Моделі електронної комерції

Електронна комерція

Конспект лекцій для студентів спеціальністі

7.01010401 Професійна освіта. Комп’ютерні технології

денної та заочної форм навчання

 

Луцьк

2014

 

УДК 658.6:004 (07)

Е 50

 

До друку ________________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

(підпис)

 

Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

(підпис)

 

Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № від «­­__»червня 2014 року.

 

Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету КНІТ Луцького НТУ, протокол № 10 від «13»червня 2014 року.

________________ Голова навчально-методичної ради факультет КНІТ

(підпис)

 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри КТПН Луцького НТУ, протокол № 10 від «10» червня 20 14року.

 

 

Укладач: _______________ Ю.С.Повстяна, асистент кафедри КТПН Луцького НТУ

(підпис)

 

Рецензент: ___________ Г.А.Герасимчук, кандидат технічних наук, доцент Луцького НТУ

(підпис)

 

Відповідальний

за випуск: _________ О.О.Герасимчук, кандидат технічних наук, доцент Луцького НТУ

(підпис)

 

Електронна комерція [Текст]: Конспект лекцій для студентів спеціальністі 7.01010401 «Професійна освіта. Комп’ютерні технології» денної та заочної форм навчання / уклад. Ю.С.Повстяна. – Луцьк: Луцький НТУ, 2014. – 71с.

 

Видання містить необхідний теоретичний матеріал розвитку електронної комерції в умовах становлення інформаційного суспільства, системам електронної комерції у корпоративному та споживчому секторах, електронним платіжним і фінансовим системам, а також перспективам розвитку електронної комерції в Україні, який дасть можливість студентам засвоїти навчальний матеріал з мінімальними витратами часу призначене для студентів спеціальності 7.01010401 «Професійна освіта. Комп’ютерні технології» денної та заочної форм навчання / уклад. Ю.С.Повстяна. – Луцьк: Луцький НТУ, 2014. – 71с.

 

 

© Ю.С.Повстяна, 2014

Зміст

Лекція 1 Основні поняття електронної комерції………………..…………....…..4

Лекція 2. Основні принципи функціонування та роботи систем електронної комерції…………………………………………………………………….…..……9

Лекція 3 Системи електронної комерції в секторах B2B, B2C……………....11

Лекція 4 – Системи електронної комерції в секторах C2C, G2B, G2C…….....35

Лекція 5 – Електронні платіжні системи………………………….………....….42

Лекція 6 – Злочинність в Інтернет……………………………….…………..….56

Лекція 7 – Перспективи електронної комерції…………………….………..….62

 

Лекція 1 Основні поняття електронної комерції

 

Розуміння електронної комерції тільки як процесу купівлі і продажу продуктів у режимі оn-line дуже обмежене. Дійсно, електронна комерція починалася з операцій купівлі-продажу і перерахування коштів через комп'ютерні мережі. Але сьогодні це поняття істотно розширилося і включає торгівлю принципово новими товарами, наприклад, інформацією в електронному вигляді. Електронна комерція поєднує процеси розробки, просування на ринок, продажу, доставки, після продажного обслуговування й оплати товарів і послуг за допомогою Інтернет, створення віртуальних співтовариств споживачів і бізнес-партнерів. Таким чином, електронна комерція містить у собі не тільки ділові операції, пов'язані з безпосереднім отриманням прибутку (купівля-продаж товарів і послуг), а й процеси підтримки отримання прибутку (створення попиту на товари і послуги, після продажна підтримка й обслуговування покупців, полегшення взаємодії між діловими партнерами).

Електронна комерція використовує ресурси Інтернет і може включати:

o інтерактивний маркетинг;

o замовлення й оплату товарів через World Wide Web;

o екстранет - доступ покупців і постачальників до баз даних товарів;

o інтранет - доступ дистриб'юторів, продавців і служби підтримки покупців до баз даних покупців;

o залучення до процесу розробки продукту споживачів і бізнес-партнерів за допомогою електронної пошти та дискусійних груп.

Електронна комерція заснована на структурі традиційної комерції, а використання електронних мереж додає їй гнучкості. Оперуючи цифровою інформацією в комп'ютерних мережах, електронна комерція пропонує принципово нові можливості ведення бізнесу, наприклад, полегшує співробітництво ділових груп, поліпшує зв'язки зі споживачами, знімає обмеження в часі і просторі і т. д.

Принципова відмінність електронного бізнесу від традиційного полягає в його швидкості. Тому конкурентні переваги завойовуються швидше, а життєвий цикл розвитку в 3-5 років замінився 12-18 місяцями. Однак основні закони і принципи підприємництва залишаються.

Електронна комерція - це обмін інформацією, підтримка бізнес-зв'язків і проведення бізнес-трансакцій засобами телекомунікаційних мереж.

Електронна комерція є досить новим поняттям, проте її корені відходять на півстоліття назад до систем електронного обміну даними. Під ЕОД розуміється між комп'ютерний обмін електронними документами стандартного формату. Майже з того ж часу банки почали використовувати виділені мережі для електронного переказування коштів. Найбільш значною є SWIFT, що являє собою найбільше об'єднання банків зі штаб-квартирою в Брюсселі.

Те, що ми сьогодні називаємо електронною комерцією, не обмежується тільки ЕОД, а включає всю розмаїтість бізнес-рішень для передачі інформації з телекомунікаційних мереж. ЕОД дотепер вважається найбільш значним організаційним і комерційним нововведенням.

Комерційне використання Інтернет, викликане появою World Wide Web, визначило нову еру електронної комерції. Інтернет стимулював розвиток електронної комерції, особливо на рівні підприємств. На початковій стадії вирішальною перевагою виявилося те, що електронна комерція відкривала однакові можливості ведення бізнесу незалежно від розмірів і характеру діяльності організації.

Починаючи з 1993 року, на службу електронній комерції прийшли нові інформаційні технології і бізнес-рішення. Серед них:

o комп'ютерні мережі і телекомунікації;

o системи клієнт-сервер;

o системи мультимедіа й особливо гіпермедіа;

o інформаційні пошукові системи;

o системи обробки повідомлень і системи керування технологічними потоками;

o програмні засоби автоматизації колективної роботи;

o системи криптографічного захисту.

Таким чином, базу електронної комерції сформували основні комп'ютерні і телекомунікаційні технології й організаційні рішення, особливо менеджмент баз даних. Конгломерат цих складових і є та технологія трансформації, яка змінила старі уявлення про робочі місця, фірми і ринок. Інтернет сформував платформу для нової електронної комерції, яка зняла обмеження двосторонньої електронної комерції, заснованої на традиційному ЕОД.

Електронна комерція (е-commerce) – вид електронної комерційної діяльності – продаж, здача в оренду, надання ліцензій, постачання товарів, послуг або інформації і тому подібне з використанням інформаційних комунікаційних технологій. Електронна комерція – це ведення бізнесу в онлайн режимі, зокрема прямі продажі товарів і послуг, банківська справа та платіжні системи, реклама та безпечне розміщення інформації, корпоративні закупівлі.

Електронна комерція може відбуватися між суб'єктами підприємництва під час виробництва і продажу товарів (бізнес-бізнес), між суб'єктом підприємництва і споживачем, під час продажу і розповсюдження товарів (бізнес-споживач), між двома споживачами (споживач-споживач).

Загалом „система електронної комерції» надає певну Інтернет-технологію, яка пропонує учасникам системи наступні можливості (рис.1.1):

– виробникам і постачальникам товарів і послуг різних категорій - представити в мережі Інтернет товари і послуги (зокрема он-лайнові послуги і доступ до інформаційних ресурсів), приймати через Інтернет і обробляти замовлення клієнтів;

– покупцям (клієнтам) – переглядати за допомогою стандартних Інтернет-

браузерів каталоги і прайс-листи.

 

Надання товарів та Вибір товарів та

послуг постуг

 

Оплата товарів та Оплата товарів та

послуг послуг

 

Рисунок 1.1 — Схема електронної комерції

До числа функціональних можливостей, реалізованих системами електронної комерції, можна віднести такі:

– оформлення замовлень за каталогами і прайс-листами (замовлення зберігаються в єдиній базі даних);

– зв'язок Інтернет-додатків з внутрішньою системою діловодства;

– самореєстрація користувачів;

– можливість продажу через Інтернет товарів різних категорій;

– оброблення замовлень за стандартною схемою (реєстрація, постачання, звітно-фінансові документи);

– проведення он-лайнових платежів.

Предметом електронної комерції може бути будь-яка форма проведення комерційних операцій, наприклад, торгівля, дистриб'юторські угоди, комерційне представництво й агентські відносини, факторинг, лізинг, будівництво промислових об'єктів, надання консультативних послуг, інжиніринг, купівля/продаж ліцензій, інвестування, фінансування, банківські послуги, страхування й інші форми промислової або підприємницької співпраці. Всі процеси, які складають зміст електронної угоди, наприклад, дослідження ринку, пошук комерційного партнера, платіжні операції, страхування ризиків і тому подібне також є предметом е-комерції.

Е-комерцію можна забезпечити різними електронними пристроями, у зв'язку з цим її розділяють на такі види:

M-commerce (Mobile commerce) – комерція з використанням послуг мобільного зв'язку.

Т-commerce (Televigion commerce) – комерція з використанням інтерактивного цифрового телебачення.

V-commerce (Voice commerce) – голосова комерція. Це автоматизовані транзакції (Транзакція (трансакція) це здійснення закінчених дій стосовно визначеного об'єкта, що переводить цей об'єкт з одного постійного стану в інший) в Iнтернет, які здійснюються через голосові портали за допомогою комп'ютера або телефону завдяки голосовим командам. Голосові портали, наприклад брокерські системи, можуть керувати домашніми пристроями через Iнтернет.

U-commerce (universal commerce) – універсальна комерція – це можливості здійснювати комерційні дії електронним пристроєм у будь-який час.

D-commerce (dynamical commerce) – динамічна комерція – це динамічне ціноутворення, яке дозволяє продавцям досягти найвищої прозорості операцій і проводити електронні транзакції на найвигідніших умовах.

Моделі електронної комерції

Система електронної комерції – це інформаційна система, організаційно-технологічною основою якої є Web-сайт.

В рамках електронної комерції постійно відбувається взаємодія між чотирма постійними суб’єктами електронної комерції – фінансових інститутів (установ), бізнес-організацій, клієнтів та держави.

Клієнти (Спиживачі фізичної особи (С-consumer))– це споживачі товарів або послуг, які вони можуть придбати.

Бізнес-організації (B-business)– це будь-яке підприємство, яке здійснює повністю або частково свою фінансову діяльність за допомогою інформаційних мереж, тобто займається електронною комерцією;

Фінансові установи – це організації, які надають послуги, пов’язані з пересування фінансових потоків, у першу чергу - це банки та пов’язані з ними системи електронних платежів.

Держава (Державні органи (G-government, інколи A-Administration))– визначає правила ведення електронного бізнесу, та здійснює загальне регулювання цього процесу.

Відповідно до того, як здійснюється взаємодія суб’єктів, виділяють різні типи електронної комерції. (рис.1.2)

G2G

 

 

 

G2C, C2G B2G, G2B

 

 

 

B2C, C2B

 

C2C B2B

 

Рисунок 1.2 — Типи електронної комерції

 

За об’єктами і суб’єктами системи ЕК підрозділяють на:

В2В(бізнес-бізнесу), B2G(бізнес-державі);

В2С(бізнес-клієнту), С2С(клієнт-клієнту);

G2В(держава бізнесу)

Вищеназвані типи ЕК є основними, але існують і інші види:

В2А(бізнес-адміністрації);

А2В(адміністрація-бізнесу)

 

Основними секторами є:

В2В – (бізнес для бізнесу) сектор взаємодії між юридичними особами і організаціями.

В2С – (бізнес для споживача) сектор взаємодії між юридичними і фізичними особами.

В2G – (бізнес для уряду) сектор взаємодії між юридичними особами і державними організаціями.

C2C – (споживач для споживача) – сектор взаємодії між фізичними особами.

G2C – (уряд для споживача) – сектор взаємодії між державними організаціями і фізичними особами.

Суб'єкт, визначений першою літерою абревіатури, виступає як продавець або сторона, що надає послуги.

C2B, G2G, C2G, G2B – включають тих самих учасників, відрізняються тільки характером їхньої взаємодії.

Моделі відносин між учасниками процесу електронної комерції.

В2В – (бізнес - бізнесу) охоплює:

– торгово-закупівельні майданчики; електронні вітрини і каталоги; електронні торгові ряди; електронні магазини; електронні біржі; електронні аукціони; галузеві торгові майданчики; системи повного циклу супроводу постачальників (SCM); системи управління розподілом; системи повного циклу супроводу клієнтів (CRM); аутсорсинг; електронні платіжні системи; віртуальні підприємства; системи Інтернет-трейдінгу; Інтернет-інкубатори; Інтернет-реклама; системи мобільної комерції; системи страхування і перестрахування.

В2С – (бізнес – споживачам) охоплює:

– торгові ряди; електронні вітрини і каталоги; електронні магазини; електронні аукціони; Інтернет-трейдінг; електронні платіжні системи; Інтернет-страхування; системи телероботи; Інтернет-реклама; спонсорські програми; – дистанційна освіта; інтерактивне телебачення; електронні ЗМІ; туристичні послуги.

В2G – (бізнес – уряду) охоплює:

– участь в електронних торгах з закупівлі продукції для державних потреб; виконання державних замовлень; надання податкової, статистичної, митної та іншої звітності.

C2B – (споживачі – бізнесу) охоплює:

– приватні послуги; участь в опитуваннях та інших рекламних акціях; участь у партнерських і спонсорських програмах.

C2C– (споживачі – споживачам) охоплює:

– дошки оголошень; Інтернет-аукціони; системи В2В; системи вірусного маркетингу.

C2G – (споживачі – владі) охоплює:

– участь у виборах; сплата податків, зборів, штрафів; участь в опитуваннях громадської думки; надання заявок, скарг, звернень громадян.

G2B – (влада – бізнесу) охоплює:

– системи розподілу державних замовлень; забезпечення контакту з податковими, митними органами, органами державної сертифікації і ліцензування, адміністраціями і т.д., юридичні та інформаційно-довідкові служби, у т.ч. геоінформаційні системи.

G2C – (влада – споживачам) охоплює:

– системи соціального обслуговування (виплати, допомоги, пільги і т.п.)

– системи комунального обслуговування; юридичні та інформаційно-довідкові служби.

G2G – (влада – владі) охоплює:

– автоматизовані системи співпраці з митницею, податковою, правоохоронною сферами і т.д., інформаційно-довідкові служби.

 

Лекція 2. Основні принципи функціонування та роботи систем

електронної комерції

Принцип – це узагальнені дослідні дані, отримані за допомогою тривалих спостережень. Тому їх правдивість ґрунтується на доказах реальними фактами, а не побудована на основі теоретичних знань.

Принципи, які сформульовані для системи більш високого рівня (у цьому випадку для глобальної мережі Інтернет), повинні служити базою для розробки принципів локальних систем (або підсистем) більш низького рівня ієрархії (зокрема, систем електронної комерції таелектронної торгівлі), які входять до її складу. При цьому принципи, розроблені для систем різних рівнів ієрархії, не повинні суперечити один одному, а повинні доповнювати та розвивати один одного.

На сьогодні при розробці систем електронної комерції необхідно

дотримуватися наступних принципів:

1. Принцип законності (легітимності). Сторони, які беруть участь у

процесі, не вправі ставити під сумнів законність та легітимність проведеної комерційної справи тільки на тій підставі, що вона проведена

в електронному вигляді. Операції у системі електронною комерції необхідно здійснювати з урахуванням діючого вітчизняного законодавства, яке повинне враховувати відповідні міжнародні правові норми.

2. Принцип глобальності. Системи електронної комерції повинні створюватися з урахуванням потреб не тільки вітчизняного ринку, але й світового. Інакше кажучи, система повинна бути інтегрованою.

3. Принцип «онлайності». Системи електронної комерції, які створюються, повинні базуватися на дотриманні безперервного режиму функціонування (тобто режиму реального часу), що буде сприяти досягненню необхідної комфортності потенційних клієнтів мережі та забезпеченню сприятливої економічної ефективності функціонування Інтернет-компаній.

4. Принцип несуперечності. Закони, прийняті на регіональному рівні, не повинні суперечити законам, прийнятим на державному рівні.

5. Принцип вірогідності. Будь-яка інформація, яка циркулює у системі електронної комерції, повинна бути точною та достовірною.

Наприклад, механізмом, який забезпечує вірогідність передачі інформації (документів), займається ціла галузь за назвою Electronic Data Interchange (EDI) зі своєю науковою базою, системою стандартів.

6. Принцип стандартності. При проектуванні електронних магазинів необхідно керуватися системою єдиних міжнародних стандартів ISO 10303 (SТЕР), ISO 13584 (Р_LIB) та іншими. ISO 10303 - це міжнародний стандарт для комп'ютерного подання та обміну даними про продукт. ISО 13584 являє собою інформацію про бібліотеку u1080. Це бібліотека виробів разом з необхідними механізмами й визначеннями, що забезпечують обмін, використання й коректування даних бібліотек виробів.

7. Принцип інтерактивності. Він покликаний характеризувати систему електронної комерції, як здатну до негайного реагування на будь-які дії (запити) клієнтів мережі.

8. Принцип анонімності. Його суть полягає в тому, що інформація про віртуальний рахунок власника (наприклад, номер електронної платіжної карти) повинна бути відома тільки власникові і більше нікому.

9. Принцип відсутності дискримінації (або принцип рівноправності). До ресурсів системи електронної комерції та відповідно до мережі Інтернет повинні мати практично однаковий доступ як підприємства будь-яких розмірів (малих, середніх, великих) та різних організаційно-правових форм, так і фізичні особи.

10. Принцип поза національності. Він означає необхідність забезпечення доступу потенційних клієнтів до інтегрованої системи електронної комерції поза залежністю від ознак національної приналежності.

11. Принцип поза географічності. Він відображає наявність реальної можливості доступу до системи електронної комерції поза залежністю від географічногомісцезнаходження клієнтів.

12. Принцип безпеки. Інформація про учасників комерційної справи не повинна ставати надбанням сторонніх осіб. Це є однією з основних умов успішності системи електронної комерції та відсутності можливості нанесення економічного або фінансового збитку одному з учасників комерційної справи. Безпека транзакції забезпечується шляхом застосування спеціальної платіжної системи.

13. Принцип функціонального еквівалента. Він означає, що у випадку, коли національний закон пропонує, щоб дії, пов'язані з підписанням та виконанням угод, здійснювалися в письмовому вигляді або з використанням письмових документів. Ця вимога вважається здійсненною у випадку, якщо зазначені дії виконуються за допомогою одного або декількох електронних повідомлень із дотриманням положень стандарту ISO 13584 (u1087 бібліотека).

14. Принцип дружності інтерфейсу. Можливості використання мережних технологій, які надаються системою електронної комерції повинні бути максимально прості, зручні й доступні широкому колу потенційних користувачів.

Ряд загальних принципів (наприклад, вірогідності, стандартності, інтерактивності, дружності інтерфейсу) повинні ввійти як складові частини в перелік принципів, які формулюються для конкретних підсистем, що забезпечують функціонування інтегрованої системи електронної комерції.

Разом з тим для підсистем, що забезпечують, та входять до складу інфраструктури системи електронної комерції, повинні бути розроблені додаткові принципи, унікальні для системи електронної комерції. Це стосується також іплатіжних систем, і систем фінансового забезпечення, і систем доставки товарів тапослуг, і маркетингових систем та ін.

 

Лекція 3 Системи електронної комерції в секторах B2B, B2C