Про викладання чужоземних мов в Вуз’ах

29/VІІІ – 1928 р.

В роботі наших ВУЗ’ів є одна майже забута ділянка, на яку не звертається потрібної уваги, це – викладання чужоземних мов. Викладання цих мов стоїть на неприпустимо низькім рівні: студентство ставиться надто формально до вивчення чужоземних мов, вважаючи їх за зайві для своєї кваліфікації; адміністрація й навчальна частина теж; звикла дивитися байдуже на чужоземні мови в ВУЗ’ах як на другорядну справу, від якої користі не чекати; нарешті, і самі викладачі цих мов примирилися фактично з таким ненормальним станом і працюють здебільшого, так би мовити, по інерції.

Але надалі слід рішуче покласти край такому ненормальному станові з викладанням чужоземних мов. Потрібно вважати як най рішучих заходів, що до налагодження цієї справи.

Основною засадою для піднесення викладу чужоземних мов у ВУЗ’ах на потребу височінь є потреба підготувати висококваліфікованого фахівця, який повинен бути в курсі досягнень чужоземної науки і техніки.

За останнє десятиріччя науковий і технічний досвід на заході надзвичайно збагатився такими досягненнями, що ними нехтувати абсолютно неприпустимо без зниження відповідної кваліфікації.

Потреби широкого планового господарчого та культурного будівництва вимагають щоб цей чужоземний досвід було використано, бо він потрібний не лише для науково-теоретичної і лабораторної роботи навіть і для поточної практичної роботи в кожній фаховій галузі будівництва.

Тому перед ВУЗ’ами, інститутами і технікумами, стоїть невідкладне актуальне завдання озброїти студента достатнім знанням чужоземної мови. Звичайно, що в данім разі не йде мова про повне володіння чужоземною мовою, а лише встановлюється як обов’язковий мінімум уміння вільно читати відповідну фахову літературу. Таким знанням мови можна у ВУЗ’і оволодіти, беручи на увагу, звичайно, і попередню підготовку в курсі чужоземної мови студентів (з трудової та професійної школи, або робфаку). Через це потрібні від вступників до ВУЗ’ів теж вимагати в певнім обсязі знання тої чи іншої чужоземної мови, зараховуючи момент знання мови як такий, що дає перевагу при інших рівних умовах при вступі до ВУЗ’у.

Щодо організаційних заходів в галузі підвищення викладу чужоземних мов у ВУЗ’ах, то Упрофосвіта пропонує Правлінням ВУЗ’ів вжити таке:

1. Подбати про потрібний рівень кваліфікації викладачів чужоземних мов відповідно до вимог вищої школи.

2. Встановити за обов’язковий мінімум для студентів вивчення одної чужоземної мови (переважно німецької або англійської), і звичайно тої, що краще сприяє поглибленому вивченню повного фаху.

3. Прирівняти чужоземну мову, як дисципліну, до інших дисциплін і встановити для кожного курсу (1-го і 2-го) певний обсяг знань курсу мови, без зарахування яких не можна переводити студента на вищий курс.

4. Викладачам чужоземних мов і відповідним предметним комісіям ВУЗ’ів звернути пильну увагу на досконале опрацювання викладу курсу з методологічного боку; подбати, насамперед, за програми і методи викладу, що гарантували б максимальну ефективність викладу. Зрозуміло, що опрацювання курсу чужої мови може проводитися виключно за лабораторною методою з додатковими вправами в дома.

5. Предметові комісії повинні подбати за органічну ув’язку курсу чужої мови (краще сказати – фахової літератури), з відповідними дисциплінами ВУЗ’а. Тому вважати за потрібне, щоб до списків рекомендованої літератури внесено було певний мінімум чужоземної літератури, реферування якої на старших курсах для студентів обов’язково. Також подбати про те, аби в робочому плані ВУЗ’ів була врахована можливість консультацій з боку фахівців-викладачів, що до використання студентами чужоземної фахової літератури.

6. Адміністрація ВУЗ’а повинна подбати за нормальні умови для викладу чужих мов (поділ на групи, придбання підручників та наочних приладь).

7. Як засіб стимулювання вивчення чужої мови можна рекомендувати організацію по ВУЗ’ах студентських гуртків для вивчення чужих мов. Адміністрація ВУЗ’ів зі свого боку повинна всебічно сприяти роботі таких гуртків.

Крім того опрацювати взагалі поставлене питання про нормалізацію викладу чужих мов, розробивши план потрібних заходів для цього, ураховуючи конкретні умови ВУЗ’а.

Упрофосвіта пропонує Правлінням факультетським і цикловим комісіям обговорити цього обіжника й оголосити студентам.

Заст. Наркому Полоцький

Зав. Упрофосу Нефоросний

Держнаукметодком Соколянський

 

Бюлетень Народного Комісаріату Освіти УСРР. – 1928. – № 35. – С. 12–13.

Історичний фон

Наприкінці 1920-х років науково-педагогічній інтелігенції залишатись осторонь кон’юнктурних політичних реалій ставало дедалі важче. Соціальне походження і політична благонадійність поступово ставали визначальними чинниками в оцінці їх фахової кваліфікації. Більшовицьке керівництво швидко і безжалісно розправлялося з тими, хто не міг позбутися роками набутих моральних цінностей, дозволяв собі прояви вільнодумства.

Документ № 20

Цілком таємно

НКО УСРР

4/ІІІ – 1929 р.

№ 338/Т

До всіх ректорів інститутів народної освіти,