Електронні платіжні системи (англ. Electronic Payment Systems) – призначені для здійснення платіжних операцій у всесвітній мережі Інтернет. За допомогою платіжної системи можна здійснювати розрахунок за товари та послуги різних проектів і сервісів. Наприклад, оплачувати мобільний зв’язок, комунальні послуги, кабельне або супутникове телебачення, послуги Інтернет-провайдерів, а також різноманітні покупки в Інтернет-магазинах.
У якості платіжних засобів в електронних платіжних системах використовуються електронні (цифрові) гроші, вони являються аналогом готівки і, при необхідності, миттєво передаються з одного електронного гаманця на іншій. Всі електронні платіжні системи по способу доступу до електронного рахунку можна розділити на дві групи:
· системи, що мають веб-інтерфейс для керування електронним гаманцем;
· системи, що вимагають встановлення додаткового програмного забезпечення для керування електронним гаманцем.
Щоб стати учасником і користуватися послугами будь-якої платіжної системи потрібно пройти процес реєстрації й відкрити в ній електронний рахунок у вигляді електронного гаманця. Електронний гаманець зберігає інформацію про суму коштів на рахунку користувача в даній платіжній системі.
Для того щоб мати можливість проведення розрахункових операцій, необхідно ввести гроші в платіжну систему, інакше кажучи, поповнити електронний рахунок. Це можна зробити за допомогою банку, поштового переказу, платіжного термінала або іншим зручним способом залежно від використовуваної платіжної системи. При необхідності, електронні гроші завжди можна вивести із системи та обміняти їх на готівку.
Електронні платіжні системи дозволяють максимально спростити фінансові операції між покупцем і продавцем. Крім цього, вони сприяють розвитку електронної комерції, оскільки дозволяють здійснити операцію майже миттєво. Єдиним недоліком і головною перешкодою для більш стрімкого розвитку електронних платіжних систем як і раніше є недовіра багатьох користувачів до електронних грошей. Однак варто відзначити, що безпека електронних платежів з часом значно підвищується і шахраям усе важче отримати доступ до чужого електронного або банківського рахунку. Багато в чому безпека рахунків цілком залежить від самого власника.
Рисунок 5.1 – Портал, присвячений електронним платіжним системам
Збільшення використання платіжних систем неминуче, оскільки вони мають дуже важливі і незаперечні переваги, такі як:
· доступність – будь-який користувач має можливість безкоштовно відкрити власний електронний рахунок;
· простота використання – для відкриття та використання електронного рахунку не потрібно яких-небудь спеціальних знань, всі наступні дії інтуїтивно зрозумілі;
· мобільність – незалежно від місця свого знаходження користувач може здійснювати зі своїм рахунком будь-які фінансові операції;
· оперативність – переказ коштів з рахунку на рахунок відбувається протягом декількох секунд;
· безпека – передача інформації ведеться з використанням SSL протоколу з кодовим ключем 128-bit або іншими криптографічними алгоритмами.
На сьогодні для здійснення платіжних операцій у мережі Інтернет можна скористатися наступними платіжними системами:
· українські: Інтернет.Гроші;
· російські: WebMoney, CyberPlat, e-Port, Assist, RBK Money, PayCash, MoneyMail, Z-Payment, Яндекс.Деньги, КредитПилот, Рапида;
· міжнародні: E-Gold, Liberty Reserve, PayPal, Perfect Money, Moneybookers, Fethard, EasyPay, ChronoPay.
Платіжні картки
Банківська карта – пластикова карта, що є інструментом доступу до особового рахунку одного з банків. Використовуються для платежів, у тому числі через Інтернет.
Часто використовується вираження «кредитна карта» або «кредитка», але воно не може бути застосоване до всіх банківських карт, а в Росії і Республіці Білорусі – до більшості карт.
Тримач карти часто називається «власником» (таке використання зустрічається навіть в документах банків), насправді власником карти є банк-емітент (це положення закріплюється відповідними пунктами договору на обслуговування банківських карт). Тримач карти зобов’язаний повернути її банку на вимогу емітента протягом декількох днів. Це протиріччя уявне, оскільки повноваження власника складаються з володіння, користування і розпорядження об’єктом власності і банк передає тримачу лише повноваження володіння і користування картою. Засоби ж на рахунку карти належать власникові карти (власникам карт, на один рахунок може бути випущені декілька карт), банк не має права затримати їх виплату або заборонити користуватися ними окрім як за рішенням суду або списання комісій з операцій, передбаченим договором.
Рисунок 5.2 – Платіжні картки (ліворуч) та POS-термінал (праворуч)
Більшість платіжних карт мають визначений стандартом ISO 7810 (ідентифікаційні карти) ID-1 формат – 85,6*53,98 мм – і використовують в якості носія даних магнітну смугу, проте поступово починають застосовуватися чіп-карти.
На лицьовій стороні карти може бути будь-яке зображення (граффіті, картина, фотографія) або просто фон. Крім того, присутній логотип платіжної системи, номер карти, ім’я власника і термін дії карти (див. рис. 4.1).
На зворотному боці карти знаходиться магнітна смуга, паперова смуга з підписом власника, а на деяких – CVV2-код або його аналог.
Види банківських карт
Банківська карта може випускатися банком як локальна (що належить локальній платіжній системі, як правило в межах однієї держави) і міжнародна (в рамках платіжної системи, об’єднуючої безліч банків-учасників по всьому світу); розрахункова (дебетова), кредитова і передоплачена. Випускаються також віртуальні карти.
