Найбільш вживані форми контролю, переваги і недоліки їх використання

Найбільш вживані форми контролю	Переваги	Недоліки
1. Індивідуальний контроль (переважно усна форма на уроці, письмова – як підсумковий) Індивідуальний контроль доцільно поєднувати з фронтальним: учням дається завдання: доповнити…, поставити запитання, виправити…	- найбільш об'єктивний; - найбільш доцільний для проведення перевірки знань по закінченню курсу, тобто в ході підсумкового контролю.	- невеликий охват учнів під час уроку; - можливість окремим учням втрачати зацікавленість до навчання, оскільки його рідко залучають до активної роботи.
2. Груповий контроль	- найбільш ефективний при використанні методів презентації, прийомів інтерактивної методики: група ділиться на декілька підгруп (5-6 учнів), кожна група отримує завдання з правом вибору, представляє їх результати в усній. - (письмовій) формі, у формі презентацій, підібраних текстів або у формі рольової гри і інші. Всі учні охоплені активною роботою, працюють творчо.	- неможливість вислухати відповіді всіх груп (за браком часу), складність оцінити активну мовленнєву діяльність кожного учня, а звідси можливість уніфікації оцінок.

Найбільш вживані форми контролю	Переваги	Недоліки
3. Фронтальний контроль – це свого роду бесіда вчителя зі всіма учнями групи	- можливість охопити одночасно всіх учнів; - висока активність учнів; - високий темп роботи який може варіюватись в залежності від складності завдання готовності учнів.	- поверховий характер через неможливості учителя зосередити увагу між учнями і неможливістю приділити значну увагу кожному. Як наслідок фронтального контролю оцінювання може бути допущена необ'єктивність.
Фронтальний контроль більше всього підходить для поточної перевірки, але не для підсумкової.

ô Умови ефективності проведення фронтального контролю

· заздалегідь планувати місце фронтального контролю в структурі уроку, мету його використання; · продумувати формулювання запитань і завдань з урахуванням змісту матеріалу. Який перевіряється; · уникати (у випадку невірної відповіді учня) переходу на індивідуальний контроль (як свого роду «допит»). Це впливає на ритм фронтального контролю і зниження уваги учнів. · Питання задається всій групі, а лише потім називається прізвище, ім'я учня для відповіді.

ô Груповий контроль

v Завдання адресується учням всієї групи.

Це може бути: Ÿ бесіда за вивченою темою; Ÿ рольова гра; Ÿ опис відеограм; Ÿ читання і переказ тексту.

v Завдання виконується в парі, що є достатньо поширеною формою контролю в останні роки. Одним із форм завдання може бути виконання вправ при наявності у одного із учнів відповідей-еталонів (ключів). Що підвищує активність роботи в парі.

ô Уміння контролювати з урахуванням використання різноманітних форм контролю

v Уміння поєднувати різноманітні форми контролю.

v Уміння проводити двомовний контроль.

v Уміння проводити одномовний контроль.

v Уміння проводити фронтальний контроль.

v Уміння проводити груповий/індивідуальний контроль.

v Уміння проводити усний/письмовий контроль.

Типи контролю, їх зміст

(за змістом загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання С. 183-192)

1. Контроль (певних) досягнень/контроль (загальних) умінь	Контроль досягнень є експертизою досягнення специфічних цілей – контроль того, чого навчили. Тому він пов’язаний з потижневою/семестровою роботою, підручником, навчальним планом.
2. Нормативно-орієнтований /критеріально-орієнтовний контроль	Орієнтований на норми контроль – це розміщення результатів учнів у певному порядку залежно від їх досягнень у порівнянні з іншими.
3. Відокремлюючий/ комплексний контроль, орієнтований на критерії	Відокремлений підхід, орієнтований на критерії, це такий підхід, в якому встановлено один “стандарт мінімальної компетенції” або “відрізаний параметр”, для того, щоб розділити учнів на тих, хто “володіє” і тих, хто “не володіє”, без врахування ступенів якості у досягненні визначеної мети.
4. Контроль результатів виховної роботи (нефіксований)/контроль на екзамені (фіксований)	Нефіксований контроль – це контроль учителем і, можливо, учнем, виконаних у класі робіт, завдань і проектів упродовж курсу. Нефіксований контроль – це контроль, коли ставляться оцінки і приймаються рішення на основі іспиту або іншого виду контролю, який відбувається у певний день, зазвичай у кінці курсу або перед початком курсу.
5. Поточний контроль/підсумковий контроль	Поточний контроль – це безперервний процес збоку інформації про досягнення у навчанні, про сильні та слабкі сторони, які вчитель повинен врахувати під час планування курсу та при здійсненні зворотного зв’язку з учнями. Підсумковий контроль визначає досягнення в кінці курсу у вигляді оцінки. Це не обов’язково є оцінювання рівнів оволодіння. Підсумковий контроль значною мірою є нормативно-орієнтованим, фіксованим, оцінюючим досягнення.

6. Прямий контроль/непрямий контроль	Прямий контроль оцінює те, що кандидат робить у даний момент. Наприклад, мала група щось обговорює, експерт спостерігає, порівнює з сіткою критеріїв, співвідносить виконання з найбільш відповідними категоріями сітки і здійснює оцінювання. Непрямий контроль, навпаки, використовує тест, зазвичай на аркуші паперу, який часто оцінює/контролює вміння, якими учні оволоділи.
7. Контроль умінь/контроль знань	Контроль умінь вимагає від учня висловлюватись чітко усно чи в письмовій формі під час прямого тестування. Контроль знань вимагає від учня відповісти на запитання різного типу, для того, щоб продемонструвати ступінь своїх лінгвістичних знань та контролю.
8. Суб’єктивний контроль/об’єктивний контроль	Суб’єктивний контроль – це судження, винесене експертом. Зазвичай під цим мається на увазі судження про якість володіння. Об’єктивний контроль – контроль без суб’єктивних чинників. Як правило, непрямий тест, серед варіантів якого є лише одна правильна відповідь.
9. Рейтинг за шкалою/рейтинг за контрольним листом	Рейтинг за шкалою: судження про те, що людина знаходиться на певному рівні або на певній смузі шкали, що складається з певної кількості відповідних рівнів або смуг. Рейтинг за контрольним листом: судження про людину згідно з листом тверджень, які відповідають певному рівню або модулю.
10. Суб’єктивний контроль “Враження/об’єктивний контроль “Кероване судження ”	Враження: повністю суб’єктивне судження, сформульоване на базі діяльності учнів у класі безвідносно до спеціального критерію і відповідності спеціальному контролю Кероване судження: судження, в якому індивідуальна суб’єктивність експерта зменшується за рахунок доповнення враження свідомим контролем у відповідності до спеціальних критеріїв

11. Глобальний/аналітичний контроль	Глобальний (холі стичний) контроль полягає у глобальному синтетичному судженні. Різні аспекти оцінюються інтуїтивно. Аналітичний контроль розглядає різні аспекти окремо: що контролювати, підрахування результату.
12. Контроль серій завдань/окремих завдань (за категоріями)	Контроль за категоріями передбачає виконання одного завдання. Серійний контроль передбачає оцінювання результатів виконання серії ізольованих контрольних завдань, які оцінюються глобально за словесною шкалою.
13. Контроль з боку інших осіб/самоконтроль	Контроль з боку інших осіб: судження вчителя або екзаменатора. Самоконтроль: судження про власне володіння мовою.