особливості викор.службових слів.Правила використання прийменників у діловому стилі

1. Правильно добирати прийменникові конструкції: враження про виставку – враження від виставки; застерігати про небезпеку – застерігати від небезпеки; вітер п'ять метрів на секунду – вітер п'ять метрів за секунду.

2. При виборі прийменникової чи безприйменникової конструкції, перевага надається безприйменниковій: зрікатися від ідеалів – зрікатися ідеалів, повідомляти по телефону – телефонувати, оплатити за проїзд – оплатити проїзд.

3. У прийменникових конструкціях іменник повинен ставитися в правильному відмінку: всупереч проблем – всупереч проблемам, завдяки опитування – завдяки опитуванню, наперекір рішень – наперекір рішенням.

4. Не слід нагромаджувати в одному контексті однакуові прийменники: На наступному тижні на честь свята на сценах театрів, на відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться найрізноманітніші концерти, на які ми запрошуємо всіх бажаючих.

5. Пропуск прийменника створює двозначність тексту: лист організації – від організації, до організації.

6. У діловому стилі української мови є ряд особливо часто повторюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де заміна приймененників неможлива: витрати на, відрахування на, винагорода за, покладається на, у відповідь на, у відповідності з, відповідно до, у зв'язку з, згідно з, залежно від, виходячи з.

Російські словосполучення з прийменником -в українською мовою передаються:

-на: в адрес – на адресу, в виду (иметь) – на увазі (мати),в завершение – на завершення, в защиту – на захист, в нашу пользу – на нашу користь;

-до: в известность (поставить) – довести до відома, в работу (вовлечь) – залучити до роботи, в соответствии с – відповідно до, в состав (вошли) – до складу ввійшли, в карман – до кишені;

-з: в следующих вопросах – з таких питань;

-за: в пример (поставить) – поставити за приклад, в пяти шагах – за п'ять кроків, в те времена – за тих часів, в одни сутки (уложился) – впорався за одну добу;

-про: в получении расписался – про одержання розписався;

-при: в случае некплати – при несплаті;

-під: в конце недели – під кінець тижня;

-о (об): в семь часов – о сьомій годині, в одиннадцать часов – об одинадцятій годині;

-як: в качестве – як, в порядке исключения – як виняток;

-безприйменникові конструкції: в дальнейшем – надалі, в момент – миттєво, в покое оставить – дати спокій, в прошлом году – торік, минулого року, в равной мере – однаково, в полной мере – цілком, в юности – замолоду.

Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника -при.

Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад, для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу – біля виходу, край дороги, поруч мене.

А на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, – прийменниками за, під час: за царювання Романових – під час царювання Романових.

Лише з прийменником при можливі конструкції:

а) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-,чого-небудь: При університеті працює дослідна станція; Служу при штабі дивізії;

б) на зазначення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність когось будь-де: Був при повній свідомості; Сьогодні я при зброї; Не можна лаятися при дітях;

в) на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається: Роздивився при світлі сірника; При нульовій температурі випав сніг; Проголосували при овному мовчанні; Зателефоную при першій нагоді; Зроблю при бажанні.

Значно ширший обсяг значень прийменника - при в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, сполучень дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій.

29)Синтаксичні особливості професійних текстів. Готуючи текст для публічного виступу, слід пам'ятати про суттєву різницю між писемним і усним його варіантами. Речення, значні за кількістю слів і ускладнені за будовою багатьма відокремленими обставинами, означеннями, вставними і вставленими конструкціями, цілком можливі в науковій статті,монографії та под., і зовсім не бажані в лекції, доповіді, промові й под. Помічено, що сприймання усного тексту залежить від довжини речення (кількості в ньому слів), довжини слова (кількості багатоскладових, довгих слів), кількості особових займенників (які сприймаються на слух легше, ніж безособові). На відміну від писемного, в усному тексті бажані питальні, окличні й риторичні, а не лише розповідні речення.

Не словесні, а смислові повтори необхідні в усному мовленні для наголошування основної думки, підкреслення ключового моменту й посилення враження від сказаного. Досягається це за рахунок багатої синонімії української мови, не повторюючи форми вираження. Однак слід уникати повторювання нетипових для усного мовлення складних сполучників: завдяки тому що, унаслідок того що, через те що й под. оскільки вони гальмують сприйняття й не сприяють створенню в аудиторії вільної, невимушеної атмосфери. Окрім повторів, використовують й інші способи привернення чи утримання уваги слухачів, таких як: зміна

порядку слів(інверсія), градація (посилення), протиставлення (антитеза), оклична й питальна

інтонація, риторичні запитання, пауза та ін. Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розміщена в його першій частині. Набагато легше сприймається на слух зміст, коли речення починається Н. відмінком, ніж декількома конструкціями в непрямих відмінках із прийменника – ми

У письмових текстах його частини закріплені за певним місцем на аркуші й виділені шрифтом чи засобами рубрикації (абзац, параграф, розділ тощо). В усному — можливі відступи, умотивовані повтори й перенесення окремих текстових частин. Якщо писемний текст має форму монологу, то усний не виключає діалогових і навіть полілогових варіантів. Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст

Перевагу слід надавати простим реченням, у яких зберігається прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення — перед означуваним словом

Спільним для писемного й усного варіанту тексту є висока частотність у використанні та повторюванні стійких словосполучень (кліше) і водночас відсутність зайвих слів, які ускладнюють сприйняття. Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану. Негативно впливають на мову зайві слова й тавтологія. Не можна будувати речення з одночасним підпорядкуванням одного слова двом стрижневим.

30) Складні випадки керування і узгодження. Серед складних випадків узгодження членів речення слід виділити такі:

1. З підметами типу п'ять осіб, десять працівників присудок вживається переважно у формі однини:п'ять осіб пише; десять працівників відвідує заняття.

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, що закінчується на одиницю (21, 31, 141, 231 і под.), то присудок із ним вживається у формі однини: двадцять один депутат балотується; тридцять одна жінка керує фірмами; сто сорок одне положення вимагає доопрацювання.

2. З підметами, до складу яких входять іменники більшість, меншість, частина, загал, ряд, прислівники багато, мало, чимало, числівники кілька, декілька, кільканадцять, присудки вживаються також у формі однини: більшість людей читає; меншість людей навчається; ряд положень потребує уточнення; багато дітей вивчає іноземні мови; кілька жінок працює в управлінні. З такими підметами присудок вживається у формі множини лише тоді, коли між ними є багато інших членів речення, пор.: Більшість жителів потребує оздоровлення й Більшість жителів, які проживають на забруднених територіях, потребують оздоровлення; Чимало киян шукає роботу й Чимало киян, які багато років пропрацювали на виробництві, тепер шукають роботу.

3. З підметами, до складу яких входять числівники два, три, чотири, означення вживаються у формі родового відмінка множини, пор.: два основних

4.

5. підрозділи; три найважливіших об'єкти; чотири останніх дні.

Керування - синтаксичний зв'язок слів, при якому залежне слово стає в тому відмінку, якого. вимагає головне слово. Так дієслово адресувати керує формами давального (адресувати вчителеві) та знахідного відмінків у поєднанні з прийменником на (адресувати на вчителя).

Розрізняють такі складні випадки керування:

1. Близькозначні слова можуть керувати різними відмінковими формами. Так прикметники притаманний та властивий керують формами давального відмінку (притаманний митцеві, властивий учням), тоді як синонімічне слово характерний вимагає після себе форми родового відмінка - прийменник для (характерний для письменника). Дієслово присвячувати (присвятити) керує давальним відмінком (присвячувати ювілеєві університету), а близьке за значенням слово приурочувати (приурочити) - родовим відмінком + прийменник до (приурочувати до ювілею університету).

2. Помилки, що трапляються через не розрізнення паронімів. Напр., дієслово привести керує знахідним відмінком (привести батьків), а його паронім призвести родовим - прийменник до (призвести до трагедії).

3. Незнання граматичних норм російської та української мов. Порівняймо російські словосполучення благодарю (кого?) Вас, екзамен (по чему?) по истории та їх українські відповідники дякую (кому?) Вам, іспит (з чого?) з історії.

Числівник один узгоджується з іменниками в роді, числі та від­мінку: один абзац, одна сторінка, одне морозиво. Числівник одні у власне-кількісному значенні сполучається лише з множинними іменниками, що позначають одиничні предмети: одні канікули, одні сани, одні брюки, одні заручини, одні колготки. У сполученні з іншими категоріями іменників числівник одні може вживатися в значенні прикметника однакові (одні вимоги), займенника самі (одні батьки залишилися на околиці) тощо.

Іменник ставиться в однині після числівника один навіть тоді, коли ним закінчується складений числівник: вісімдесят один відсоток,

триста сорок один учень, мільйон сімсот тисяч чотириста вісімдесят одна гривня, п'ятсот шістдесят одна тонна.

2. Числівники два, дві, обидва, обидві, три, чотири, а також складе­ні з останнім компонентом два, три, чотири мають при собі імен­ники в називному відмінку множини: два кущі, дві акації, оби­два учні, обидві студентки, три уроки, чотири пари. Причому в багатьох іменниках, що сполучаються з цими числівниками, пе­реміщується наголос, характерний для форми називного від­мінка множини: пам'ятки — дві пам'ятки, церкви — три церкви, дуби — чотири дуби, острови — два острови, вікна — три вікна, озера — чотири озера.

Узгоджене означення (прикметник, дієприкметник, порядковий числівник, прикметниковий займенник), яке входить до складу слово­сполучення з вищезазначеними числівниками, може мати форму назив­ного чи родового відмінка множини: тридцять три червоні (черво­них) троянди, сорок чотири твої (твоїх) листи, сто два даремно зруй­новані (зруйнованих) будинки, три перші (перших) книжки, обидві по­сивілі (посивілих) бабусі, обидва наші (наших) ветерани, три дерев 'яні (дерев 'яних) полиці, чотири національні (національних) прапори.