Тема 6. Психологія великих груп в політиці

1. Соціально-групова психологія, свідомість та ідеологія. Діалектика розвитку групової свідомості.

2. Рівні розвитку спільності великих груп.

Як відомо основну роль в політиці відіграють великі соціальні групи людей. Об`єктивним фактом є те, що соціальне положення людини впливає на її психіку. Приналежність до однієї чи іншої великої соціальної групи формує певні психологічні типи. Великі соціальні групи виділяються, з психологічної точки зору, в першу чергу на основі провідної діяльності, якою займаються люди, які в неї входять – за її характером, особливостями, різновидностями і т.д.

Соціально-групова психологія – це ті особливості свідомості і поведінки, які являють собою відображення умов життя, провідної діяльності і особливостей спілкування великої групи людей. Основу соціально-групової психології, яка так чи інакше впливає на всі інші її сторони і прояви, складають основні загальні потреби людей, які утворюють дану велику соціальну групу. Соціально-групова психологія, відображаючи реальне життя, першочергово входить в елементарно інстинктивну політичну психологію великих соціальних груп. Однак усвідомлюючись, кристалізуючись і оформляючись в слова, вона розвивається в соціально-групову свідомість.

Соціально-групова свідомість – в системному розумінні, це історично обумовлений рівень усвідомлення членами великої соціальної групи свого положення в системі існуючих соціально-політичних стосунків, а також своїх специфічних соціально-групових потреб та інтересів. Феномен соціально-групової свідомості характеризується тісним переплетінням політико-психологічних та ідеологічних елементів.

Соціально-групова свідомість – продукт довготривалого соціально-історичного розвитку, в основі якого лежить все та ж динаміка потреб людей, які належать до однієї великої соціальної групи, і можливостей їх здійснення, а також пов`язаних з цим уявлень і соціальних дій людей.

Основними відмінними особливостями соціально-групової свідомості, які відрізняють її від масової свідомості та інших видів політичної свідомості, є цілісність, чіткість, визначеність ціннісних орієнтацій і уявлень про цілі суспільно-політичних дій.

Становлення соціально-групової ідеології являє собою, згідно ідеальної схеми, мимовільний, хоч і цілком об`єктивно-історично детермінований процес. По суті, це процес відбору найбільш характерних для буття даної групи психологічних елементів і тенденцій, із всієї сукупності випадкових і суперечливих компонентів психіки, які носять індивідуальний характер. Він також містить їх переробку і самоорганізацію в систему соціально-типових уявлень і цінностей, які керуються свідомою цілеспрямованою політичною поведінкою найбільш “продвинутих” представників даної великої соціальної групи. Це і є основні параметри змісту групової ідеології.

У груповій ідеології виділяють три основні компоненти. По-перше, це цінності даної великої групи. По-друге, це основні норми свідомості, життя і поведінки групи. Накінець, по-третє, це конкретні зразки поведінки для представників даної групи.

Соціально-групова ідеологія існує в формі політичних програм, маніфестів. Носії та пропагандисти групової ідеології перетворюються у професійних політичних працівників, які займаються політикою від імені і в інтересах даної великої соціальної групи. Як правило, для розповсюдження групової ідеології створюються відповідні політичні інструменти: партії, рухи, депутатські групи і т.д. Особливу роль у розповсюдженні групової ідеології відіграють засоби масової інформації – перш за все, які спеціально створюються даною групою і її елітою.

Розвиток соціально-групової свідомості в найбільш конкретному вираженні, під яким розуміється безпосереднє усвідомлення індивідами – представниками даної групи свого до неї безпосереднього відношення, своєї приналежності до неї, і повсякденної включеності в неї, включає три рівні, які виділяються умовно, але досить чітко спостерігаються в реальному житті.

Перший рівень – “зовнішньо-типологічний”. Його назва пов`язана із можливістю чисто зовнішньої фіксації того чи іншого типу ознак, спільних для представників даної великої соціальної групи. Другий рівень – “внутрішньо-ідентифікаційний”. На цьому рівні виникає первинний психологічний зв`язок людини із своєю великою соціальною групою через віднесення себе до неї. З`являється певна спільність у поведінці, усвідомлюється деяка єдність інтересів, з`являються спільні погляди, думки, оцінки. Третій рівень – “солідарно-дієвий ”. Він вже передбачає політико-психологічну готовність членів групи до спільних дій у великих розмірах заради досягнення чи збереження цілей та інтересів своїх великих соціальних груп.

Слід також враховувати, що політико-психологічний розвиток людей як членів великих соціальних груп пов`язаний із дією багатьох об`єктивних і суб`єктивних факторів. До перших як правило відносяться стосунки між собою, в рамках спільної соціальної структури суспільства, різних великих і малих груп, членом яких одночасно є людина, інтенсивність внутрішньогрупових, особливо міжособистісних комунікацій та ін. До других перш за все відносяться розвинутість групової політичної організації (наявність політичних партій чи рухів, профсоюзів і т.д.), наявність і степінь розвитку групової ідеології та ін.

Національно-етнічні групи – це великі групи, які включають тисячі і мільйони людей, пов`язаних спільними зовнішніми і внутрішніми психологічними рисами. Це рід і племя, народ і нація, раса і етнос.