Інтелектуальна власність. Проблеми захисту інтелектуальної власності в Україні та в світі.

Інтелектуальна власність – це володіння ексклюзивним правом, яке визначає виключення або обмеження доступу, передачі, контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності. Об’єктом інтелектуал власності називають новітні технології, а загалом до об’єктів належать наукові відкриття, винаходи, виробничий, управлінський, або інший досвід, ноу-хау, дослідні зразки апаратури, участок, техніки, техн. документація, способи вир-ва.

Система інтелектуальної власності включає: 1) титули промислової власності (патенти та винаходи, свідоцтва на корисні моделі, свідоцтва на товарні знаки, фірмові найменування); 2) авторські права (наукові публікації, дисертації, монографії, літературно-драматичні, сценарні та інші твори, твори архітектури, фотографічні твори, програми для ЕОМ); 3) ноу-хау (секрети комерц.,техн.,технолог.,фінанси.характеру).

Правовими інструментами захисту інтелект. власності є: патент, ліцензія, копірайт, товарна марка або фірмовий знак,авторське право.

Законодавство про інтелект. власність за своїм характером є комплексним, його основу, як відомо, становлять положення Конституції України, яка у ст. 41 закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності, а у ст. 54 — гарантує громадянам свободу літер., художньої та технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності

Особливої гостроти в Україні набуває тема комп'ютерного піратства. Сьогодні в тіньовому сегменті ринку програмного забезпечення та комп'ютерних ігор працюють від 20 до 35 тис. спеціалістів. Рівень використання неліцензійного програмного забезпечення в Україні у 2011 році становив 84%, що є одним із найвищих в Європі, а втрати національної економіки від комп'ютерного піратства склали більше ніж 400 млн. доларів США на рік.

Актуальною для всього світу, а особливо для України є проблема плагіату. Але якщо в зарубіжних країнах авторські права активно і успішно захищаються в судових органах, то в Україні професійна підготовка суддів, які розглядають справи щодо захисту інтелектуальної власності, є недостатньою. Загалом варто підсумувати, що невирішені числені проблеми в галузі охорони інтелектуальної власності є одним з найголовніших чинників, які призводять до зниження чисельності винахідників, авторів прмислових зразків, раціоналізаторських пропозицій. Нонсенсом є те, що в Україні інтелектуальна власність практично не враховується ні в собівартості продукції, ні в балансовій вартості підприємств та становить менше одного відсотку їх вартості, в той час як в країнах Європейського Союзу нематеріальні активи становлять сьогодні від 50 до 85 відсотків вартості майна підприємств. Наслідком цього є те, що Україна загалом втратила 800 млрд.дол. при приватизації в зв’язку з тим, що не були враховані нематеріальні активи – об’кти інтелектуальної власності. Разом з тим, Україна витрачає до 200 млн.дол. на розробку програмного забезпечення.

Для подолання проблем, які виникають у сфері захисту інтелектуальної власнеості необхідності визначити систему охорони і захисту інтелектуальної власності як один з найважливіших пріоритетів діяльності уряду. Кабінету Міністрів України рекомендується притягнути до адміністративної відповідальності керівників підвідомчих Міністерству освіти і науки, Міністерству культури і туризму України підрозділів за факти порушень, наведених у звіті Рахункової палати України та Контрольно-ревізійного управління. Нагальним питанням постає дотримання втсановлених правових норм в галузі охорони та захисту інтелектуальної власності, підготовка кваліфікованих працівників, до компетенції яких належить вирішення спірних питань у зазначеній сфері. Для удосконалення системи запобігання, виявлення та припинення несанкціонованого використання прав на об'єкти інтелектуальної власності необхідно проводити активну роз'яснювальну роботу, зокрема соціальну рекламу, тематичні радіо- та телепередачі; підготовку та розповсюдження популярних видань, направлених на зміну стереотипів, що панують у суспільстві, щодо порушення прав інтелектуальної власності.