Business-To-Consumer (B2C) (англ. бізнес споживачеві) – форма електронної торгівлі, метою якої є прямі продажі для споживача. Досить поширеним та динамічним є сектор business to consumer (B2C). Його також називають роздрібним сектором ЕК або електронною торгівлею. Сектор В2С утворюється, коли кінцевий покупець-клієнт купує що-небудь для себе по електронних каналах. Торгові компанії, що працюють в цьому секторі ринку, пропонують на продаж товарів від різних постачальників для населення.
Механізм B2C ефективний для усунення відмінностей між крупними містами й віддаленими регіонами в сенсі доступності товарів і послуг для споживача. B2C дозволяє вести прямі продажі з мінімальною кількістю посередників. Усунення посередників дає можливість установлювати конкурентні ціни на місцях та навіть знижувати їх (виключаючи винагороду посередників), що природно приведе до зростання прибутку.
Система є однією з ланок у ланцюжку сучасних бізнес-процесів, і ця ланка будує бізнес-стосунки такого плану взаємодій, як «Бізнес-клієнт».
Електронні торго віряди (супермаркети)
Електронний торговий ряд (універсальний електронний торговий майданчик, електронний універмаг, електронний супермаркет):
– роздрібна система електронної торгівлі сектора В2С, заснована на
об'єднанні товарної пропозиції незалежних продавців у рамках єдиного
торгового майданчика. Кожен продавець, зареєстрований в електронному
торговому ряду, розміщує у системі каталог своєї продукції. Крім того, всі товарні пропозиціїзводяться до єдиного каталогу торгового ряду;
–сукупність декількох фінансово незалежних електронних магазинів, що
використовують загальні для всіх технологічні інструменти (апаратно-програмний комплекс–сервер електронної комерції, склад і т.п.), а у низці випадків і загальну комерційну базу (служби прийому платежу, доставки і т.п.).
Як правило, до складу електронного універмагу входять електронні магазини, що розповсюджують відмінні один від одного і, часто, супутні товари і послуги.
Покупець може сформувати запит, зазначивши параметри товару, що цікавить його, у вигляді набору ключових слів, наприклад: «офісний
канцелярський набір». Система пошуку здійснює його за каталогами всіх
постачальників і надає список усіх товарів, відповідних запиту. У запиті можна вказати максимально допустиму ціну, обмежити пошук тільки каталогами деяких постачальників й т.д.
Якщо покупець не задоволений відповіддю на свій запит або не бажає витрачати час на пошук і аналіз речень, у нього є можливість опублікувати список необхідних товарів. Уцьому випадку пошук здійснюється узворотному порядку, тобто постачальники зв'язуються з покупцем і надають йому пропозиції.
Існує три варіанти участі продавця в електронному торговому ряду.
Перший – розміщення прайс-листа у збірці прайс-листів торгового ряду. Каталоги електронних торгових рядів залежно від типу пропозиції розбиті на категорії (наприклад: побутова техніка, комп'ютери, спортивне спорядження і т.д.). У кожній категорії розміщуються пропозиції всіх компаній, що поставляють товар даного виду. Як правило, коли відвідувачу хвалює рішення здійснити покупку, торгова система надсилає його на сайт відповідного продавця, тому торгові системи цього типу більше підходять для реклами товарних пропозицій, розміщених в уже існуючих Інтернет-магазинах.
Інший варіант пов'язаний з участю в електронному торговому ряд і, що пропонує розміщення нових торгових площ прямо усистемі (тобто створюється сторінка Інтернет-вітрини, яка вбудовується у сайт торгового ряду і на яку переадресовуються всі зацікавлені покупці). Участь у такого роду системах накладає певні обмеження і ставить учасника в залежність від рівня розвитку електронного торговогорядуі товарної пропозиції конкурентів.
Дані обмеження зумовлені низкою факторів, основні зяких:
–неможливість повної інтеграції вітрини електронного торговогорядуз
бек-офісом компанії;
– необхідність використовувати в інтерфейсі з покупцем стандартні
засоби електронного торгового ряду з прийому платежів, надання інформації про товари й т.д. У зв'язку з різновидом магазинів-учасників ці засобичастоне можуть покрити весь спектр бажаних кожним учасником послуг (наприклад, використання специфічних платіжних систем, тривимірна анімація для представлення товарів);
– темпи розвитку Інтернет-торгівлі й Інтернет-реклами підприємства
потрапляють у залежність від темпів розвитку аналогічних процесів
електронного торгового ряду (рекламуючи свій магазин, учасник торговогоряду побічно рекламуватиме весь ресурс), фактично підприємство-учасник пов'язує майбутнє своєї присутності в Інтернеті змайбутнім супермаркету;
– відсутність єдиних стандартів якості обслуговування (у загальному
каталозі торговогорядувсі однорідні товарні пропозиції розміщуються разом,і
компанія, що забезпечує вищий рівень сервісу і, отже, пропонує вищі ціни, програватиме, оскількине зможе індивідуалізуватисвої товари).
Тому розміщення в електронному торговому ряду у зв'язку з його
відносною дешевизною зручно використовувати тільки для реклами товарів і вивчення ринку.
Ще один варіант розміщення в електронному торговому ряду – оренда тематичного розділу каталогу. При цьому тільки орендар має право
представляти товари даної тематики. Цей варіант зберігає всі недоліки
попереднього варіанта, окрімостаннього.
Плюсом розміщення в електронному торговому ряду для кожного
учасника є низькі накладні витрати з функціонування його магазину, що
викликано використанням загального для всіх учасників інструментального
комплексу.
Інтернет-вітрини
Наступний варіант організації роздрібної торгівлі в Інтернеті – веб-вітрина.
Веб-вітрина (Інтернет-вітрина) – сукупність засобів електронних комунікацій, призначених для прийому заявок на товари і послуги через
Інтернет. Веб-вітрина дозволяє ознайомитися з характеристиками товарів,
здійснити їх вибір і оформити заявку на покупку за допомогою мереж
електронних комунікацій.
На сторінках Інтернет-вітрини розміщується інформація про фірму,
каталоги продукції (послуг), прайс-листи і форми для подачі заявки.
Серед Інтернет-вітрин можна виділити наступні різновиди:
–статистична Інтернет-вітрина на основі звичайнихHTML-файлів;
– динамічна Інтернет-вітрина з відображенням інформації з деякої бази даних.
Поряд з участю в електронному торговому ряду – це найменш витратне рішення, проте Інтернет-вітрина, на відміну від торгового ряду, не забезпечує повного циклу продажу, не дозволяє здійснювати інтерактивні процедури виписки рахунків, прийому оплати, відстежування виконання замовлення і т.д.
Принцип роботи Інтернет-вітрини заснований на збиранні попередніх
заявок з подальшим їх виконанням. За цим принципом працюють, наприклад, веб-сайти, що спеціалізуються на продажу товарів обмеженого попиту (таких як предмети мистецтва). Основна проблема для продавця полягає у необхідності гарантувати потенційному клієнтові виконання замовлення нанаперед обумовлених умовах. Покупець же ризикує отримати вибраний товар або послугу із запізненням (або не отримати взагалі).
Особливість даної бізнес-моделі –здійснення процесу купівлі-продажу у
декілька етапів. Спочатку продавець збирає заявки, потім з'ясовує у постачальника терміни і умови виконання замовлення, після чого інформує про це потенційних клієнтів (як правило, за допомогою електронної пошти) і, нарешті, у разіїх згоди,забезпечує доставку товару.
З погляду продавців, Інтернет-вітрина і Інтернет-магазин розрізняються надто значно. Інтернет-вітрина обходиться торговим компаніям недорого, протевона має суттєві недоліки:
–не дозволяє автоматизувати торгівлю з реального складу;
–не дозволяє скоротити штат компаній-продавців і їх операційні витрати;
– відсутня гнучкість в управлінні торговими процесами й організації
маркетингових акцій.
Всі запити покупців в Інтернет-вітрині надходять не в автоматизовану систему оброблення замовлень, як в Інтернет-магазині, а до менеджерів з продажу. Далі бізнес-процеси Інтернет-вітрини повністю повторюють бізнес-процеси традиційного підприємства роздрібної торгівлі. Головна особливість роботи такої форми Інтернет-торгівлі – процеси взаємодії веб-вітрин звнутрішнім бізнес-процесом компанії здійснюються вручну менеджерами.
Таким чином, Інтернет-вітрина – тільки інструмент залучення покупця, інтерфейс для взаємодії зним і проведення маркетингових заходів. Створення Інтернет-вітрин доцільне для організацій, що торгують спеціалізованими, складно комплектованими товарами – промисловим обладнанням, спеціалізованою технікою, або форм, що виготовляють продукцію на замовлення.
Інтернет-магазини
Автоматизація торгівлі стає вигідною тільки з і зростанням її масштабів.
До тих пір, поки декілька співробітників справляються зручним обробленням замовлень покупців, особливо якщо число покупців незначне, комерсантам простіше організувати торгівлю через Інтернет на основі Інтернет-вітрини. Але для фірм, що проводять сотні транзакцій в день, це рішення неприйнятне.
Найбільш комплексна, хоча й складна в реалізації, система Інтернет-торгівлі –Інтернет-магазин, який охоплює всі основні бізнес-процеси торгового підприємства: вибір товарів, оформлення замовлень, проведення взаєморозрахунків, відстежування виконання замовлень, а у разі продажу
інформаційних товарів або надання інформаційних послуг – доставку за
допомогою мережелектронних комунікацій.
Переваги Інтернет-магазину порівняно з Інтернет-вітриною у тому, що
покупцеві можуть запропонувати персональне обслуговування, гнучку систему знижок, відразу виписати рахунок з урахуванням вартості доставки, виду платежу і страховки, податкових відрахувань. Крім того, покупець може отримати інформацію про проходження свого замовлення. Використання даної моделі в електронній комерції дозволяє суттєво зменшити товарні запаси на складах і отримати таким чином значну економію на витратах порівняноз оф-лайновими торговими комплексами.
Оскільки замовлення в Інтернет-магазині обробляються автоматично,
менеджер вже не є необхідною ланкою при обслуговуванні покупця, його
завдання –загальний контроль роботи системи.
Інтернет-магазин включає наступні основні компоненти:
– фронт - офіс – Інтернет - вітрина, розташована на веб - сервері і забезпечена віртуаль ною споживчою корзиною, системою прийому платежу, антифродово юсистемою;
–бек-офіс –складські, бухгалтерські, управлінські інформаційні системи,
система облікуі контролю виконання замовлень.
Інтернет-магазин призначений для виконання наступних завдань:
–реєстрація покупців;
– надання інтерфейсу до бази даних товарів, що продаються (у вигляді каталогу, прайс-листа);
–робота зелектронною корзиною покупця;
–оформлення замовлень з вибором методу оплати, доставки, страховки і
випискою рахунку;
–резервування товарів на складі;
– проведення розрахунків (при виборі електронних методів оплати) або контроль факту оплати (при використанні традиційних форм розрахунків);
– формування заявок на доставку товарів покупцям і оформлення
супровідних документів;
–надання покупцеві засобів відстежування виконання замовлень;
–доставка товарів;
–надання он-лайнової допомоги покупцеві;
–збирання йаналіз різної маркетингової інформації;
–забезпечення безпеки особистої інформації покупців;
–автоматичний обмін інформацією з бек-офісом компанії.
Вітрина Інтернет-магазину розташовується на Інтернет-сервері і являє
собою веб-сайт з активним змістом. Оскільки Інтернет-магазин повинен мати постійний зв'язок зінформаційною системою компанії, він розміщується або на корпоративному сервері в локальній мережі підприємства, або на віддаленому сервері з постійно діючим каналом зв'язку. Необхідність повної автоматизації бізнес-процесів компанії визначає високі вимоги до системи управління процесами бек-офісу. Ця система повинна забезпечувати автоматичне виконання всіх дій, пов'язаних з продажем, складськими операціями, мати внутрішні механізми контролю поза штатних ситуацій і т.д.
У загальному випадку мінімум програмно-апаратних компонентів,
необхідних для функціонування фронт-офісуІнтернет-магазину, включає:
– веб-сервер (розподіляє запити, що надходять з Інтернету, проводить розмежування доступу до інформації);
– сервер-додатків (управляє роботою торгової системи, зокрема бізнес-логікою Інтернет-магазину);
– СУБД-сервер (забезпечує зберігання й оброблення даних про товари, клієнтів, рахунки і т.п.).
До цього комплексу підключаються платіжні системи, а в деяких
випадках і системи доставки. Для інтеграції з бізнес-процесами компанії
організовується шлюз електронної передачі даних між Інтернет-магазином і внутрішньою системою автоматизації компанії (системою документообігу, ERP-системою і т.д.).
Залежно від використовуваної моделі-бізнесу варіанти побудови Інтернет-магазину суттєво відрізняються. Розрізняють два типи:
–он-лайновий магазин (відсутня традиційна торговамережа);
–поєднання оф-лайнового бізнесу з он-лайновим (коли Інтернет-магазин
створюється на основі діючого реального магазину).
Безперечну перевагу мають магазини другого типу. У цьому випадку
симбіоз додаєнові можливостіобом видам бізнесу:
–Інтернет-магазин користується перевагами доставки з існуючої мережі
роздрібних магазинів, він може пропонувати варіант отримання товару у
вибраному магазині, та на відміну від он-лайнового магазину у нього не
виникає проблем при поверненні товарів;
- оф-лайнові покупці можуть заздалегідь ознайомитися з товарним
асортиментом і характеристиками на сайті, а потім прийти в найближчий
реальний магазин.
За наявністютоварних запасів Інтернет-магазини можна підрозділяти:
-на ті, що працюють за договорами з постачальниками (відсутність будь-скільки значних власних товарних запасів);
-що мають власне складське господарство (наявність товарних запасів).
Модель роботи за договорами з постачальниками базується на електронному посередництві віртуального торгового підприємства між виробниками або дистриб'юторами товарів і роздрібними споживачами.
Привабливіші, ніж у оф-лайнових конкурентів, ціни пояснюються відсутністю витратна придбання(оренду), утримання й обладнання торгових приміщень і складів та невисоким рівнем витрат на персонал.
Ця бізнес-модель, будучи легко відтвореною, не забезпечує стратегічних конкурентних переваг. Іншими словами, коли на ринок електронної комерції виходить досить багато Інтернет-магазинів з невідомими раніше (або маловідомими) назвами і стандартним асортиментом, окремий продавець не може бути упевнений, що будь-яке значне число покупців оберуть для придбання товарів саме його сервер.
Інший тип Інтернет-магазинів – ті, що мають власний склад і товарні запаси. Це може бути організація (Інтернет-підрозділ) оф-лайнової торгово-сервісної або виробничої фірми. Схема взаємодії між продавцем і покупцем в даному випадку майже не відрізняється від першої моделі. Різниця полягає лише утому, що в цьому випадку магазин оперує товарами власного складу, а не складу постачальника, і отже, менше залежить від зовнішніх факторів.
Ця модель не так легко копіюється конкурентами, як попередня, оскільки вона вимагає капітальних витрат на створення складської системи і товарних запасів.
Розвиток електронної торгівлі не обов'язково призводить до сумарного зростання числа покупців і обороту торгового підприємства в цілому. Часто відбувається так звана «канібалізація» ринків збуту, тобто Інтернет-магазин починає конкурувати з оф-лайновими підрозділами фірми і нарощувати оборотза рахунок переманювання їх клієнтів.
Розглянемо переваги і недоліки основних способів оплати товарів в
Інтернет-магазинах.
1. Оплата готівкою кур'єруі здійснюється у момент передачі товару.
Переваги цього способу:
–гарантія отримання товару (покупцем) ігрошей (продавцем);
– можливість перевірити товар (і комплектність) відразу і, за бажання, повернути його, відмовившись від покупки;
–можливість отримати консультацію кур'єра.
Цей спосіб –один із найпростіших, надійніших і зручніших.
Недоліки – значні витратина кур'єрську службу, особливо при продажу за межами населеного пункту дислокації магазину, і неможливість забезпечення високого рівня сервісу і перед продажних послуг.
2. Оплата й отримання раніше замовленого товару в магазині.
Цей спосіб оплати за надійністю нічим не відрізняється від простої
покупки у оф-лайновому магазині. Покупець, розмістивши замовлення в
Інтернет-магазині, зазначає, в якому з реальних магазинів компанії він хоче його отримати і після закінчення установленого терміну, забирає товар упризначеному магазині.
Переваги для покупця ті ж самі, що і упершому випадку, плюс:
– подивившись на магазин, покупець може зробити висновок про
надійність фірми-продавця;
–процес покупки утрадиційному магазині знайомий всім;
– відсутні проблеми психологічного характеру, що мають місце при
кур'єрській доставці, –покупці насторожено відносяться до появи незнайомих
людей в їх помешканні;
– відносно легко можна гарантувати високий рівень сервісу і перед продажних послуг.
Недолік для покупця –необхідно з'їздити вмагазин за покупкою.
Недолік для он-лайнового продавця – необхідність існування реального магазину. Подібне можуть дозволити собі, як правило, тільки Інтернет-магазини, організовані на базі оф-лайнових торгових підприємств.
3. Післяплата. Після оформлення замовлення товар надсилається покупцеві поштою. Оплата провадиться упоштовому відділенні безпосередньо при отриманні.
Переваги:
–немає географічних обмежень;
–відносно низька вартість доставки.
Недоліки:
–неможливість попереднього ознайомлення зтоваром (вміст поштового
відправлення можна перевірити тільки після оплати покупки);
–ненадійність доставки (товар може зіпсуватися при транспортуванні);
–значний час доставки (найбільшийз усіх можливих варіантів).
4. Оплата банківським переказом. Після розміщення замовлення покупцеві виставляється рахунок, який може бути сплачений через касу будь-якого банку (для приватних осіб) або з розрахункового рахунку (для організацій). Спосіб зручний для організацій. Для фізичної особи цей спосіб покупкине такий зручний – необхідно спочатку йти до банку платити, а потім чекати отримання товару. Для даного варіанта характерні всі недоліки розрахунку післяплатою.
5. Оплата за допомогою пластикової карти. Для здійснення платежу
покупець уводить реквізити пластикової карти в спеціальну екранну форму і отримує сповіщення про списання з рахунку, що свідчить про завершення платежу.
Перевага –простота процесу оплати.
Недолік – низький рівень захищеності платіжних транзакцій та їхня висока вартість.
6. Оплата з використанням електронних грошей, електронних чеків. Для
того, щоб скористатися цим способом оплати, необхідно установити на своєму комп'ютері цифровий гаманець і підключитися до системи електронних грошей.
Переваги даного методу:
–високийступіньбезпеки;
–простота і зручність процесу оплати.
Недоліки методу:
–необхідність створення гаманця з електронними грошима;
– можливі відносно невеликі витрати, пов'язані з оплатою послуг
платіжних систем.
Даний метод ідеально підходить для тих, хто часто здійснює покупки в Інтернеті, він надійний і безпечний.
Після замовлень і взаємо розрахунків дані про купівельну активність
надходять до системи. В процесі роботи з покупцем постійно збирається й аналізується маркетингова інформація. Власник Інтернет-магазину, маючи повну інформацію про відвідувачів веб-сайта, може будувати відповідно до неї маркетингову політику.
Окрім базових складових (товарного каталогу, архіву замовлень,
електронної корзини), що забезпечують реалізацію бізнес-процесів, Інтернет-магазин містить низку додаткових інформаційних розділів:
–загальну інформацію про магазин;
–специфіку товарного асортименту;
–форму швидкого пошуку потрібного товару (через велику популярність форма для пошуку зазвичай знаходиться на головній сторінці);
–допомогув навігації і покупці;
–купівельний рейтинг товарів;
– електронну дошку відгуків покупців, що скористалися даним товаром або послугою;
–новини цільового ринку;
–відповіді на питання, які часто ставляться, і контекстні підказчики.
Важливо звернути увагу на розділ «Допомога», його відсутність –
причина відмови від багатьох покупок. У свою чергу, велике значення для ухвалення рішення про покупку відіграє ознайомлення з думкою інших покупців за допомогою електронної дошки відгуків.
Послуги в Інтернет
Розглянемо найбільш популярні послуги Інтернету.
Усесвітня павутина
Усесвітня павутина (англ. World Wide Web) – розподілена система, що надає доступ до зв’язаних між собою документів, розташованих на різних комп’ютерах, підключених до Інтернету. Всесвітню павутину утворюють мільйони web-серверів. Більшість ресурсів у всесвітньої павутини є гіпертекстом. Гіпертекстові документи, що розміщуються в усесвітній павутині, називаються web-сторінками. Декілька web-сторінок, об’єднаних загальною темою, дизайном, а також зв’язаних між собою посиланнями та розташовані на одному web-сервері, називаються web-сайтом. Для завантаження і перегляду web-сторінок використовуються спеціальні програми – браузери. Всесвітня павутина викликала справжню революцію в інформаційних технологіях та спричинила бурхливий розвиток Інтернету. Для позначення всесвітньої павутини також використовують слово веб (англ. web) і «WWW».
Веб-форуми
Веб-форум – клас веб-сервер-додатків для організації спілкування відвідувачів веб-сайту. Термін відповідає значенню вихідного поняття «форум». Для роботи форуму часто потрібна база даних, як правило, SQL.
Форум пропонує набір розділів для обговорення. Робота форуму полягає в створенні користувачами тем у розділах і подальшому обговоренні всередині цих тем. Окремо взята тема, по суті, є тематичною гостьовою книгою. Поширена ієрархія веб-форуму: розділи – теми – повідомлення.
На форумах може застосовуватися надзвичайно гнучке розмежування доступу до повідомлень. При реєстрації учасники форуму можуть створювати профілі – сторінки з відомостями про певного учасника. Більшість форумів мають систему особистих повідомлень, що дозволяє зареєстрованим користувачам спілкуватися індивідуально, аналогічно електронній пошті. Зазвичай форум має можливість пошуку по своїй базі повідомлень.
У наш час веб-форуми майже повністю витіснили групи новин на базі NNTP і є одним з найбільш популярних способів обговорення питань у всесвітній павутині. На сьогодні форуми співіснують нарівні з блогами і мікроблогами. Ці дві форми спілкування в Інтернеті практично не поступаються один одному за популярністю.
Блоги
Блог (англ. blog, від web log – інтернет-журнал подій, інтернет-щоденник) – веб-сайт, основний вміст якого – записи, що регулярно додаються, містять текст, зображення або мультимедіа. Для блогів характерні недовгі записи тимчасової значущості, відсортовані в зворотному хронологічному порядові (останній запис зверху). Відмінності блогу від традиційного щоденника зумовлюються середовищем: блоги зазвичай прилюдні й передбачають сторонніх читачів, які можуть уступити в прилюдну полеміку з автором (у коментарі до запису або своїх блогів).
Для блогів характерна можливість публікації відгуків (коментарів, «комментов») відвідувачами. Вона робить блоги середовищем мережевого спілкування, що має низку переваг перед електронною поштою, групами новин, веб-форумами і чатами.
Вікі-проекти
Вікі (англ. wiki) – веб-сайт, структуру і вміст якого користувачі можуть спільно змінювати за допомогою інструментів, що надаються самим сайтом. Найвідоміший вікі-сайт – Вікіпедія. Вперше термін «вікі» для опису веб-сайту був використаний у 1995 році Уордом Каннінгемом, розробником першої вікі-системи WikiWikiWeb, який запозичив слово гавайської мови, що означає «швидкий». Пізніше цьому слову був придуманий англійський бекронім What I Know Is.
Уорд Каннінгем і його співавтор Бо Леуф у їх книзі The Wiki Way: Quick Collaboration on the Web описали суть концепції Вікі таким чином:
Вікі пропонує всім користувачам редагувати будь-яку сторінку або створювати нові сторінки на вікі-сайті, застосовуючи звичайний веб-браузер без яких-небудь його розширень.
Вікі підтримує зв’язки між різними сторінками за рахунок майже інтуїтивно зрозумілого створення посилань на інші сторінки і відображення того, існують ці сторінки чи ні.
Вікі не є ретельно виготовленим сайтом для випадкових відвідувачів. Навпаки, вікі намагається залучити відвідувачів до безперервного процесу створення і співпраці, який постійно змінює вигляд сайту.
Інтернет-магазини
Інтернет-магазин (англ. online shop або e-shop) – безпечний сайт для покупок через інтернет; веб-сайт, що рекламує товар або послугу, приймає замовлення на купівлю, пропонує користувачеві вибір варіанта розрахунку, способу здобуття замовлення і виписує рахунок на оплату.
Інтернет-магазини створюються із застосуванням систем управління контентом сайтів, оснащених необхідними модулями. Крупні інтернет-магазини працюють на спеціально для них розроблених або адаптованих типових системах управління. Середні та малі магазини зазвичай використовують типове комерційне й вільне ПО. Наприклад, широко відомий вільний інструментарій osCommerce.
Система управління контентом сайту інтернет-магазину може бути готовим програмним продуктом, що самостійно встановлюється на хостинг-майданчик, може бути комерційним розробленням веб-студії або програмним сервісом, який надається з щомісячною оплатою.
Потреби адміністраторів інтернет-магазину в складському, торговельному, бухгалтерському і податковому обліку повинні підтримуватися невидимою відвідувачам частиною інтернет-магазину – бек-офісом. Економічно ефективною практикою створення інтернет-магазинів є використання спеціалізованих систем обліку. Інтернет-магазин зазвичай інтегрований з такими системами обліку.
Інтернет-аукціони
Інтернет-аукціон (він же «онлайновий аукціон») – аукціон, що проводиться за допомогою інтернету. На відміну від звичайних аукціонів, інтернет-аукціони проводяться на відстані (дистанційно) і в них можна брати участь, не знаходячись у визначеному місці проведення, роблячи ставки через інтернет-сайт або комп’ютерну програму аукціону.
У деяких аукціонах є зарезервована ціна на товар, тобто мінімальна запропонована ціна, за яку продавець згоден продати товар.
Момент закінчення інтернет-аукціону, на відміну від традиційних аукціонів, заздалегідь призначається самим продавцем при вистановленні товару на торги. У звичайних же аукціонах боротьба йде до тих пір, поки підвищуються аукціонні ставки. Після закінчення інтернет-аукціону покупець повинен перевести гроші продавцеві за безготівковим розрахунком (рідше – готівкою, наприклад – при здобутті товару з рук у руки), а продавець зобов’язаний вислати товар покупцеві поштою, нерідко в будь-яку точку країни проведення або всього світу. Кордони можливого пересилання товару вказуються самим продавцем заздалегідь.
Найкрупнішим інтернет-аукціоном у світі є eBay, заснований у 1995 році, що має оборот у декілька мільйонів операцій на день. У Росії діють популярні аукціони meshok.ru, molotok.ru, aucland.ru.
Соціальні мережі
Соціальна мережа направлена на побудову співтовариств в Інтернеті з людей зі схожими інтересами і діяльністю. Зв’язок здійснюється за допомогою сервісу внутрішньої пошти або миттєвого обміну повідомленнями. Існують соціальні мережі для пошуку не лише людей за інтересами, але й самих об’єктів цих інтересів: веб-сайтів, музики тощо. В таких мережах зазвичай використовується фолксономія.
Зазвичай на сайті мережі можна вказати інформацію про себе (дату народження, школу, ВНЗ, улюблені заняття та ін.), за якою обліковий запис користувача зможуть знайти інші учасники. Розрізняються відкриті й закриті соціальні мережі. Одна із звичайних рис соціальних мереж – система «друзів» і «груп».
Переможну ходу Інтернетом соціальні мережі почали в 1995 році з американського порталу Classmates.com («Однокласники» є його російським аналогом). Проект виявився досить успішним, що в наступні декілька років спровокувало появу не одного десятка аналогічних сервісів. Але офіційним початком буму соціальних мереж прийнято вважати 2003-2004 роки, коли були запущені LinkedIn, MySpace і Facebook.
