Кожного виробника цікавить питання, скільки товару виробляти і скільки продавати залежно від ціни і витрат на його виробництво. Для виробництва продукції підприємець повинен зробити певні витрати. До таких витрат належать елементи факторів виробництва, які використовуються у виробництві. Це витрати на оплату живої праці (заробітну плату); на будівлі та обладнання (інвестиції); оплату природних ресурсів (води, корисних копалин, що використовуються як сировина та матеріали) та палива; оплату інших енергоносіїв. Витрати -це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період. Як видно з визначення, витрати характеризуються: 1) грошовою оцінкою ресурсів, забезпечуючи принцип вимірювання різних видів ресурсів; 2) цільовою установкою (пов'язаною з виробництвом і збутом продукції в цілому або з якоюсь із стадій цього процесу); 3) певним періодом, тобто віднесенням на продукцію за даний період часу. Відзначимо ще одну властивість витрат: якщо витрати не залучені у виробництво і не списані (не повністю списані) на певну продукцію, то вони перетворюються на запаси сировини, матеріалів, запаси в незавершеному виробництві, запаси готової продукції тощо. Витрати мають властивість бути запасомісткими і належать до активу підприємства.
Економічні витрати виробництва товару залежать від кількості використовуваних ресурсів і цін на послуги факторів виробництва. Якщо підприємець використовує не куплені, а власні ресурси ціни повинні бути виражені в однакових одиницях для точного визначення величини витрат. Функція витрат описує зв'язок між випуском продукції і мінімально можливими витратами, необхідними для його забезпечення. Технологія та ціни на виробничі ресурси зазвичай беруться як дані при визначенні функції витрат. Зміна цін на якій-небудь ресурс або застосування вдосконаленої технології відбитися на величині мінімальних витрат при виробництві такого ж обсягу продукції.
Функція витрат пов'язана з виробничою функцією. мінімізації витрат для виробництва будь-якого даного обсягу продукції залежить частково від виробництва максимально можливого обсягу продукції при даній комбінації факторів. Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника (фірми) на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують осягнення кінцевого результату господарської діяльності. Зовнішні витрати (їх ще називають явні, прямі, грошові) - це витрати підприємця на придбання ресурсів, які не належать даній фірмі. Наприклад, заробітна плата найманих працівників, витрати на придбання сировини, устаткування, сплата податків тощо. Внутрішні витрати (або неявні, непрямі, неоплачувані) пов'язані з використанням факторів виробника, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, обладнання). Для розрахунку внутрішніх витрат підраховують ту вигоду, яку підприємство могло б мати, передавши власні ресурси на сторону. Постійні - залишаються незмінними за зміни обсягу виробництва, мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція (оплата праці управлінського персоналу, орендна плата, плата за кредит, амортизаційні відрахування Змінні -це витрати які змінюються від обсягу виробництва(сировина, матеріали, зп, і амортизаційні відрахування) Граничні витрати - показують скільки буде коштувати підприємству збільшення випуску продукції на одну одиницю. Середні витрати (АС) - це сукупні витрати на одиницю продукцій. Визначаються шляхом ділення сукупних витрат випуску продукції на кількість одиниць продукції.
АС=SТС/Q
Середні постійні витрати (AFC) визначаються шляхом розподілу сумарних постійних витрат (TFC) на відповідну кількість виробленої продукцій (Q)
AFC=TFC/Q
Так як постійні витрати за визначенням не залежать від обсягу випуску продукції, то й середні постійні витрати будуть зменшуватися із збільшенням обсягу виробництва
Середні змінні витрати (SAVC) визначаються шляхом розподілу сумарних змінних витрат (TVC) на відповідну кількість виробленої продукцій Q
SAVC=TVC/Q
SAVC спочатку падають, досягають свого мінімуму, а потім починають зростати. Такий нахил кривої пояснюється законом спадної прибутковості тобто до сто п'ятдесяти одиниць граничні витрати падають, отже і AVC так само будуть падати, а потім як TVC так і AVC починають зростати.
Середні загальні витрати (SATC) розраховуються за допомогою ділення загальних витрат TC на обсяг виробленої продукцій Q.
SATC=STC/Q=FC/Q+VC/Q=AFC+SAVC
Граничні витрати
"Граничними витратами називаються додаткові витрати, пов'язані зі збільшенням випуску продукцій на 1 одиницю" або зміна сукупних витрат при зміні випуску продукції (MC):
MC = Δ TC / Δ Q
17.Класифікація витрат підприємства. За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, звичайні та надзвичайні. При формуванні витрат звичайної діяльності повинно бути забезпечено їх групування за елементами, єдиними й обов'язковими для організацій всіх галузей: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші витрати (поштово-телеграфні, телефонні, відрядження тощо).
