За формою висловлення вимоги бувають прямі та опосередковані.
Опосередковані вимоги стимулюють не стільки відповідні дії, скільки викликані ними психологічні переживання, інтереси, прагнення. Опосередковані вимоги можна розділити на три групи:
І. Перша група пов’язана з вираженням позитивного ставлення педагога до вихованця (прохання, довір’я, схвалення) – позитивні;
ІІ. Друга група – не виявляє чіткого ставлення вихователя до дітей, але базується на вже існуючому ставленні вихованця до стимульованої діяльності (порада, натяк, умовна вимога, вимога в ігровій формі) – нейтральні;
ІІІ. Третя група демонструє негативне ставлення педагога до діяльності вихованця, до прояву тих чи інших його моральних якостей (осуд, вияв недовір’я і
погрози) – негативні.
Вимога в формі прохання пред’являється тоді, коли між педагогом і учнями встановилися хороші взаємини, довір’я і взаємна повага, коли вихованцю здається, що він виконує прохання за власним бажанням. Цінність такої вимоги в тому, що вона привчає учня до ввічливості, взаємодопомоги, піклування про інших, тобто розвиває такі якості, яких часто учням не вистачає.
Вимога в формі довір’я застосовується у вигляді різного типу доручень, які викликають у вихованця переживання почуття поваги до нього з боку педагога, думкою якого він дорожить. Тому він сам проймається повагою до вчителя і йому незручно не виконати його доручення.
Вимога у формі схвалення використовується в тих випадках, коли учень домігся певних успіхів, а похвала педагога спонукає його до поліпшення діяльності, сприяє появі почуття задоволення результатами цієї діяльності, почуття власної гідності.
Вимога у формі натяку застосовується в основному тоді, коли для одержання бажаного результату потрібен незначний виховний вплив. Ним може бути жарт, докір, погляд або жест, звернений до одного або кількох членів колективу.
Вимога- умова висувається учням тоді, коли для виконання бажаної для них діяльності їм необхідно спочатку зробити щось інше. При цьому так поєднують види діяльності, щоб вони випливали один з одного, щоб між ними був природний зв’язок („Буде у тебе все гаразд із навчанням, зможеш займатися в оркестрі”). Використовуючи цю форму вимоги, не слід цікаву для учнів справу перетворювати в “підкуп” заради того, щоб вони виконали вимогу.
Вимога у формі недовіри полягає в тому, що педагог усуває учня від виконання певного виду діяльності, тому що останній не виконав або погано виконав свої обов’язки. Ефективність такої вимоги залежить від авторитету педагога і наскільки вихованець дорожить його довір’ям і цим видом діяльності.
Вимога- осуд передбачає негативну оцінку педагогом конкретних дій і вчинків учня і розрахована на гальмування небажаних вчинків та стимулювання позитивних. Осуд можна висловити в колективі або наодинці з учнем, це може бути докір, закид або обурення.
Найбільш різкою формою вимоги є погроза. Учня повідомляють, що при невиконанні розпорядження до нього буде вжито серйозніших заходів виховного впливу. Погроза має бути обґрунтованою, а в разі невиконання вимоги – реалізованою.
Зразки трьох типів:
1. Позитивна (вимога-схвалення)
Діти! Минулого тижня ви так гарно прибрали в класі:дівчатка повитирали пил і підлили вазони, хлопчики (молодці!) полагодили дверцята шафки і вимили підлогу. Ми зайняли перше місце у школі по чистоті у класі. Сьогодні ми знову організовуємо генеральне прибирання. Давайте організуємо нашу діяльністьтак, як минулого тижня. Можливо, фортуна усміхнеться нам!
2. Нейтральна (вимога-умова)
Діти! Чи хочете ви прийняти участь у конкурсі «Проводжаємо зиму – зустрічаємо весну». Треба зробити у класі генеральне прибирання. Заховати до наступного року ваші сніжинки, паперові герлянди, а в класі поставити букет із весняними квітами. До роботи!
3. Негативна (вимога-погроза)
Хлопчики! Якщо ви ще раз залишите дівчаток одних робити генеральне прибирання в класі, то вас виключать із футбольної секції. Тоді у вас буде більше часу. Домовились? Ви маєте ще один шанс, щоб виправитьися
