажання. Отож розподільча ефективність досягається тоді, коли найкраще поєднання товарів і послуг досягається відповідно до суспільних преференцій, і пов'язана з тим, чи відчуває суспільство, що сукупний випуск продукції розподілено оптимально. Третє запитання з'ясовує "як" і стосується виробничої ефективності, а саме отримання максимально можливих результатів за наявних обмежених ресурсів*.

Найбільш повно ілюструє виробничу і розподільчу ефективність крива виробничих можливостей. Виробнича ефективність досягається, коли економіка здоров'я функціонує відповідно до будь-якої точки кривої виробничих можливостей". Розподільча ж ефективність досягається, коли суспільство вибирає найкращу чи найбільш прийнятну точку на кривій. Всі точки кривої є можливими місцями відображення розподільчої ефективності. Ідеальна, оптимальна точка розподільчої ефективності залежить від преференцій суспільства відносно двох медичних послуг.

Відповідь на четверте з базових запитань економіки охорони здоров'я стосується розподільчої справедливості, або рівності. В ринковій системі товари та послуги розподіляються відповідно до здатності їх оплачувати. В системі охорони здоров'я, де споживач не платить або платить незначну ціну в момент споживання, медичні послуги мають базуватися на неціновій основі, такій як час очікування, вік, важкість хвороби.

Економіка охорони здоров'я вивчає широке коло питань, починаючи від того, що являє собою здоров'я та які чинники на нього впливають, потреб в охороні здоров'я, попиту та постачання медичних послуг, організації, фінансування і закінчуючи управлінням медичною допомогою та економічною оцінкою ефективності витрат у галузі охорони здоров'я (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Сфери вивчення економіки охорони здоров'я

Головною проблемою вивчення економіки охорони здоров'я є найбільш раціональне використання наявних ресурсів: грошових, матеріальних, кадрових, досягнення максимального результату при мінімальних витратах. Для її вирішення дуже важливо раціонально проводити економічний аналіз діяльності лікувально-профілактичного закладу. Мета економістів та економіки охорони здоров'я не в тому, щоб обов'язково зменшити витрати на охорону здоров'я чи знизити ціни на послуги в цій сфері, а в тому, щоб підвищити ефективність використання ресурсів, сприяти цілеспрямованому розподілу наявних коштів для задоволення відповідних потреб і запитів.

Одна із складних і до кінця не вирішених проблем економіки охорони здоров'я стосується методів оплати виробників медичних послуг. Важливим напрямом дослідження економіки охорони здоров'я є вивчення й удосконалення форм господарювання. При цьому основним завданням такого удосконалення є створення механізмів позитивної мотивації медичних працівників у кінцевих результатах праці.

Ще одним колом питань, які становлять предмет економіки охорони здоров'я, є питання, пов'язані з фінансовими аспектами діяльності закладів, які надають медичну допомогу.

Найчастіше дослідження з економіки охорони здоров'я проводять університети, наукові центри, дослідницькі інститути, консалтингові компанії тощо. Часто з результатів подібних досліджень випливають наслідки, які можна застосувати хіба що у віддаленій перспективі, чи робляться досить розпливчасті висновки, що стосуються підзвітності, політики, практики і розподілу продукції, але, незважаючи на це, безпосередня цінність економіки охорони здоров'я значна.

Економічні аспекти здоров'я і охорони здоров'я оцінюються в економіці охорони здоров'я методами, запозиченими із загальної макро- і мікроекономічної теорії. Однак поряд з базовими економічними методами аналізу економіка охорони здоров"я використовує і специфічні методи аналізу, сформовані переважно в контексті соціо-економічної оцінки. Таким чином, економіка охорони здоров'я використовує низку економічних інструментів, зокрема таких, як теорія попиту і теорія вартості, включаючи питання щодо стану здоров'я. Метою такого підходу є краще розуміння економічних аспектів і проблем, що в результаті дало б можливість виробити оптимальнішу державну політику з охорони здоров'я.

Згадувана вище крива виробничих можливостей с прикладом економічної моделі. Будь-який опис того, як факти пов'язані між собою, можна назвати теорією чи моделлю. Моделі є абстракцією реальності і використовуються в економіці для спрощення дуже складного світу. Економічна модель - умовне відображення економічного явища або процесу, скориговане для спрощення його дослідження. Вона допомагає відповісти на запитання "що було б, якби". Економічна модель може задаватися в аналітичній, графічній, описовій (зокрема табличній) формах та описує гіпотетичну залежність між двома чи більше змінними величинами.

Наприклад, припустимо, що витрати охорони здоров'я Е безпосередньо пов'язані з доходом споживачів У. Ця гіпотеза означає. Що витрати на охорону здоров'я мають тенденцію до зростання, коли Дохід споживача зростає. Цю залежність можна описати математичним рівнянням

Е = f(Y) (1.1)

Де Е - витрати охорони здоров'я; У - дохід споживачів.