Терміни та професіоналізми в діловій мові

Терміни - слова або словосполучення, що служить найменуванням спеціальних понять якої-небудь галузі знання - науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Однією з важливих ознак термінів є їх однозначність у тій системі людських знань чи людської діяльності, в якій вони вживаються

Професіоналізми - слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу. Так у мові хореографів побутують такі слова на визначення певних рухів ногами: верьовка, підбивка, м'ячик, присядка, гусцчок, колу палочка, вихиляс, повзунець, молоточок. До професіоналізмів звичайно відносять, назви знарядь виробництва, назви трудових процесій, різні професійні означення загальномовних понять тощо.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають строгого наукового професіоналізми - конкретні; вони надзвичайно детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії.

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви –своєрідні етикети предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.

ДО номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, звірів і т.д.

Від термінів необхідно відрізняти номенклатурні назви. Відмінність полягає в тому, що в основі термінів закладено загальні поняття, а в основі номенклатурної назви – одиничні. Номенклатура – це сукупність умовних символів, графічних позначок, греко-латинських назв на позначення певного маркування. До номенклатури зараховуємо серійні марки машин, верстатів, приладів, підприємств, організацій, установ, географічні назви. Наприклад, півострів, острів, море, гора – це терміни, а Крим, Корсика, Сардинія, Чорне море, Альпи, Карпати – номенклатурні назви. У машинобудуванні двигун, при­від, кермо, важіль, глушник – це терміни, а джип, мерседес, тойота – номенклатурні назви. Номенклатурними назвами в ботаніці є назви рослин, у хімії — назви хімічних елементів, у фармакології — назви препаратів.

За “Словником іншомовних слів” С.М.Морозова, Л.М.Шкарапути (2000 р.), номенклатура – це 1) перелік назв, вживаних у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва тощо; 2) сукуп­ність назв продукції, що виробляється; 3) перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія; 4) перелік посад, кадри яких затверджують органи вшцого рівня [с. 392].

В основі терміна лежить за­гальне поняття, а в основі номенклатурної назви – одиничне. Отже, номен­клатурою називаємо перелік (сукупність) назв (номенів) конкретних об’єк­тів певної галузі, науки, техніки, мистецтва тощо (на відміну від термінів, які позначають абстраговані узагальнені поняття).

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії, “інтелігентні” та “неінтелігентні” зникає. Основний критерій – знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країни насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

У зв’язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Що означає знати мову професії? Це – вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

19) Багатозначні слова і контекст. Багатозна́чність сло́ва наявність у одного і того ж слова різних значень відповідно до різних контекстів, коли слово може переосмислюватись

Контекст (лат. contextus – тісний зв’язок, сплетення) – відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входять до його складу.

Синоніми — це слова відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Синоніми поділяються на три основні групи: 1) лексичні синоніми, що відрізняються смислових відтінками (відомий — видатний — славетний — знаменитий); 2) стилістичні синоніми — це слова, що відрізняються стилістичним і емоційними забарвленням (говорити — мовити — пророчити — верзти); 3) абсолютні синоніми — зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (століття — сторіччя).

22) Сталі вирази й штампи.

Фразеологізми або сталі вирази активно вживаються в усіх стилях сучасної української літературної мови. У науковому та офіційно-діловому мовленні, як правило, використовуються загальнолітературні стійкі звороти, що виступають у номінативній функції: брати участь, виносити ухвалу, підбивати підсумки. Сталівирази цього стилю практично позбавлені образності, емоційності, експресивності

Серед типових помилок, пов'язаних із неправомірним використанням сталих виразів, виділимо такі:

1. Уживання ненормативних форм фразеологізмів, напр.: відігравати значення замість мати значення, робити підсумки замість підбивали підсумки тощо.

2. Неправильний переклад із російської мови, напр.: повістка денна замість порядок денний, виписка із протоколу замість витяг із протоколу.

3. Нерозрізнення паронімів, гуманний факультет замість гуманітарний факультет, економна стратегія замість економічна стратегія, комунікаційна функція мовлення замість комунікативна функція мовлення.

Надмірне захоплення стандартизацією мовних засобів породжує словесні штампи - слова і вирази, позбавлені образності, часто й одноманітно повторювані без урахування контексту, які збіднюють, знеособлюють мову. Колись ці вислови були яскравими, влучними, та з часом, від безконечного повторення у відповідних і невідповідних мовних ситуаціях перетворились у мертві "заготовки", зміст яких стерся, зблід, вивітрився. Надмірно "заштампована" мова свідчить не тільки про досить обмежений словниковийзапас мовця, а й про стереотипність та шаблонність його мислення.

23) Форма роду іменників визначається таким чином:

1. Оскільки в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище, то в офіційно-діловому мовленні перевага надається формам чоловічого роду: філолог, психолог, терапевт, педагог, фізик; міністр, професор, доцент, асистент, декан, директор, проректор; генерал-майор, адмірал, маршал, єфрейтор та ін.

2. Якщо в тексті йде мова про жінку, що обіймає певну посаду або має якесь звання, то категорія роду передається синтаксичними засобами: іменники на позначення посади, професії або звання вживаються у формі чоловічого роду, а залежні слова - у формі жіночого

3.У ділових паперах не можна вживати словосполучення типу наша директор виступила, старша лаборант захворіла, нова професор запропонувала.

4. Додатковим засобом підкреслення жіночої статі особи, про яку йдеться в реченні, є відповідна форма присудка, що в таких випадках координується не з підметом, а з прикладкою

5. При відсутності прикладки присудок уживається у формі чоловічого роду, навіть якщо мають на увазі жінку

6. Допускається вживання іменників у формі жіночого роду тоді, коли вказівка на стать є необхідною, а іншими засобами цього досягнути не можна: тріумф українських спортсменок, гастролі славетної балерини.

21) Су́ржик (від стар. «сурожь» — суміш різних зерен з житом (рос. рожью)) — мова, яка є сумішшю кількох мов і отже не може розглядатись як чиста (літературна). Інші існуючі назви цього явища — арго, жаргон, креол, лінгва франка. Побутове мовлення, в якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови. Первісно термін «суржик» (без додаткових визначень) вживався переважно щодо українсько-російського суржику