Про реорганізацію Народного Комісаріату Освіти УСРР

 

Щоб зосередити в НКО планове й ідеологічне керівництво всією системою народної освіти та комуністичного виховання мас, а так само, щоб забезпечити відповідно до завдань реконструктивного періоду роль НКО, як штаба культурної революції, Всеукраїнський центральний виконавчий комітет і Рада народних комісарів УСРР постановили:

1. Реорганізувати центральний апарат НКО УСРР, поклавши на нього такі функції:

1) здійснювати загально-ідеологічне, наукове та методичне керівництво всією системою народної освіти, в тому числі й тими учбовими закладами, що є у віданні інших наркоматів;

2) провадити централізоване планування діяльності всієї культурно-освітньої системи УСРР, в тому числі й тих ділянок роботи, що є у віданні інших організацій;

3) провадити організаційне, ідеологічне, наукове і педагогічне керівництво всією системою масового комуністичного виховання і культурно-освітньої роботи;

4) забезпечувати систему НКО кадрами, остаточно затверджувати на посади професорів учбових закладів УСРР, а так само організувати підготовку кадрів для готування кадрів;

5) керувати науково-дослідчою роботою (ідеологічно й організаційно), вивчати її, наглядати практичне запровадження до життя наслідків наукової роботи і просувати їх у маси;

6) керувати заходами до розвитку й забезпечення літературної та мистецької діяльності;

7) організувати контроль над всією видавничою діяльністю;

8) керувати запровадженням українізації в усіх учбових закладах і культурно-освітній роботі, забезпечувати культурно-освітні потреби національних меншостей, а так само провадити методичне керівництво українізацією державного апарату й громадських організацій.

2. На НКО УСРР стосовно всіх, що є на території УСРР, професійно-технічних учбових закладів, незалежно від того, у чийому безпосередньому віданні вони є, покладається:

1) розробляти і затверджувати типові навчальні плани й програми;

2) встановлювати обов’язковий мінімум стосовно суспільних, загальноосвітніх і загально технічних дисциплін;

3) затверджувати загальні плани науково-дослідчої роботи, а так само розробляти і затверджувати типові програми щодо підготовки аспірантури;

4) остаточно затверджувати професорів і право відставляти затверджуваних від урядництв доцентів;

5) затверджувати реченці навчання для різних типів професійно-технічних закладів;

6) розробляти основні вимоги щодо комплектування учбових закладів учнями й аспірантурою;

7) систематично контролювати навчальну й науково-дослідчу роботу професійно-технічних учбових закладів, а так само програмно-методичну роботу урядництв і господарських об’єднань;

8) брати участь у призначенні директорів ВМШ’ів, що їх призначають відповідні урядництва.

3. Відповідно до зазначених функцій затвердити таку схему структури НКО у складі таких секторів: методичний; планування; науково-дослідчої роботи; кадрів; соціального виховання; масової комуністичної освіти; мистецтва; літературного контролю; обслуговування.

4. При НКО УСРР організується Рада культурного будівництва за участю представників народних комісаріатів і господарських об’єднань, професійних спілок громадських і кооперативних організацій, робітників підприємств та членів колгоспів, членів ВУЦВК, виділених для даної роботи, наукових і літературних робітників, робітників мистецтва тощо [...]

5. При секторах організуються наради, що складаються з оперативних робітників народного комісаріату, робочих виконавців, представників відповідних народних комісаріатів, громадських об’єднань і громадських організацій, що проводять роботу в даній галузі [...]

8. Складаючи нову уставу НКО УСРР для дальшого розвантаження його центрального апарату від оперативно-адміністративних функцій, передбачити передачу до відання місцевих органів, що мають місцеве значення та можливе розширення прав керівників тих установ, що залишаються в безпосередньому віданні НКО.

 

Харків, 13 серпня 1930 року

 

Бюлетень Народного Комісаріату Освіти УСРР. – 1930. – № 49. – С. 1–2.

Історичний фон

Наприкінці 1920-х років, в умовах утвердження в СРСР тоталітаризму, ситуація в сфері вищої освіти почала кардинально змінюватись – посилювався тиск на її представників. Показовий процес сфабрикованої справи «Спілки визволення України» завдав тяжкого удару по представникам науково-педагогічної інтелігенції. Підозри, наклепи, звинувачення, арешти та постійний контроль з боку влади стали невід’ємною частиною життя багатьох викладачів і вчених, особливо дореволюційної генерації.

Документ № 26

Цілком таємно