Ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів — постійний супутник первинного туберкульозу у дітей. Цьому сприяє бар'єрна функція лімфатичних вузлів, здатність їх фільтрувати і затримувати розсіяні в організмі мікобактерії туберкульозу.
Клініка бронхоаденіту залежить від реактивності мікроорганізму, форми патологічного процесу і місця його локалізації.
Розрізняють такі форми бронхоаденіту: 1) інфільтративну (запальну) з реактивними перифокально-запальними змінами у корені легені; 2) пухлиновидну (туморозну) з масивним ураженням вузлів; 3) форму прихованого бронхоаденіту (окультну) без достовірних рентгенологічних змін.
У діагностиці бронхоаденіту використовують перкуторні, аускультативні та симптоми стиснення.
Симптом Кораньї — де Кампа визначають при перкусії пальцем по пальцю над хребтом або безпосередньо по хребту (знизу догори). Характерним є притуплення перкуторного звуку в ділянці III—V—VI грудних хребців при збільшених лімфатичних вузлах заднього середостіння у дітей старшого віку і підлітків (у дітей грудного віку у ділянці III грудного хребця).
Даних перкусії для діагностики не досить. Можна й не виявити змін перкуторного звуку, якщо туберкульозний процес локалізований тільки в лімфатичних вузлах. Коли ж розвивається прикоренева інфільтрація, при перкусії можна відмітити притуплення перкуторного звуку в паравертебральній ділянці, частіше з однієї сторони. Іноді визначають притуплення звуку при перкусії по кологрудинній лінії на рівні І—II міжребер'їв (симптом чаші). При постукуванні по II—VII грудних хребцях відмічається болючість (спіналгія) — симптом Петрушки.
Під час аускультації дітей, які вміють говорити слова «тридцять три» або «кис-кис», виявляють посилення цього шепоту (бронхофонія) —у маленьких дітей до VI шийного хребця, у дітей 3—8 років — до І грудного, у дітей віком 8—12 років — до III грудного хребця (аускультативний симптом Д'Еспіна).
Спостерігається також «виделковий» симптом — зміщення трахеї вбік. Це відчувається двома виделкоподібно розставленими пальцями, які поміщають у западині між двома згиначами шиї.
У дітей раннього віку бронхоаденіт супроводжується симптомами стиснення органів середостіння: 1) появою звучного бітонального кашлю (одночасно з грубим низьким тоном чути музикальний баритон); 2) коклюшоподібним кашлем і звучним експіраторним стридором; 3) розвитком розширеної венозної сітки на шкірі грудної клітки. Визначають капілярит Франко — капілярну сітку в ділянці VII шийного хребця, телеангіектазії, розміщені паравертебрально. Іноді спостерігається анізокорія — різна величина діаметра зіниць.
Туберкульозний бронхоаденіт може розвиватися непомітно, з невеликими порушеннями в стані дитини, тому його виявляють випадково під час профілактичної флюрографії. У дітей дошкільного і раннього шкільного віку хвороба розвивається гостро, h стійким підвищенням температури до 38-39°С. З'являються загальні симптоми: зміна поведінки, зниження апетиту, схуднення, блідість шкіри і слизових оболонок, підвищена пітливість уночі, швидка стомлюваність, дратівливість, емоційна лабільність та інші функціональні розлади. Периферичні лімфатичні вузли є множинними, нерівномірними за величиною і щільністю. Для розпізнавання бронхоаденіту рентгенографія в бічних і косих положеннях і томографія мають велике діагностичне значення. Інфільтративний бронхоаденіт має форму інтенсивних тіней у ділянці кореня легені з нечіткими розпливчатими межами, від яких відходять тяжисті тіні. При пухлиновидному бронхоаденіті помітні окреслені, напівовальні тіні значно збільшених внутрішньо-грудних лімфатичних вузлів у корені легені або паратрахеально.
Найчастіше ускладненнями бронхоаденіту є плеврит (кос-тальний, інтерлобарний і медіастинальний), сегментарний і частковий ателектаз легень, які мають тривалий перебіг з розвитком на місці ураження неспецифічного запалення. У дітей раннього віку нерідко спостерігається лімфогематогенна або гематогенна дисемінація в легені та позалегеневі метастази з казеозних лімфовузлів.
Прогноз у дітей дошкільного і шкільного віку в основному сприятливий.
