Відмінності між ринками медичних послуг і стандартними конкурентними ринками

До того ж існує ще кілька ситуацій, коли суспільство не задово­лене результатами роботи ринкової системи під кутом зору інших, крім ефективності, цілей, а саме неспроможності ринку з огляду на соціальні, моральні та політичні чинники. Неспроможність ринку з огляду на со­ціальні чинники спостерігається тоді, коли виникають проблеми, які ви­кликають занепокоєння в суспільстві і потребують державної реакції з огляду на існування фундаментальної цінності - справедливості.

Для охорони здоров'я характерні практично всі види неспро­можності ринку, більшість яких зумовлена саме характеристиками охорони здоров'я як товару: послуги з охорони здоров'я не є чистим суспільним благом; вони характеризуються невизначеністю і склад­ністю; серед них є такі, що мають виражені зовнішні ефекти; існує асиметричність інформації та ринкова недосконалість приватного страхування здоров'я.

2.3.1. Послуги охорони здоров'я як суспільні блага

Окремі медичні послуги є унікальними і не мають товарної форми, оскільки виступають у вигляді суспільних благ. Незважаючи на те, що послуга з індивідуального погляду може завдати шкоди, із суспільного погляду вона приносить користь: ця суперечливість між індивідуальними і суспільними інтересами характерна лише для охо­рони здоров'я. Таким чином, деякі медичні послуги профілактичного спрямування не мають індивідуальних споживчих якостей, а висту­пають тільки у вигляді суспільного блага. Суспільство йде на витра­ти, пов'язані з імовірними процесами, коли більшість отримує пози­тивний ефект, а меншість або одиниці - негативний.

В економічній теорії виділяється особливий тип результатів господарської діяльності - так звані "суспільні блага" (риЬІіс §оосі). Орієнтуючись на прибуток, ринковий механізм байдужий до так зва­них колективних потреб (фундаментальна наука, соціальне забезпе­чення, оборона, безпека, навколишнє середовище тощо).

Суспільним називається благо, надання якого окремій особі неможливе без одночасного надання його іншим особам.

Особливостями, що визначають специфічну природу суспіль­них благ, а звідси й природу неефективності, породженої ринковою пропозицією, є: ступінь конкурентпості в споживанні (неконку-рентність у споживанні означає, що споживання такого блага однією людиною дає змогу користуватися цим благом іншій, тобто надання суспільного блага новому споживачеві не вимагає додаткових вироб­ничих витрат), ступінь виключеності використовуваного блага (не­можливість заборонити споживання цього товару будь-якій особі, тобто плату за користування ним з кожного окремого споживача брати неможливо - проблема безбілетника). Невиключені і неконкурентні блага називаються чистими суспільними (на відміну від чистих при­ватних благ - виключених і конкурентних). Решта благ називаються змішаними. Наявність неконкурентності чи невиключеності є необхід­ною умовою існування неспроможності ринку, пов'язаного із сус­пільними благами. Щодо медичних послуг, то більшість їх є соціаль­ним благом (приватне благо, для якого мінімальний рівень його спо­живання всіма індивідами є бажаним для суспільства), а більшість медичних установ є державним благом.

Послуги сфери охорони здоров'я не є однорідними, вони пред­ставлені різними товарами і послугами з різними економічними ха­рактеристиками. Одним із критеріїв, за яким послуги охорони здоров'я проявляють себе як "економічний товар", є та міра, якою споживчі

блага обмежуються конкретною особистістю, що користується цими послугами. Багато послуг сфери охорони здоров'я розглядаються економістами як виключно приватні товари. З цього погляд\ користь для здоров'я в результаті споживання цих послуг розглядається у вузь­кому розумінні і вважається, що цю користь отримує тільки особа, яка користується послугами. Інакше кажучи, особа, яка не корпсіус гься послугами, не користується й пов'язаними з ними благами. Як при­клад можна навести купівлю аспірину для лікування головного болю. Стосовно товару такого виду згідно з економікою добробу ту ціпоу і во-рення на основі граничних витрат обертається оптимальним вкла­денням коштів. На противагу цьому деякі послуги сфери охорони здоров'я є виключно суспільними товарами, оскільки їх благами ко­ристуються всі без винятку члени суспільства. Прикладами суспіль­них товарів є деякі заходи у сфері оздоровлення навколишньої о сере­довища, такі як контроль за якістю повітря і боротьба із забрудненням води. Стягування плати за ці послуги з користувача с нереальним, оскільки ті, що не платять, будуть теж користуватися цими благами. Таким чином, жодних стимулів для оплати таких послуї не існує

Державні послуги в сфері охорони здоров'я - санітарно-епіде­міологічна служба, профілактика інфекційних захворювань і боротьба з ними, пропаганда здоров'я, а також багато інших, включаючи нау­кові дослідження і розробки, професійну підготовку тощо, мають характеристики суто суспільних благ. Однак деякі види цих послуг -очищення води, збирання відходів і сміття, імунізація, державні кам­панії з оздоровлення, індивідуальні науково-дослідні проекти та де­які інші - мають досить виражені характеристики приватних або змішаних благ, щоб віддати їх здійснення ринковим силам (окремі особи дістають вигоду від користування послугами, але інші не бе­руть безпосередньої участі в угоді між виробником і споживачем -так звана проблема "транспортного зайця"). Таким чином, деякі з наведених благ продаються як комунальні послуги, а не надаються безкоштовно як суспільні блага. Виробництво таких суспільних чи квазісуспільних благ може бути або державним, або приватним; спо­живачі, як правило, нічого за них не платять, а споживання є віднос­но необмеженим.

Прикладом змішаного благає лікування інфекційних захворю­вань. Таке лікування захищає не тільки хворих, а й тих, кого ці хворі заразили б, якщо б лікування не проводилось. В цьому разі суспільні вигоди перевищують приватні і, таким чином, ціноутворення на ос­нові граничних витрат приведе до зменшення обсягу користування послугами щодо оптимального із соціального погляд) обсяіу. Сто­совно таких товарів економісти вважають доцільним вводіп и субси-

дування з тим, щоб підвищити рівень приватного попиту до обсягу, який урівнює соціальні вигоди із соціальними витратами і тим са­мим максимально підвищує передбачуваний (у вузькому економіч­ному розумінні) добробут.

Стаціонарна медична допомога, включаючи високовартісні діагностичні і лікувальні послуги, хоча й являє собою приватне бла­го, а отже, може реалізуватися на ринку, поки що ніде в країнах Цент­ральної і Східної Європи не приватизована. Приватизація таких по­слуг могла б призвести до суспільно неприйнятної нерівності і роз-, подільчої неефективності. Амбулаторна допомога і довготривала до­помога вдома загалом розглядалися як приватні блага навіть за со­ціалістичної системи, оскільки було складно або практично немож­ливо запобігти їх "продажу" в неформальному секторі економіки.

До найбільших труднощів, що стоять перед урядами постко­муністичних країн, належить розмежування між різними типами благ і послуг у сфері охорони здоров'я, особливо коли йдеться про мішані блага, які можуть розглядатися по-різному. Інша проблема полягає в роз­робці ефективної системи заходів боротьби з різними зловживаннями.

2.3.2. Зовнішні ефекти

На ідеальному ринку припускається, що виробництво одних товарів ніяк не впливає на інші. В реальному житті існують зовнішні -як позитивні, так і негативні - ефекти*. Якщо йдеться про негативний зовнішній ефект, як, наприклад, забруднення повітря, то обсяг рин­кового виробництва в цьому разі буде перевищувати ефективний рівень. І навпаки, щеплення від якої-небудь інфекційної хвороби збільшує не тільки власні шанси не захворіти, а й шанси оточуючих не заразитися. Отже, якщо діяльність однієї особи створює зовнішні вигоди для інших, обсяг ринкового виробництва буде менш ефектив­ним і, як наслідок, необхідні певні дії уряду, щоб допомогти суспіль­ству наблизитися до соціально оптимального рівня виробництва та­ких благ. Там, де є додаткові вигоди, уряд може субсидіювати спожи­вання чи виробництво, а там, де є додаткові витрати, можна ввести компенсуючі податки.

* Зовнішніми ефектами ми називаємо впливи на витрати або вигоди від дій, пов'язаних з виробництвом і споживанням, які зачіпають когось, хто не зовсім з цим погоджується, тобто наслідки, що виникають у третіх осіб, які не виступають контрагентами ринкових відносин при здійсненні певної угоди між виробником та покупцем благ. Екстерналія є негативним чинником, якщо результатом Гі є погіршення становища іншого (забруднення повітря), і позитивним, якщо результатом її є поліпшення становища інших, або корисність, яка не відображена в ціноутво­ренні (вакцинація) В кожному з цих випадків виробництво продукції в стані рівноваги неефек­тивне за наявності зовнішніх впливів, оскільки суспільні та особисті витрати і вигоди різні.,,

Охорона здоров'я пов'язана з кількома видами позитивних зовнішніх ефектів, і її надання як суспільного товару може запобігти деяким негативним екстерналіям. Найбільш важливими є пози півні зовнішні ефекти - результат профілактичної допомоги, вакцинації тощо. Стосовно стандартних прикладів неокласичної економіки дер­жава має підтримувати такі позитивні зовнішні ефекти. Прикладом негативного зовнішнього ефекту є надмірне використання антибіо­тиків, запобігання чому теж потребує регулювання.

Послуги, що класифікуються як суспільні блага, і ті, що наді­лені значною мірою зовнішніми ефектами, становлять так зване гро­мадське здоров'я (риЬііс пеаіііт). Воно включає послуги, що надаються населенню в цілому або стосуються зовнішнього оточення, а гакож деякі інші послуги, зокрема такі, як імунізація, що не є суспільними благами, проте мають значні зовнішні ефекти.

Для обслуговування потреб у послугах з характеристиками суспільних благ у всіх країнах діє сектор медико-саніт аріюго благо­получчя, або сектор громадської охорони здоров'я у СІІІА, наприк­лад, до функцій цього сектора належать: контроль за епідеміологіч­ною ситуацією і борогьбаз інфекційними захворюваннями: санітарні аспекти навколишнього середовища; охорона здоров'я матері і дити­ни; санітарно-освітня робота; збирання інформації і оцінка потреб у профілактичній і лікувальній допомозі тощо. До системи охорони громадського здоров'я традиційно входять санітарно-енідеміологічні станції, центри громадського здоров'я та деякі інші. Ними є або дер­жавні установи, або приватні некомерційні організації. З метою за­хисту прав споживачів застосовуються такі підходи, як оподаткуван­ня, регулювання, роз'яснювальна робота тощо.

Зазначимо, що наявність властивостей суспільного товару ча­стково пояснює неспроможність ринкового механізму в охороні здо­ров'я, оскільки вони стосуються невеликої частини медичних послуг. Скажімо, послуги з лікування артриту чи ангіни не мають характери­стик суспільного товару: їх споживання суто індивідуальне і не поз­бавлене зовнішнього ефекту. Крім того, служби, орієнтовані на об­слуговування колективних потреб, посідають відносно невелике місце в структурі охорони здоров'я. Значно важливішими є харак і еристи­ки, що розглядаються далі та виступають основними факторами не­спроможності ринку в охороні здоров'я.

2.3.3. Невизначеність і складність в охороні здоров'я

В умовах класичного ринку споживач точно знає, які послуги і яка їх кількість йому потрібні. Це дуже рідко трапляється на ринкумедичних послуг, оскільки сам процес споживання послуг охорони здоров'я не належить до таких, у яких за нормальних умов охоче беруть участь. Споживання більшості послуг охорони здоров'я відбу­вається при захворюванні споживача, а люди здебільшого хотіли б цього уникнути. Звичайно, коли йдеться про профілактичні заходи, споживач на момент купівлі не обов'язково є хворим. Однак профі­лактика зберігає деякі особливості лікувальної медицини, наприклад попит на профілактику теж похідний і базується на очікуваному від інвестицій прибутку у вигляді здоров'я. Похідний попит на охорону здоров'я визначає здатність надавача до прийняття рішення. Пацієн­ти часто можуть сформулювати результати, які вони очікують, але рідко можуть визначити специфічні послуги, що необхідно отрима­ти для досягнення цих результатів. Отже, медична послуга в основ­ному є "'від'ємним товаром", тобто вона надається тоді, коли виникає щось небажане (біль, страждання), а трапляється це, як правило, не­бажано і непередбачено.

Непередбачуваність хвороби - це реальність нашого життя. Кожен випадок захворювання потенційно відмінний від будь-якого іншого; ми не в змозі припустити, що дві різні особи з однаковим діагнозом отримають лікування однаковими методами, лікарськими препаратами, тривалістю тощо.

Інакше кажучи, забезпечення охорони здоров'я являє собою складну послідовність заходів, пристосованих до умов невизначеності -невизначеності, що стосується найкращого шляху лікування, і невиз­наченості щодо моменту початку захворювання та вартості його ліку­вання. А оскільки хвороба - явище непередбачене, то запланувати суму, потрібну для потенційного складного випадку, який може ніко­ли й не трапитись, дуже важко.