Список використаних джерел 4 страница

1.3.10. Підготовка до захисту дипломної роботи

Не пізніше ніж за місяць до захисту робота подається науковому керівникові з метою підготовки ним відгуку. Після перегляду керівником дипломної роботи і виправлення студентом зауважень, науковий керівник складає письмовий відгук.

Наприклад,

ВІДГУК

На дипломну роботу

«Психологічні особливості співзалежних жінок та їх корекція»

студентки 527 групи Інституту психології та соціального забезпечення

Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, Іваненко Ірини Іванівни

Психологічні особливості співзалежних жінок залишаються актуальним питанням сьогодення. Мало вивченим є питання організації психокорекційної роботи. Робота з співзалежними членами сімей є необхідною умовою успішною корекції співзалежності, оскільки вона, існує роками у сім ’ ї.

Студентка зробила науково-методичний аналіз літератури з питання співзалежності, підібрала методики для дослідження, визначила та дослідила особливості співзалежних жінок.

Практична цінність роботи полягає у тому, що розроблений комплекс може бути використаний психологами для розробки корекційних програм з профілактики спізалежності, може застосовуватись при консультуванні сімейних пар з питань залежності, у роботі шкільних психологів з профілактики залежної поведінки у дітей та підлітків.

Виконана робота відповідає всім вимогам, що ставлять до такого типу робіт, та може бути допущена до захисту перед Екзаменаційною комісією.

Науковий керівник-

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри теоретичної

та прикладної психології Васьков Д.К.

Після отримання відгуку наукового керівника робота направляється на рецензування. Рецензія може бути надана викладачами інших кафедр, які мають наукові ступені та звання, або провідними науковцями певного фаху, які працюють у галузі проблематики.

Наприклад,

РЕЦЕНЗІЯ

На дипломну роботу

«Психологічні особистості співзалежних жінок та їх корекція»

студентки 527 групи Інституту психології та соціального забезпечення

Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, Іваненко Ірини Іванівни

Дипломна робота, виконана студенткою, висвітлює актуальну проблему, пов’язану з вивченням особливостей особистості жінок, схильних до співзалежної поведінки. Автором роботи чітко визначено мету, завдання роботи та вказано її практична значущість.. Студентка виявила вміння аналізувати, систематизувати теоретичний матеріал, про що свідчать результати емпіричного дослідження.

Результати дослідження мають практичне значення. Автором доведено, що подружні стосунки з хворим адиктом носять психотравмуючий характер, що свідчить про необхідність розробки та впровадження спеціальних соціально-реабілітаційних програм. Результати дослідження можуть застосовуватись при консультуванні сімейних пар з питань залежності, у роботі шкільних психологів з профілактики залежної поведінки у дітей та підлітків.

Робота складається з трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків, і є самостійним, завершеним науковим дослідженням.

Дипломна робота відповідає вимогам, що ставляться до такого типу робіт, і заслуговує позитивної оцінки.

Рецензент:

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри загальної

та вікової психології

МНУ імені В.О. Сухомлинського Зубов Г.О.

Дипломнику під час захисту надається час для виступу до 10 хвилин. За цей час він повинен:

- обґрунтувати актуальність теми дипломної роботи;

- назвати об’єкт, предмет, гіпотезу мету, завдання, методи та базу дослідження, практичну значущість, структуру роботи;

- викласти основні результати проведеного дослідження;

- можливість використання результатів дослідження у практичній діяльності.

Потім він відповідає на запитання членів ЕК. Відповідь повинна бути короткою, але чіткою, обґрунтованою і вичерпною (також див п. 1.2.9).

Після успішного захисту дипломна робота зберігається в архіві деканату.

1.4. Вимоги до кваліфікаційних робіт

студентів-магістрів

1.4.1. Загальний опис мети написання магістерської роботи

Магістерська робота є важливою формою самостійної освітньої діяльності магістранта, у процесі якої він одержує знання, вміння та навички у веденні наукових досліджень. Вона – завершальний етап навчальної та наукової підготовки майбутніх фахівців. Магістерська робота визначає загальноосвітню та професійну зрілість випускника, його наукову і спеціальну підготовку, вміння логічно мислити та творчо застосовувати одержані знання при розв’язанні практичних завдань, дає право на здобуття кваліфікації магістра з психології.

Метою виконання магістерської роботи є поглиблення студентом теоретичних і практичних психологічних знань, вироблення вмінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань, а також виявлення ступеня підготовки випускника до самостійної дослідницької діяльності.

Основою такої роботи має бути принципово новий матеріал, що включає опис нового фактажу, явищ або закономірностей, а також раніше відомий та узагальнений матеріал, наукову позицію автора роботи, його власний ракурс дослідження проблеми. Відтак, робота повинна відповідати вимогам оригінальності, унікальності та неповторності висунутих положень з чітким обґрунтуванням методології наукового пошуку.

Магістерська кваліфікаційна робота зорієнтована на:

• розширення теоретичних знань із фахової підготовки;

• систематизацію та самостійний аналіз сучасних підходів до розв’язання складних питань, пов’язаних з новітньою інтерпретацією певних наукових проблем, що є об’єктом цього дослідження;

• поглиблення знань з суміжних наук;

• подальше вдосконалення вмінь та навичок самостійної роботи студентів з науковою літературою, виявлення тенденцій і закономірностей досліджуваних процесів;

• формування вмінь самостійно визначати об’єкт та етапи магістерського дослідження, обґрунтовувати систему заходів, необхідних для розв’язання теоретичних та прикладних завдань; розвиток умінь самостійно формулювати наукові висновки та найвагоміші науково-практичні рекомендації.

1.4.2. Структура магістерської роботи

Магістерська робота має певні структурні компоненти:

· титульний аркуш (див. додаток Б).

· зміст (1-2 сторінки) – (див. додаток Д);

· вступ (4-5 сторінок) – (див. додаток Ж);

· теоретичний розділ (до 30 сторінок);

· емпіричний розділ (до 25 сторінок);

· формуючий експеримент (до 25 сторінок);

· висновки (4-5 сторінок);

· список використаних джерел (50 джерел);

· додатки (кількість сторінок необмежена: до основного обсягу роботи додатки не рахуються).

· автореферат (8-11 сторінок) – (див. додаток З);

Рекомендований обсяг дипломної роботи магістра – 90 сторінок.

1.4.3. Детальна характеристика вступу до магістерської роботи.

Ø У вступі зазначається проблема, що потребує вирішення, ступінь її дослідження, актуальність проведення, гіпотеза і мета дослідження, завдання, що вирішуються для досягнення мети, об’єкт і предмет дослідження, база дослідження, методи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, апробація дослідження, структура магістерської роботи.

Ø Актуальність теми подається у вигляді критичного аналізу та шляхів розв’язання проблеми, обґрунтування необхідності досліджень з теоретичної та практичної точки зору. Обґрунтування актуальності теми дослідження здійснюється на основі аналізу проблемної ситуації, яка відображає суперечність між реальним станом об’єкта дослідження та сучасними завданнями.

Наприклад, тема «Розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі залежно від типу прив’язаності»

Актуальність. Останнім часом проблема взаємин у родині значно привертає увагу дослідників, адже сімейні стосунки – це сфера життя, завдяки якій людина може розвиватись та самовдосконалюватись. Встановлено, що для нормального соціального та емоційного розвитку людині необхідно відчувати підтримку значущої людини. Низка досліджень у сучасній психології з сімейних проблем свідчать, що у сучасних родинах часто спостерігається непорозуміння між подружжям, конфліктні ситуації, а інколи й агресивні випади один проти одного. Це спричинює неможливість вибудувати міцні, довготривалі стосунки та демонструє відсутність емоційної підтримки і як наслідок породжує проблеми у сімейних взаємостосунках. Подружні стосунки можуть впливати на особистісний розвиток партнерів як конструктивно, так і деструктивно, але так чи інакше вони відчувають почуття прив’язаності один до одного. Прив’язаність може формувати гармонійні стосунки у подружній підсистемі, які будуються на довірі, емоційній близькості, розумінні, а може й заважати формуванню близьких та довірливих стосунків, що у свою чергу породжує конфліктні ситуації та нерозуміння між подружжям. Більшість досліджень психологічної прив’язаності у дорослих людей проводилися з кінця 1980-х ХХ ст. такими вченими, як Р. Борнстейн, К. Бреннан, Е. Вотерс, Л. Кіркпатрік, Н. Колінс, П. Крітендер, М. Мейн, М. Мікулінсер, В. Ролс, Дж.Сімпсон, а також Б. Фіней та Дж. Холмс. У вітчизняній психології дослідження окресленого феномену у дорослих вивчалося з 2000-х років такими вченими, як: В. О. Анікіна, С. Калмикова, Т.В. Казанцева, В.Н. Куніцина, М.А. Падун, Р. Радєва, Е.О. Смирнова та ін. У сучасній українській психологічній науці емпіричних досліджень, що пов’язують типи прив’язаності та взаємостосунки подружжя зокрема встановлення емоційної дистанції у подружній підсистемі, не проводилося. Це робить дану проблематику особливо актуальною та перспективною. Емпіричне дослідження феномену прив’язаності у подружніх стосунках в українській психології відкриває нові перспективи та можливості вивчення феноменів сімейних взаємин. Спираючись на вищезазначене, можна говорити про те, що почуття прив’язаності особистості є важливим чинником у побудові подружніх взаємин. Водночас ця тема є недостатньо вивченою у вітчизняній психології, що робить її актуальною для дослідження.

Наприклад, тема «Гендерні особливості взаємозв’язку проявів почуття заздрості та рівня гармонійності розвитку особистості у юнацькому віці»

Актуальність. Проблема заздрості у міжособистісній взаємодії суб’єктів відноситься до тих, які відносно нещодавно зайняли провідну позицію у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних психологів. Необхідно визнати, що в останні роки активізувалися зусилля психологів у дослідженні цього феномену. Крім того, співвіднесені феномени заздрості, безнадійності та надії як способів перетворення буття суб’єкта. Але, тим не менш, пізнання феномену заздрості ще, без сумнівів, потребує глибокого аналізу та осмислення. Виходячи з того, що заздрість у масовій свідомості є соціально неприйнятним феноменом, вона тим самим набуває яскраво вираженого негативного забарвлення, що закономірно веде до її пригнічення, заперечення, маскування. Внаслідок чого і виникають певні труднощі у виявленні особливостей її прояву на когнітивному, емоційному і поведінковому рівнях, і в цілому масштабів її дії. Аналіз різних підходів до розуміння заздрості дозволяє багатьом авторам зупинитись на такому розумінні феномена: заздрість – це вороже ставлення до іншої людини, детерміноване її верховенством у значущих сферах, що супроводжується негативними емоціями, що мають двоспрямований характер (на іншого і на себе), і проявляється у бажанні позбавити прямо чи опосередковано її цього верховенства.

Наприклад, тема «Тренінг особистісного зростання у роботі психологічної служби вищого навчального закладу»:

Актуальність. Проблема самовизначення та самоактуалізації, неузгодженість реальних уявлень особистості щодо себе з реаліями життя, зміни у структурі ціннісних орієнтацій у ході ефективної або неефективної інтеграції у суспільстві молодих людей залишається недостатньо вивченою. Студенти (особливо соціономічних спеціальностей) отримують можливість «пропрацювати» власні проблеми, які згодом можуть стати перешкодою у їхній ефективній професійній діяльності. А студенти спеціальностей «Психологія», «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота» опановують основними видами особистісно-орієнтованих тренінгових технологій у сфері консультування, корекції та терапії. Коли ми говоримо про особистісний потенціал, йдеться не стільки про базові особистісні риси або установки, скільки про особливості системної організації особистості в цілому, про складну її архітектоніку, що грунтується на складній схемі опосередкування. Наприклад, В.А. Іванников (1991) переконливо показав, що воля виявляє себе не стільки як сила, скільки як техніка саморегуляції через опосередковування мотивації. Шлях до вирішення проблеми особистісного потенціалу лежить через змичку, з одного боку, екзистенціальної психології, яка на сьогодні приділяє найбільшу увагу феноменології особистісного потенціалу і спробам його концептуалізувати, і, з іншого боку, культурно-історичної психології Л.С. Виготського. Основний вклад Виготського в психологію особистості полягає в чіткому і розгорнутому формулюванні ідеї про те, що суттєвою психологічною характеристикою особистості є оволодіння власною поведінкою через її опосередковування (Виготський, 1983). Хоча Виготський не залишив теорії особистості, те, що він говорив про особистість, дозволяє розглядати особистість як найбільш інтегральну вищу психічну функцію, а основною характеристикою вищих психічних функцій є, як відомо, довільність.

У вступі не треба подавати визначень досліджуваних явищ, розкривати їх зміст. Необхідно лише з критичної точки зору подати огляд літератури з досліджуваної проблеми, висловити своє ставлення до тих теоретичних і практичних надбань, які у ній містяться. Опис актуальності не повинен бути багатослівним – обсягом 1,5 – 2 сторінки.

Ø Об ’ єкт дослідження визначається разом з вибором теми і є тим психічним феноменом, який вивчається: психічні процеси, стани, психологічні феномени, у т.ч. психологічні якості особистості, міжособистісні відносини тощо. Визначення об’єкта пов’язано з відповіддю на питання: що розглядається?

Наприклад, тема «Розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі залежно від типу прив’язаності»

Об’єкт дослідження: розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі.

Об’єкт дослідження: гармонійний розвиток особистості.

Наприклад, тема «Тренінг особистісного зростання у роботі психологічної служби вищого навчального закладу»

Об’єкт дослідження: соціально-психологічні аспекти діяльності психологічної служби системи освіти.

Ø Предмет дослідження позначає аспект розгляду об’єкта, дає уявлення про те, як розглядається об’єкт, тобто визначення предмету пов’язано з відповіддю на питання: як розглядається об’єкт дослідження? Об’єкт – це ціле; предмет – його частина. Предмет наукового дослідження міститься у межах об’єкта як вузька, чітко окреслена частина реальності, яка безпосередньо досліджується.

Наприклад, тема «Розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі залежно від типу прив’язаності»

Предмет дослідження: психологічні особливості взаємин у подружній підсистемі залежно від типу прив’язаності.

Предмет дослідження: взаємозв’язок гендерних проявів заздрості та гармонійності розвитку особистості у юнацькому віці.

Предмет дослідження: особливості застосування тренінгів особистісного зростання у діяльності псхологічної служби ВНЗ.

Чітке формулювання об’єкта і предмета дослідження (не занадто широкого та не дуже вузького) дає змогу дослідникові отримувати справді наукові, конкретні знання, які можна реально впроваджувати у практику.

Ø Гіпотеза магістерського дослідження – це науково обґрунтоване припущення, передбачення ходу дослідження та його результату. До структури гіпотези належать твердження, припущення, наукове обґрунтування. Методологічними вимогами до гіпотези є такі: логічна простота, логічна несуперечливість, вірогідність, широта, концептуальність, наукова новизна тобто гіпотеза – це зроблене на основі вивчення наукових джерел, власних спостережень й аналізу припущення про основні результати роботи.

Наприклад, тема «Розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі залежно від типу прив’язаності»

Гіпотеза дослідження: типи почуття прив’язаності, що сформувались у дитинстві, накладають відбиток на розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі. Тип прив’язаності впливає на вибір партнера, на самовідчуття й поведінку у подружньому житті, на переживання ситуації розриву стосунків і розлуки, а також на психологічний клімат у подружніх взаєминах.

Гіпотеза дослідження: існують відмінності у гендерні проявах почуття заздрості у людей юнацького віку із негармонійно та гармонійно розвиненою особистістю. Припускається, що молоді жінки більш схильні до прояву почуття заздрості, ніж чоловіки. Жінки частіше відчувають негативні емоції, спрямовані на себе, а чоловіки – на оточуючий світ та власників предмету заздрості. Чоловіки більш схильні бажати зла особам, яким вони заздрять. Також припускається, що негармонійний розвиток особистості є поширеним явищем як серед молодих жінок, так і чоловіків. Проте, більш характерним це явище є для чоловіків. Крім того, чоловіки більш схильні до ідеї про власну виключність, у порівнянні із жінками.

Гіпотезою дослідження є твердження про необхідність використання тренінгів особистісного зростання у роботі психологічної служби для повноцінного розвитку особистості студентів ВНЗ. Для забезпечення розвивальної функції у діяльності ПС ВНЗ, тобто згідно з завданнями ПС, для сприяння повноцінному особистісному розвитку студентів та створення належних умов для формування у них мотивації до навчання, самореалізації творчих здібностей, самовиховання і саморозвитку.

Ø Мета дослідження - це обґрунтоване уявлення про загальні результати наукового пошуку. У ній формулюється загальний задум дослідження. Мета повинна бути визначена чітко та лаконічно. Мета роботи зазвичай тісно переплітається з назвою роботи і повинна чітко вказувати, які питання вирішуються у роботі. У формулюванні мети мають бути слова: «вивчити...», «дослідити...», «проаналізувати...», «визначити...» та ін.

Наприклад, тема: «Розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі залежно від типу прив’язаності»

Мета дослідження: дослідити та проаналізувати особливості розвитку взаємостосунків у подружній діаді залежно від типу прив’язаності.

Мета досдідження: вивчити та проаналізувати особливості прояву заздрості у людей з гармонійно та негармонійно розвиненою особистістю і дослідити характер відмінностей між даними показниками.

Мета досдідження: розробка моделі та програми тренінгу особистісного зростання студентів ВНЗ.

Ø Завдання дослідження конкретизують мету дослідження та визначають послідовність її досягнення; покликані дати уявлення про те, що слід зробити для досягнення мети. Зазвичай перелік завдань починається фразами: «Згідно з метою та гіпотезою дослідження нами було поставлено такі завдання:...» або «Досягнення мети дослідження передбачало розв ’ язання таких завдань:.».

Як правило, формулюють 5-6 завдань, спрямованих як на теоретичне, так і на емпіричне вивчення проблеми. Останні визначають вибір методів і розробку конкретних методик, які є основою проведення подальшого дослідження.

Наприклад, тема «Розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі залежно від типу прив’язаності»

Завдання дослідження:

1. Теоретично вивчити, узагальнити та систематизувати існуючі дані досліджень з проблеми почуття прив’язаності та взаємостосунків між подружжям.

2. Вивчити особливості типів прив’язаності та їх вплив на людину.

3. Емпірично дослідити типи прив’язаності подружжя та особливості взаємостосунків у подружній підсистемі.

4. Проаналізувати особливості розвитку взаємостосунків у подружній діаді залежно від типу прив’язаності.

5. Розробити та провести психокорекційну програму, спрямовану на налагодження розуміння та взаємної підтримки між подружжям, формування емоційної близькості між партнерами.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз понять «заздрість» і «гармонійний розвиток особистості».

2. Висвітлити основні аспекти гендерних проявів почуття заздрості.

3. Емпірично дослідити особливості гендерних проявів заздрості людей з гармонійно та негармонійно розвиненою особистістю.

4. Проаналізувати характер відмінностей гендерних особливостей прояву заздрості.

5. Розробити та реалізувати програму психологічної корекції, спрямованої на гармонізацію розвитку особистості та зниження рівня прояву нею почуття заздрості у різних сферах життєдіяльності.

Тема «Тренінг особистісного зростання у роботі психологічної служби вищого навчального закладу»

Завдання дослідження:

1. Вивчити погляди науковців щодо впливу психологічної служби вищого навчального закладу на розвиток особистості студента.

2. Визначити місце тренінгу особистісного зростання у роботі психологічної служби вищого навчального закладу.

3. Проаналізувати основні теоретичні підходи щодо вивчення проблеми побудови тренінгу особистісного зростання та його основних завдань.

4. Розробити модель та програму тренінгу особистісного зростання студентів ВНЗ.

5. Визначити ефективність використання тренінгів особистісного зростання у роботі психологічної служби ВНЗ.

Вступ до магістерської роботи містить також узагальнений опис методів та організації дослідження.

Ø Метод дослідження – (від гр. μέυοδλξ – шлях дослідження, спосіб пізнання) – нормативний обґрунтований спосіб проведення наукового дослідження. Це шлях наукового пізнання, який випливає з загальних теоретичних уявлень про сутність об’єкта дослідження.

Методи збору емпіричних фактів обираються за метою та завданнями дослідження:

· описати факти - спостереження, аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв’ю, анкетування, вивчення життєвого шляху (біографічний метод) та ін.;

· виміряти психічні явища – тести;

· визначити особливості – констатувальний (природний або лабораторний) експеримент;

· знайти фактори, виявити психологічні умови розвитку та перетворити явище – формувальний психолого-педагогічний експеримент.

Методика – розглядається як безпосереднє втілення методу дослідження.

Для наукового вирішення психологічної проблеми зазвичай використовується комплекс методів, розробляється і реалізовується певна методика (сукупність методів у дії).

Наприклад, тема: «Розвиток взаємостосунків у подружній підсистемі залежно від типу прив’язаності»

Методи дослідження: У дослідженні використано комплекс теоретичних й емпіричних методів та методи статичної обробки даних.

Теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення дослідних даних з обраної теми дослідження.

До комплексу емпіричних методів увійшли: спостереження, бесіда та психодіагностичні методики: російськомовна версія методики «Самооцінка генералізованого типу прив’язаності» К. Бартоломью (Relationship Quality (RQ), К. Bartholomew) для визначення типу прив’язаності кожного з подружжя; російськомовна адаптована версія опитувальника «Досвід близьких стосунків» К. Бреннан і Р.К. Фрейлі (Experiences in Close Relationships-Revised (ECR-R) Adult Attachment questionnaire) для оцінки індивідуальних відмінностей дорослих людей у якості стосунків прив’язаності; опитувальник РЕА (розуміння, емоційна близькість, авторитетність А. М. Волкова) для оцінки ступеня розуміння, емоційної близькості і поваги партнерів у шлюбі; опитувальник «Шкала сімейної адаптації та згуртованості» (FACES-3 / Тест Д.Х. Олсона) для оцінки рівня подружньої згуртованості; опитувальник «Шкала любові і симпатії» (З. Рубін, модифікація Л.Я. Гозман, Ю.Е. Альошина) для визначення, який з компонентів любові переважає у стосунках та загальний рівень емоційних взаємин у подружній діаді; шкала самооцінки якості близьких стосунків (Т.В. Казанцева) для виявлення особливостей суб’єктивного сприйняття конкретних близьких відносин, а також ступеня задоволеності ними; методика вимірювання психологічної дистанції (Є.І. Медведська) для визначення ступеня психологічної близькості (віддаленості) між подружжям.

До комплексу методів статистичної обробки даних увійшли: порівняльний та кореляційний аналізи (коефіцієнт кореляції Пірсона). При обробці даних використовувались комп’ютерні програми MS Excel; SPSS 17.0.

Удослідженні використано комплекс теоретичних та емпіричних методів. Теоретичні методи: аналіз, узагальнення та систематизація дослідних даних.

Емпіричні: спостереження, бесіда, анкетування. До комплексу психодіагностичних методик увійшли: опитувальник Т.В. Бескової «Методика дослідження заздрісності особистості» для дослідження різних характеристик відносин, станів і почуттів, що виникають в особистості при взаємодії з іншими людьми; методика Ф.О. Іл’ясова для дослідження морально-ідеологічної зумовленості заздрості; «Методика дослідження основних сфер прояву заздрості» М.В. Соколової для дослідження основних сфер прояву заздрості; анкета «Визначення сфер невдоволення особистості» для дослідження основних сфер прояву невдоволеності особистості; методика К.Г. Юнга «Компас» для виявлення рівня гармонійності розвитку особистості шляхом аналізу розподілу часу, що приділяється студентами у чотирьох основних сферах життєдіяльності.

Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення встановлених завдань використано комплекс теоретичних та експериментальних методів: теоретичні методи - вивчення та аналіз психологічної та методичної літератури, узагальнення, систематизація; емпіричні методи - тестування за методиками: дослідження смисложиттєвих концепцій Г.А. Пальм, життєвих перспектив студентської молоді Ю.М. Швалба, визначення рівня рефлективності А.В. Карпова та В.В. Пономарьової; авторський тренінг особистісного зростання; статистичні методи обробки емпіричних даних - порівняльний та кореляційний аналізи (коефіцієнт кореляції Пірсона). При обробці даних використовувались комп’ютерні програми MS Excel; SPSS 17.0.