Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна ставка — це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Тарифна ставка робітника першого розряду обумовлюється в колективному договорі й залежить від фінансових можливостей підприємства і від умов оплати, встановлених галузевою та генеральною тарифними угодами. В будь-якому випадку вона не може бути меншою законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. На основі тарифної сітки і тарифної ставки робітника першого розряду розраховуються тарифні ставки кожного наступного розряду. Тарифна ставка є вихідною величиною для встановлення рівня заробітної плати працівників незалежно від того, які форми і системи оплати праці застосовуються на підприємстві.
Залежно від обраної одиниці часу тарифні ставки бувають годинні, денні та місячні (оклади). Найпоширенішими є годинні тарифні ставки, оскільки на їх основі розраховуються різноманітні доплати. Денна і місячна тарифні ставки розраховуються множенням годинної ставки на кількість годин у зміні або на середньомісячну кількість робочих годин.
Які принципи враховуються при оплаті праці
Організація заробітної плати в підприємствах повинна ґрунтуватись на таких принципах:
враховувати розмір мінімальної зарплати, що встановлюється державою;
розмір заробітної плати кожного працівника має визначатись з врахуванням його особистого трудового внеску в загальний результат колективної праці;
дотримання закону про випереджаючі темпи підвищення продуктивності праці порівняно з темпами росту її оплати;
забезпечення раціонального співвідношення в оплаті складної і простої, розумової і фізичної праці;
матеріальна зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці;
справедливості;
аналіз середньої оплати праці в аналогічному підприємстві і планування її перевищення;
вибір раціональної системи оплати (відрядної, погодинної, їх різновидностей) для окремих працівників;
забезпечення соціального захисту працівників підприємства на основі державних і внутрішньоорганізаційних гарантій;
аналіз динаміки оплати праці в цілому і за складовими (оклади, тарифні ставки, винагороди, премії);
забезпечення оптимальної питомої ваги заробітної плати як у структурі основного внутрішнього продукту, так і в собівартості продукції.
В сукупності принципи і підходи до організації праці створюють певну систему. Під системою оплати праці розуміють спосіб розрахунків розміру винагороди відповідно до затрат і результатів. її вибір залежить від особливостей організації, технологічного процесу, форм організації праці, вимог щодо якості продукції або роботи, стану нормування праці і облік її затрат. Оплату праці можна організувати за тарифною чи безтарифною системою.
Форми оплати праці
Форми оплати праці в Україні
— почасова — за якої розмір винагороди встановлюється виходячи із кількості відпрацьованого часу, відповідно до тарифних ставок чи посадових окладів;
— відрядна — за якої розмір заробітку залежить від кількості і якості виконаної роботи згідно з нормами виробітку та відрядними розцінками.
Системи оплати праці
При почасовій формі:
— проста почасова;
— почасово-преміальна.
При відрядній формі:
— проста відрядна;
— відрядно-преміальна;
— відрядно-прогресивна; — акордна; — бригадна.
