Ведення оборонного бою аеромобільно-десантним (парашутно-десантним) відділенням. Завдання, прийоми та способи дій військовослужбовців у складі бойових груп в обороні

В обороні відділення повинне знаходитись у постійній готовності до відбиття атак противника з будь-якого напрямку.

До переходу противника у наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи у загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на тимчасовій (запасній) вогневій позиції. Решта особового складу залежно від обстановки проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) у технічному обслуговуванні бойової машини (БТР).

Для спостереження за РХБ обстановкою у відділенні призначається спостерігач.

З переходом противника в атаку командир відділення подає команду особовому складу на відкриття вогню для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника.

У міру наближення противника до переднього краю опорного пункту взводу вогонь відділення доводиться до найвищої напруги. Кулеметник та стрільці відсікають вогнем піхоту від танків і знищують її. Противник, що увірвався на позицію відділення, знищується вогнем в упор, гранатами та у рукопашній сутичці.

У випадку обходу противником позиції, відділення переходить до кругової оборони і, міцно утримуючи займану позицію, знищує противника вогнем усіх видів зброї чи діє за вказівкою командира взводу.

Якщо атака противника перед фронтом відділення відбита, вогонь переноситься по противнику, що атакує сусідні підрозділи, при цьому командир відділення частину вогневих засобів використовує для знищення залеглого противника чи противника, який відходить, перед фронтом свого відділення.

Після відбиття атаки відновлюються система вогню та зруйновані окопи, поповнюються боєприпаси, при необхідності з дозволу командира взводу здійснюється зміна вогневих позицій бойової машини та вогневих засобів, дегазація і дезактивація позиції, спорядження, зброї і часткова санітарна обробка особового складу. Пораненим і ураженим надається медична допомога, а важкопоранені виносяться на медичний пост роти чи медичний пункт батальйону.

У випадку отримання сигналу попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження особовий склад продовжує виконувати поставлені завдання і за командою командира відділення переводить засоби захисту в положення "напоготові".

З отриманням сигналу "Радіаційна небезпека" чи "Хімічна тривога" командир відділення негайно подає (дублює) сигнал і контролює дії особового складу.

Засоби індивідуального захисту знімаються тільки з дозволу старшого командира.

Про результати бою командир відділення доповідає командиру взводу.

При організації оборонного бою відділення може поділятись на бойові групи, які в ході бою можуть вирішувати наступні завдання:

Перша бойова група (старший стрілець, кулеметник):

ведення розвідки на відстанях від 500 до 700 м;

знищення живої сили та неброньованих засобів противника на відстанях від 300 до 500 м;

використання найбільш підготовленого та фізично розвинутого солдата у резерві для посилення небезпечних місць (діє за вказівками командира відділення в залежності від умов обстановки).

Друга бойова група (командир відділення, гранатометник, стрілець-помічник гранатометника):

ведення розвідки на відстанях від 500 до 700 м;

знищення живої сили і броньованих засобів противника на відстанях від 300 до 500 м;

охорона командира відділення.

Третя бойова група (навідник-оператор (кулеметник), механік-водій (водій):

ведення розвідки з використанням оптичних прицілів бойової техніки (БТР) на відстанях до 2000 м;

знищення живої сили противника на відстанях до 2000 м;

знищення броньованих цілей противника на відстанях до 1500 м.

Кожному військовослужбовцю вказуються 2-3 вогневі позиції, які необхідно змінювати після декількох черг (пострілів) та сектори стрільби – основний і додатковий, які повинні перекриватися не менше ніж на 10 – 15 градусів (170 – 250 тисячних), створюючи зону суцільного вогню; сектор обстрілу для кулеметника в обороні – до 120 градусів, для автоматника – до 40 градусів.

Висування на вогневі позиції здійснюється під вогневим прикриттям чергового вогневого засобу і вогню БМД (БТР).

Щоб зменшити ймовірність знищення БМД (БТР) вогнем ПТКР, для кожної одиниці бойової техніки обладнуються 1-2 укриття (за зворотними схилами висот, у ярах, у лісі тощо).

Кожній бойовій машині призначаються 2-3 вогневі позиції (на найбільш небезпечних напрямках наступу противника). При цьому, із кожного укриття необхідно готувати вихід на вогневі позиції не менше ніж по двох маршрутах.

При отриманні наказу на відхід командир відділення повинен вказати особовому складу та приданим вогневим засобам напрямок і порядок відходу, заходи забезпечення виходу з бою і сигнал відходу. Відділення відходить на зазначений рубіж усім складом чи одночасно по групах, по одному, послідовно займаючи для оборони вигідні позиції. Відхід одночасно усім відділенням може здійснюватися під прикриттям вогню артилерії, а також вночі та в інших умовах обмеженої видимості. При відході по відділеннях, по групах, чи по одному відділення та особовий склад, що залишилися на місці, а також зайняли вигідні позиції після висування в зазначеному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід.

Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про обстановку є важливим обов'язком командира відділення в бою.

У доповіді старшому командиру вказуються де, до якого часу і яке завдання виконує відділення, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення.

Командир відділення негайно доповідає старшому командиру про раптовий напад противника або його появу там, де його не чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення полонених, документів та озброєння противника; про застосування противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зміну положення та втрату взаємодії із сусідами; про кожне рішення, яке прийняте за особистою ініціативою у зв'язку зі зміною обстановки.

Оповіщення особового складу про повітряного противника, про безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами.

Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир відділення завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення, при їх отриманні подає відповідні команди.