Аналіз економічних систем обумовлює необхідність їх класифікації. (більшість економічних процесів носить соціальний характер, соціальні протиріччя продовжують бути джерелом розвитку і вдосконалення систем. Тобто будь-яка економічна система може бути названа соціально-економічною).
Відповідно до вибору певного критерію класифікації розрізняють різні види систем:.
У залежності від форм економічної діяльності і техніко - економічного укладу виділяємо такі економічні системи:
- замкнуте господарство;
- ремісниче господарство;
- капіталістична економіка;
- колективістська економіка;
- корпоративна економіка.
У залежності від зв’язку між виробництвом і споживанням виділяють:
- замкнуте (натуральне) господарство;
- міське господарство(з розвинутим ремісничим господарством);
- національне господарство (функціональний поділ праці, ринковий зв’язок між елементами системи);
Відповідно рівня техніко-економічного виробництва виділяють такі типи систем:
- доіндустріальне суспільство (натуральне господарство);
- індустріальна економіка (епоха після промислового перевороту);
- постіндустріальна (на основі досягнень НТР) економіка;
- неоіндустріальне або інноваційно-інформаційна економіка, основу якої складає комп’ютеризація усіх процесів.
К. Маркс виділяв п’ять суспільно-економічних формацій:
- первіснообщинну (панує спільна, общинна власність;
- рабовласницьку;
- феодальну;
- капіталістичну (приватна власність і боротьба класів);
- комуністичну (засновану на суспільній власності);
Кожна з економічних систем не може існувати і розвиватися, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб’єктів.
У більшості вітчизняних та ряді зарубіжних видань прийнято виділяти три основні типи економічних систем:
- система вільного або чистого ринку;
- система централізовано-планової економіки;
- система змішаної економіки.
Звичайно, що така класифікація дещо умовна, оскільки в реальності практично кожній економічній системі у процесі відтворення властиві як ринкові, так і адміністративні регулятори. Проте співвідношення між ними може істотно відрізнятися. Тому співвідношення між адміністративними і ринковими регуляторами і слід брати як визначальну ознаку.
Система вільного або чистого ринку (економіка вільного підприємництва). Визначення ідеальної ринкової економіки було дано відомим американським економістом М. Фрідменом. Це така економічна система, в якій рівень державного регулювання економічних процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають максимального поширення.
Характерні риси цієї системи:
- приватн а власність на інвестиційні ресурси — капітал, землю, засоби виробництва, природні багатства
- конкуренція;
- встановлення цін на товари у залежності від співвідношення попиту та пропозиції;
- вільне підприємництво — свобода підприємницької діяльності тих, хто має капітал;
- обмежене державне втручання в системі вільного (чистого) ринку (захист приватної власності, прийняття державою відповідних урядових указів та постанов).
Окремі елементи і риси системи вільного ринку збереглися до сьогодення.
Централізовано-планова економіка — ця система функціонувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи, в деяких азіатських державах.
Їх характерні риси:
- суспільна (а в реальності державна) власність на всі засоби виробництва і економічні ресурси;
- жорстка централізація в розподілі ресурсів і результатах виробничої діяльності;
- суттєве обмеження або навіть недопущення приватного підприємництва;
- директивне планування, затратне ціноутворення, цільові капіталовкладення тощо.
Нежиттєздатність цієї системи, її несприйнятливість до нових умов життя зробили неможливим подальші соціально-економічні перетворення у всіх колишніх соціалістичних країнах.
