Психологія масової свідомості і громадської думки

Роль мас в політиці як правило стає замітною тоді, коли виявляється страшною. Вона проявляється тоді, коли руйнуються групові зв`язки і міжгрупові межі, коли суспільство деструктурується, переживаючи період своєрідного “соціотрясіння”. Таке відбувається в період світових війн, соціальних революцій, політичних переворотів.

Маса – це велика кількість людей, які певний час перебувають у безпосередньому контакті (наприклад, пікет, маніфестація, мітинг, демонстрація). До поняття “маса” близькі, хоч і не тотожні йому, поняття “натовп”, “юрба”. Отже, це “тимчасова спільнота” людей, об`єднання яких є випадковим, стихійним, короткочасним.

Характеристики маси:

· об’єднує людей, чиї особисті інтереси часто не збігаються з інтересами інших людей;

· маса, натовп небезпечні тим, що особа в них втрачає власні якості і властивості, почуття відповідальності;

· у натовпі діє непереборна сила, здатна на те, на що окрема особа ніколи не наважиться;

· впевненість кожного члена маси у цілковитій безкарності своїх дій (часто ця впевненість є помилковою та небезпечною для самої особи);

· масою керує енергія деструктивізму, свавілля, агресії, що становить елементарну загрозу як для інших людей, так і для суспільства загалом.

· психологію маси, натовпу активно використовують у політичній боротьбі опозиційні, деструктивні сили.

· маса має специфічні психологічні особливості, передусім, психологію масової свідомості.

· Гюстав Лебон (франц. соціолог, психолог, історик) про масу:

– що маса нічого не робить навмисне;

– не здатна до довгочасного бажання;

– між бажанням і його здійсненням не допускає ніякого часового відстрочення;

– не має поняття про неможливість будь-чого;

– схильна до крайнощів,

– не має жодних вагань, хвилювань;

– збуджується лише через надмірне роздратування;

– підвладна магії слова;

– ніколи не прагне Істини; не може обійтися без вождя

 

Масова свідомість – один з видів суспільної свідомості, властивий великій кількості людей (тисячі). В “ідеалі” масова свідомість мала б дорівнювати сумі свідомостей окремих індивідів, соціальних груп. Однак об`єктивно це неможливо, а тому масова свідомість є сукупністю основних, найбільш значущих компонентів певної кількості різноманітних (великих і малих) груп суспільства.

Масова свідомість має специфічні ознаки:

а) у масовій свідомості сконцентровані знання, уявлення, цінності, норми, які поділяє певна сукупність індивідів. Вони формуються у процесі спілкування, спільного сприйняття соціально-політичної інформації, визначення ставлення до неї.

б) поняття "маси", як уже зазначалося, надто мінливе, ситуативне, а тому суб'єкт масової свідомості не є сталим, цілісним утворенням.

Дм. Ольшанський (рос. політолог) визначив основні два типи масової свідомості:

1. Первинний або емоційно-діючий рівень свідомості.

2. Вторинний або раціональний рівень свідомості.

Властивості масової свідомості

· «загальний і актуальний розумовий потенціал» (обсяг різних позитивних знань, якими володіють ті чи інші маси і які вони практично використовують у своїй життєдіяльності);

· «просторова поширеність» (формат охоплюваної маси);

· темпоральність (стійкість або нестійкість у часі);

· ступінь зв'язності (суперечливості чи несуперечності);

· керованість (співвідношення вхідних в масову свідомість стихійних і інституціоналізованих форм);

· рівень розвитку (високий — низький);

· характер вираженості (сильний, середній, слабкий);

· особливості використовуваних мовних засобів (більш-менш експресивних, що включають суто літературні або, також, і нелітературні компоненти).

 

Феномен маси надто важливий, коли йдеться про втрату в ній індивідом власної індивідуальності. У масі людина забуває про власну відповідальність, необхідність зважати на погляди інших. Вона сліпо підкоряється загальним інстинктам. Людина, яка є частиною натовпу, практично втрачає індивідуальність, думає та діє під впливом своєрідної колективної психології, інстинктів, втрачаючи індивідуальну відповідальність. Це відбувається, очевидно, тому, що маса має певне, часто штучне віддзеркалення сили, агресивності, здатності щось радикально змінити. Тому людина в натовпі часто проявляє далеко не найкращі свої риси, демонструє поведінку, яка в інших обставинах, ситуації їй абсолютно невластива.

Відомо, наприклад, як уважно вивчав і враховував у революційній боротьбі психологію маси В. Ленін і його соратники по партії. Саме це дало змогу більшовикам підняти на боротьбу за владу сотні тисяч людей. При цьому В. Ленін уміло маніпулював масовою психологією в інтересах більшовиків, створеної ними партії і не помилився, побачивши в масах рушійну революційну силу. Інша річ, і це підтвердили події після жовтня 1917 р., що масова психологія далеко не завжди може бути творчою, спрямованою на позитивні зрушення в суспільстві.

Ще Г. Плеханов, М. Бердяєв, І. Бунін та багато інших прогресивних діячів Росії застерігали про загрозу масової психології як деструктивної сили. І. Бунін, зокрема, зауважував, що революціям, у яких задіяні маси людей, властиві жадоба гри, лицедійство, позерство, балаганщина. "В людині під час революцій, — писав він, — пробуджується мавпа".

 

У психології мас виділяють таке поняття як громадська думка.

Громадська думка —

1) специфічний вияв громадської свідомості, що охоплює приховане або явне ставлення різних соціальних груп і прошарків населення до соціально значущих проблем, подій і фактів дійсності;

2) спільна думка громади — основного територіально-адміністративного органу самоуправління в Україні, що в різних формах існував ще за часів Київської Русі;

3) особливий стан масової свідомості — почуття, настрої, судження, ідеї, погляди та ін. вияви соціальних ставлень об’єктів різних соціальних спільнот аж до нації й світового соціуму включно.

Громадська думка є соціальним, практично-діяльнісним утворенням, оскільки містить установки на практичну діяльність. Громадська думка функціонує на таких рівнях:

- виникаюча громадська думка функціонує як оцінне судження;

- формуюча громадська думка функціонує як ставлення до подій, явищ, процесів, що відбуваються у суспільстві;

- функціонуюча громадська думка проявляє себе в якості певної позиції, спонукального мотиву або установки на доцільну діяльність;

- регулююча громадська думка функціонує як реальний регулятор певної поведінки.

Спостерігаються такі закономірності функціонування громадської думки:

· діалектичне зростання її ролі в загальносвітових, державних і регіональних соціальних процесах;

· посилення та інтенсифікація взаємозв’язку громадської думки і ЗМІ;

· глобалізація проблем впливу й оцінювання громадської думки, що зумовлює зростання уваги до формування громадської думки і маніпулювання нею соціальними акторами (діячами), особливо політичними;

· відносна самостійність громадської думки, що виражається у відставанні поширеної громадської думки від громадського буття й одночасного випереджання його прогресивною громадською думкою.;

· підвищення значущості референтних груп для формування позиції особистості;

· підвищення ролі і впливу релігійної та містичної свідомості на формування громадської думки;

· приєднання думки пасивної меншості до активної більшості.

Громадська думка виконує такі функції:

а) оціночну (визначається функціонуванням громадської думки на рівні її виникнення, передусім, як оцінного судження і тільки потім як відносин, тобто переконливішого судження стосовно якої-небудь соціально значущої проблеми або факту дійсності);

б) виховну (рівень функціонуючої і регулюючої громадської думки, що визначає вчинки і діяльність особистості та соціальних груп);

в) консультативну (кожна особистість або соціальна група при плануванні своєї діяльності обов’язково прогнозує її оцінку громадської думки);

г) репродуктивну, спонукаючу до певних дій (рівень функціонуючої громадської думки, що формує спонукальні мотиви й установки на практичну діяльність);

д) аналітичну (громадська думка. аналізує та обробляє соціально значущу інформацію, щоб сформувати певне оцінне судження, ставлення й установку на практичну діяльність);

е) експресивну (має тенденцію поширюватися в суспільстві незалежно від соціальних акторів, які формують її або маніпулюють нею).

На процес формування громадської думки впливають такі соціальні механізми:

– засоби масової інформації і комунікації (телебачення, радіо, газети, Інтернет);

– рівень соціальної ентропії (розсіювання енергії) в суспільстві, тобто якість використання суспільної енергії,

– якість і порядок влади, управління,

– розподіл матеріальних і духовних засобів суспільства,

– функціонування соціального і законодавчого права, свободи слова й інформації в суспільстві;

– структура і свобода особи в суспільстві,

– рівень задоволення потреб, інтересів і цінностей особистості;

– думка референтної групи, друзів, родини, колективу, організації, у середовищі яких особистість проводить велику частину свого життя;

– шановані в суспільстві люди.