Намагаючись уникнути громадянської війни, пом’якшити соціалнапругу, запобігти територіал розколу, старшина у вересні 1659 р. проголошує гетьманом Ю. Хмельницького. Розрахунок був на те, що ім’я Хмельницького стане силою, яка забезпечить єдність еліти, консолідацію суспільства та стабільність держави.
27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував суверенітет Укр держави.
Відмінності від Березневих статей:
- раніше рос.війська могли тримати гарнізон лише в Києві, то тепер ще у 5 великих містах;
- козакам заборонялося без дозволу царя обирати гетьмана;
- гетьман позбавлявся права призначати і зміщати полковників, приймати іноземних послів і проводити зовнішню політику;
- київський митрополит мав визнати владу московського патріарха.
Це був нерівноправний договір, що надавав право автономії Укр в складі Росії, але обмежував козацьке самоврядування. Митрополит відмовився його визнати.
1660 р. росіяни й українці відновили війну з Польщею. Одна з рос. армій була оточена поляками біля міста Чуднів. Під тиском старшини Ю. Хмельницький не надав допомоги оточеним рос. військам.
17 жовтня 1660 р. він підписав з Польщею перемир’я і Слободищенський трактат, за яким Укр ставала автономною частиною Речі Посполитої. Умови трактату приблизно відповідали Переяславському договору 1659 р. між Укр та Росією.
Це викликало неоднозначну реакцію укр народу й Укр фактично розділилася на дві частини – Правобережну під протекторатом Польщі та Лівобережну під протекторатом Росії.
Після того, як Правобережжя обрало гетьманом П. Тетерю, а Лівобережжя – І. Брюховецького, територіал розкол Укр доповнився політичним. О. Субтельний характеризує період так -„доба Руїни сягнула свого апогею”.
Отже, з вересня 1657 по 1687 р. починається доба Руїни.. Ця доба принесла жахливе спустошення укр земель, спалахи громадянської війни, загострення боротьби за гетьманську булаву, наростання соціалконфліктів та протистоянь, відхід націонал еліти від державної ідеї, сформульованої Б. Хмельницьким, і повернення до ідеї автономізму 1648 р., розмивання моральних норм у суспільному житті, тиск та втручання в укр справи Польщі, Росії, Туреччини, Кримського ханства і розкол Укр на Правобережну та Лівобережну.
33. «Чорна рада»
Чорна рада — загальна козацька рада, — збиралася для вирішення стратегічних питань, коли між старшинами не було одностайності. Найбільш відома чорна рада, за негативними наслідками, яка відбулася 17-18 (27-28 червня) 1663 року на околицях Ніжина.
Рада була скликана для обрання гетьмана Лівобережної України. Участь у чорній раді взяли не тільки козаки, але й селяни та міщани — «чернь», які також мали право голосу.
Після зречення в січні 1663 року Юрія Хмельницького в Україні розпочався період громадянської війни, який в українській історії носить назву «Руїна». Україна фактично розпалася на дві частини —Правобережну і Лівобережну. На хід подій у Правобережжі намагалася впливати Річ Посполита, а Лівобережна Україна знаходилась під контролем Московської держави.
На початку 1663 року за згодою польського короля у Правобережній Україні гетьманом було обрано Павла Тетерю. Однак лівобережні полки і Запорожжя не визнали влади Тетері. У Лівобережжі на гетьманську булаву претендували наказний гетьман Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко і запорозький отаман Іван Брюховецький. Кандидатури Сомка і Золотаренка підтримували північні полки Лівобережної України і різні групи козацької старшини.
1663 року цар видав указ про вибори нового гетьмана. Керувати виборами прибув до Ніжина на Україну князь Великогагін. За наполяганням Брюховецького й запорожців зібралася не козацька рада, а так звана Чорна рада, участь у якій мали взяти не тільки козаки, але й усі інші стани України. Вибори гетьмана проходили у великій метушні, серед суперечок і кривавих сутичок. Натовп запорожців і селян, розігнавши силою своїх супротивників, виніс на руках Брюховецького, якому вручили гетьманські відзнаки й проголосили його гетьманом. Потім натовп кинувся грабувати майно Сомка і Золотаренка та їхніх прибічників. Наступного дня Великогагін затвердив раду й наказав ув'язнити значних козацьких старшин і разом із претендентами віддати їх до рук Брюховецького. Через кілька місяців за наказом гетьмана в Борзні були страчені на горло Сомко, Золотаренко, Йоанникій Силич. Багатьох їхніх прибічників відправили до Сибіру.
Кошовий Іван Брюховецький, вдаючись до соціальної демагогії, обіцяючи зменшити податки та видаючи себе за захисника інтересів народу, зумів отримати підтримку серед бідних верств українського населення. Під час чорної ради Брюховецький, кандидатуру якого підтримував і царський уряд (на раду прибуло московське посольство і 8-тисячне військо), сподіваючись з його допомогою зміцнити свої позиції в Україні, домігся обрання його гетьманом. Після ради Якима Сомка і Василя Золотаренка за наказом Брюховецького було арештовано, звинувачено у зв'язках з польською шляхтою і у вересні 1663 року страчено у Борзні.
