Сучасний світ характеризується наявністю різних економічних систем, а економіка кожної країни являє собою велику систему, в якій багато самих різноманітних видів господарської діяльності.
Економічна система — це спосіб організації національної економіки.
Економічна система — це сукупність усіх видів економічної діяльності і відносин людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів та послуг, на регулювання економічної діяльності.
Економічна система — це сукупність економічних відносин, які складаються у суспільстві історично і розвиваються на основі дії економічних законів та суб’єктивних факторів.
Елементами економічної системи є:
1. продуктивні сили;
2. техніко-економічні відносини;
3. організаційно-економічні відносини;
4. виробничі відносини або відносини економічної власності на засоби виробництва;
5.господарський механізм (регулювання економічної діяльності здійснюється за його допомогою).
Кожна з цих підсистем складається з певних елементів і компонентів з властивою їм сукупністю взаємозв’язків і розвивається відповідно до спільних для всієї економічної системи законів.
Аналіз економічних систем обумовлює необхідність їх класифікації. (більшість економічних процесів носить соціальний характер, соціальні протиріччя продовжують бути джерелом розвитку і вдосконалення систем. Тобто будь-яка економічна система може бути названа соціально-економічною).
Відповідно до вибору певного критерію класифікації розрізняють різні види систем.
Кожна з економічних систем не може існувати і розвиватися, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб’єктів.
У більшості вітчизняних та ряді зарубіжних видань прийнято виділяти три основні типи економічних систем:
- система вільного або чистого ринку;
- система централізовано-планової економіки;
- система змішаної економіки.
Звичайно, що така класифікація дещо умовна, оскільки в реальності практично кожній економічній системі у процесі відтворення властиві як ринкові, так і адміністративні регулятори. Проте співвідношення між ними може істотно відрізнятися. Тому співвідношення між адміністративними і ринковими регуляторами і слід брати як визначальну ознаку.
Система вільного або чистого ринку (економіка вільного підприємництва). Визначення ідеальної ринкової економіки було дано відомим американським економістом М. Фрідменом. Це така економічна система, в якій рівень державного регулювання економічних процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають максимального поширення.
Характерні риси цієї системи:
- приватна власність на інвестиційні ресурси — капітал, землю, засоби виробництва, природні багатства
- конкуренція;
- встановлення цін на товари у залежності від співвідношення попиту та пропозиції;
- вільне підприємництво — свобода підприємницької діяльності тих, хто має капітал;
- обмежене державне втручання в системі вільного (чистого) ринку (захист приватної власності, прийняття державою відповідних урядових указів та постанов).
Переваги ринкової економічної системи:
- ефективно розподіляє ресурси;
- економічними методами позбавляється неефективних підприємств;
- швидко пристосовується до нових економічних умов;
- має і виховує високий рівень заповзятості людей;
- дуже сприятлива до інновацій (широко застосовуються у виробництві досягнення науки і техніки);
Недоліки ринкової економіки:
- розшарування населення за доходами на багатих і бідних;
- виникають явища безробіття, спади виробництва;
- немає стимулів для виробництва товарів спільного використання – суспільних благ;
- немає механізму захисту навколишнього середовища;
- не забезпечує соціального захисту населення;
[1] Маркс К. До критики політичної економії. Передмова. Маркс К.., Енгельс Ф. — Твори. — Т.13, с.6-7
