Тимчасова інструкція Губвіднародосвітам

 

Вперед до оповіщення Урядом Законодавчих положень в галузі освіти на Україні пропоную в практичній праці керуватись такими вказівками:

1) В галузі Вищої Школи.

До 1 червня поставити до праці повним ходом всі лікарські і всі технічні школи. Зараз же рішуче проводьте організаційне злиття подібних установ без шкоди для інтенсивності навчання. Факультети юридичний та історико-філологічний скасуйте. Відповідну сьому призначенню професуру, вчених котрі підготовлюються і студентів, які спеціалізуються залиште. Роботу на фізико-математичному факультеті, зважаючи на тяжкий економічний стан, тимчасово скоротіть. Приймайте заходи до збереження лабораторій, кабінетів, і до продовження наукової праці потрібної нам професури, учених, які підготовлюються і студентів, котрі спеціалізуються.

Приступаймо до практичної розробки питання про Пролетарську Академію Соціальних Наук з популяризаторським і науково-академічним відділами. Негайно і практично ставте питання про утворення Радянських Інститутів Народної Освіти для швидкої підготовки робітників Освіти, відповідно головних вимог Української Радянської Школи. Педагогічні Школи повинні негайно приступити до праці в указаному напрямкові. Утворюйте при Губвіднаросвіти тимчасове Управління Вищими Школами.

[...] Загальні вказівки: ведіть рішучу боротьбу у всіх апаратах і органах освіти: 1) звичкою утвореною, завдяки постійній зміні влади, все відбудовувати в старих розмірах і формах; 2) з вільною й невільною інерцією русифікації, навпаки, зосереджуйте всі зусилля на розвиткові освітніх починань в рідних українським працюючим верствам формах. На планомірність організації освіти мусить бути даний бій всякому націоналізмові й працюючі верстви повинні практично на ділі почувати, що тільки Радянська влада здатна задовольнити всі вимоги працюючих, в тому числі й національні.

 

Наркомосвіти Г. Гринько

24 лютого 1920 року

 

Збірник декретів, постанов, наказів та розпоряджень по Народному Комісаріату освіти УСРР. – 1920. – Вип. 1. – С. 10–11.

 

Історичний фон

Не дивлячись на декларацію прав представникам всіх національностей (див. документи № 3 і № 5) про надання рівних прав мови викладання, вже на початку 1920 р. постановою Ради Народних Комісарів іврит було оголошено релігійною мовою, а викладання нею в єврейських школах заборонено. Офіційною «єврейською мовою» радянська влада затвердила ідиш, що стало своєрідним контрзаходом проти традиційного «єврейського буржуа».

Документ № 7

От губернского отдела народного образования

 

Приказ № 31

 

В дополнение к приказу № 2 объявляется: впредь до реорганизации школ по принципу материнского языка и трудовому, до установления учебных планов, преподавание в еврейских учебных заведениях всех типов на древне-еврейском языке немедленно отменяется: древне-еврейский язык как предмет преподавания, является необязательным. Преподавание его может вестись во внеурочные часы и оплачивается на общих основаниях о необязательных предметах. Во всех еврейских школах, национализированных и субсидируемых, где не имеет место еврейский язык (идиш) или преподаётся в недостаточном количестве часов, таковой вводится в количестве 6 недельных уроков в каждом классе и оплачивается на общих основаниях об обязательных предметах. Все вышеуказанное привести в исполнение к 10 апреля [1920], о чём по исполнении довести до сведения еврейской секции при губнаробразе в трёхдневный срок.

 

Зав. губнаробразом Я. Ряппо

Державний архів Одеської області. – Ф. Р-1220. – Оп. 1. – Спр. 117. – Арк. 28.

Історичний фон

Концепція практицизму і професіоналізму радянської влади у системі вищої освіти передбачала створення у вищих навчальних закладах вузькоспеціалізованих факультетів із трирічним терміном навчання. Це положення поширювалося і на університети, що зумовлювалося дефіцитом педагогічних кадрів та необхідністю підвищення якості підготовки вчителів. Передбачалося, що у процесі реорганізації університетів вдасться визначити профіль випускників, розробити нові навчальні плани і програми, підготувати нові викладацькі кадри тощо. Однак реформа пішла іншим шляхом – ліквідуючи все негативне, що було в університетах НКО став на позиції ліквідації самих університетів. Навесні 1920 р. НКО ліквідував університети в Києві, Харкові, Одесі. Прямими спадкоємцями ліквідованих університетів стали самостійні профільні інститути (медичні, фізико-математичні, гуманітарно-суспільні). Одночасно створювалися інститути народної освіти (Київ, Одеса, Харків та інші). 1921 p. профільні інститути, що були створені на базі історико-філологічних і фізико-математичних факультетів університетів, увійшли до складу інститутів народної освіти.

Документ № 8