У 1867 р. за допомогою українців зі сх у Львові було започатковано часопис „Правда”, в якому друкувалися твори П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, М. Драгоманова, Панаса Мирного та інших видатних діячів укр культури.Вимоги національно-політхарактеру посідали у суспільно-політ житті Укрдедалі значніше місце, поступово набираючи загальноукраїнського масштабу. Галицькі українці, наприклад, створюють свої організації, впроваджують укр мову в школах. Важливу роль у формуванні нац свідомості та піднесенні культурно-освітнього рівня народу відіграло створення у 1868 р. (у Львові) товариства „Просвіта”.Товариство видавало популярні книжки, підручники, організовувало читальні для населення. Першим головою Товариства став А. Вахнянин. Крім культурно-просвітницької роботи „П” займалася й економічною діяльністю – засновувала кооперативи, народні крамниці, позичкові каси. На кінець XIX ст. „Просвіта” за популярністю серед населення суперничала з церквою. „П” ініціювала створення друкованого органу народовців „Діло”, а також першої політичної організації народовців.У 1873 р. за сприяння меценатів із Наддніпрянщини у Львові постало Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка, яке в 1892 р. було реорганізоване в наукове (НТШ). У товаристві працювали М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Вовк. Активізує свою роботу Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка під проводом свого голови – М. Грушевського.Товариство об’єднувало зусилля вчених та діячів культури Галичини й Наддніпрянщини і являло собою своєрідну академію наук укр народу. За період свого існування (до 1939 р.) воно видало понад 1100 різноманітних наукових і літературних праць. Велике значення з огляду розвитку укрруху мав також заснований 1898 р. М. Грушевським та І. Франком загальноукр часопис „Літературно-науковий вісник”.Виникають у Галичині перші політпартії. У 1890 р.під впливом М. Драгоманова з ініціативи І. Франка і М. Павлика тут була заснована Русько-українська радикальна партія. Через дев’ять років вона розпалася на Українську соціал-демократичну партію на чолі з прихильниками марксизму М. Ганкевичем та Ю. Бачинським і Національно-демократичну партію, очолювану І. Франком і К. Левицьким. Наприкінці XIX ст. активізується і політ думка. В 1895 р. у книзі Юліана Бачинського „ „Україна уярмлена” вперше в історії укр суспільно-політ руху сформульовано та обґрунтовано тезу державної незалежності Укр. З часом вона стала програмною для більшості українських політ партій, хоч вони по-різному вбачали шляхи досягнення кінцевої мети.1862 р. поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла України і слава і воля», який незабаром здобув велику популярність серед українців. Михайло Вербицький, талановитий диригент і композитор із Західної України, створив музику до пісні, що стала національним гімном.
57. Розвиток української культури у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст Українська культура другої половини XIX ст., незважаючи на всі перепони, продовжувала успішно розвиватися. Цьому сприяли: по-перше, реформи 1860–1870-х років (скасування кріпосного права, судова, земська, міська, освітня реформи); по-друге, бурхливий розвиток капіталістичних відносин.Політика реформ проводилась царизмом одночасно з політикою репресій проти української культури. Про це свідчив і відомий Валуєвський циркуляр 1863 -таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг.Гальмівний ефект Валуєвського циркуляру для українців був відчутним.У 1864—1869 pp. число укр. книжок зменшилося до 24. Перестали діяти недільні школи, послабилась праця в громадах.Валуєвський циркуляр був ударом по усьому загалу українофілів.Лише з початку 1870-х років в Україні пожвавлюється культурно-освітня діяльність. У цей час значну підтримку шкільній освіті стали надавати земства. Вони збільшують асигнування на утримання і будівництво шкіл. Нового удару по розвиткові української культури завдав Емський указ Олександра II у 1876 р.- спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком.Указ забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, видавати нею оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання.Заборонено навчання українською. Але й після цього не зникають прогресивні тенденції в культурі. У 1865 р на українських землях діяло вже п’ять університетів.Новим явищем було виникнення громадських наукових організацій.У 1880-х роках відбувається розквіт українського театрального мистецтва. У музичному мистецтві вирізнялася творчість С. С. Гулака-Артемовського. У 1862 р. він створює першу українську оперу “Запорожець за Дунаєм”.В українській архітектурі другої половини XIX ст. поширюється еклектизм різноманітних стилів. Таким чином, друга половина XIX ст. була складним і суперечливим періодом у розвитку української культури. Незважаючи на труднощі, культура збагатилася визначними здобутками практично в усіх провідних галузях.
