Важливою умовою успішного розвитку шляхом глибинних системних перетворень є розширення соціально-економічної бази реформ.
Соціальна переорієнтація економічної політики – це основна мета здійснюваних реформ. Мова йде про безпосереднє втілення в життя завдань, що визначають довгострокову стратегію соціально-економічного розвитку держави.
Утвердження в Україні моделі економічного зростання, заснованої на активному використанні державно-регулюючих механізмів трансформаційних процесів, є однією з базових позицій нової економічної стратегії.
Важливим напрямом радикальних реформ є істотне підвищення дієвості держави, тобто адміністративна реформа.
Держава зобов'язана активно впливати на якісну сторону трансформаційних процесів. Йдеться про здійснення політики, яка має не лише забезпечувати ринковий вектор розвитку, а й надавати йому більшої соціальної спрямованості, націленої на кінцевий результат – утвердження в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.
Враховуючи обмеженість інвестиційних ресурсів та ситуацію з обслуговуванням зовнішнього боргу, основна увага виконавчої та законодавчої влади має бути приділена утвердженню в економіці максимально сприятливого інвестиційного середовища.
Важливою складовою прискорення темпів економічного зростання повинна стати активна політика уряду щодо максимальної легалізації української економіки, виведення її за межі "тіньових" відносин.
Складним та потребуючим вирішення завданням реформ є здійснення активної аграрної політики, спрямованої на швидше подолання кризових процесів, забезпечення необхідної адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон'юнктури, зміцнення їх фінансового стану.
Важливим чинником сталого економічного розвитку є зростання інтелектуального потенціалу нації та науково-технологічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги та якість виробництва і споживання. Тому необхідним є опрацювання й реалізація державної політики, спрямованої на структурну перебудову промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання.
Слід враховувати, що побудова в Україні ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки повинна спиратися на оптимальне поєднання ринкових відносин, державного регулювання й соціальних перетворень.
Тому процес реформування має задіяти й соціальні чинники економічного зростання. Не можна розглядати соціальний захист та соціальну сферу загалом лише з точки зору споживача ресурсів. Особливого значення набуває підвищення ефективності використання трудового потенціалу та зростання продуктивності праці.
Важливим пріоритетом реформування системи оплати праці є подолання існуючого нині штучного заниження вартості робочої сили, а також неприпустимо низького рівня соціальних витрат. Необхідною передумовою успішного вирішення невідкладних проблем соціального розвитку має стати дальше вдосконалення соціально-трудових відносин на всіх рівнях управління, розвиток соціального партнерства та взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців та профспілок, підвищення ролі й відповідальності соціальних партнерів за формування та реалізацію соціально-економічної політики.
Визначаючи основні напрямки радикальних економічних реформ, можна відмітити, що досить помітною є роль держави у їх здійсненні. Тому важливим є питання про визначення мінімально необхідних і максимально допустимих меж втручання держави у вирішення соціальних проблем.
Соціальна політика, здійснювана державою в радянський період, створювала соціальне відчуження людей від повної самореалізації. Держава ж повинна створювати умови для продуктивної ініціативи та творчості і не може нав'язувати універсальних способів вирішення соціальних проблем.
У різних суспільствах сформувалися різні підходи до визначення ролі і міри втручання держави у вирішення соціальних проблем. Можна виділити дві основні моделі втручання з боку держави [48]. Відповідно до першої моделі держава гарантує безпеку, але не втручається в соціальну взаємодію, тобто виступає в ролі судді (приклад – США). Друга модель враховує не тільки гарантії безпеки, але й постійний державний контроль і втручання в діяльність інших суб'єктів суспільства (приклад – деякі європейські країни, країни СНД).
Щодо соціальної ролі держави в Україні, то вона має компенсаційний характер (компенсації втрати здоров'я, працездатності, трудові пенсії, пенсії по інвалідності, пенсії утриманцям, компенсації на випадок безробіття, утрати засобів до існування тощо) і не може бути віднесена до вказаних моделей. Адміністративна реформа повинна посилити соціальну роль держави, основою якої має бути використання диференційованого підходу до кожної конкретної ситуації, до кожної конкретної проблеми тощо.
Модель ринкового господарства України передбачає обмеження прямого адміністративного регулювання економічного розвитку регіонів. Перехід до регіонального самоврядування – неминучий наслідок нових економічних реформ.
