Меркантилістська модель міжнародної торгівлі. Що з принципів цієї теорії Ви б запропонували впровадити в сучасні зовнішньоторговельні відносини?

Теорія меркантилізму- це перша теорія міжнародної торгівлі. Ця економічна теорія пояснювала зовнішню торгівлю у період розвикту та занепаду середньовічного феодалізму в Європі. Метою теорії міжнародної торгівлі було і є допомогти фірмам та урядам у виборі найдоцільнішого варіанта спеціалізації та стратегії задля обдуманого використання національних ресурсів.

Функції меркантилізму – це обґрунтування ролі товару та необхідності економічного виходу національних держав на зовнішні ринки.

Меркантилістська теорія передбачає державне втручання у вільний потік товарів між країнами для зміни обсягу, складу та напрямків торгівлі.

Джерелом багатства є сфера обігу, а не сфера виробництва; багатство ототожнювалося з грошовим капіталом. Грошові кошти дають змогу утримувати армію, зміцнювати становище правителя, сприяють проведенню колоніальних війн, виникненню фабрик, утворенню нових робочих місць.

Тому для зміцнення економічних позицій держава повинна вживати таких заходів:

Більше експлуатувати товарів, ніж імпортувати, оскільки у цьому випадку вона одержить вартість активного сальдо їх торгового балансу у вигляді золота. Підтримка позитивного сальдо торгового балансу дасть змогу збільшити внутрішні витрати, виробництво та зайнятість населення.

Ввести обмеження на більшу частку імпорту та надавати субсидії більшій частині експортних виробництв, що дасть змогу забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.

Заборонити або обмежити експорт сировини та дозволити безмитний імпорт сировини, якої немає в середині країни, що дасть змогу акумулювати золото та підтримувати на низькому рівні експортні ціни на готову продукцію.

Заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополій, які мають виняткове право перепродажу колоніальних товарів за кордон. 

Модель міжнародної торгівлі Адама Сміта (модель абсолютних переваг): припущення, сутність, розвиток порівняно з моделлю меркантилістів, суперечності.

Теорія абсолютних переваг базується на таких припущеннях:єдиним фактором виробництва є праця: зайнятість повна, тобто усі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів; всесвітнє господарство складається із 2-х країна, тому в міжнародній торгівлі беруть участь тільки 2 країни, які продукують та торгують одна з одною тільки двома товарами; витрати виробництва – постійні, а їх зниження збільшує попит на товар; ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого; транспортні витрати на перевезення товару з однієї країни до іншої дорівнюють нулю; зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

Відповідь до поглядів А.Сміта:

урядам не треба втручатись у зовнішню торгівлю: вони мають підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі; нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, та торгувати ними в обмін на товари, переваги у виробництві яких мають інші нації; зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці розширенням ринку за межі національних кордонів; експорт є позитивним чинником для економіки, тому що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку; субсидії на експорт є податком на населення та призводять до підвищення внутрішніх цін і тому мають бути скасовані.

Згідно з теорією абсолютних переваг міжнародна торгівля вигідна, якщо країни торгують такими товарами, які кожна з них продукує з меншими витратами, ніж країна-партнер. Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті, щодо яких абсолютна перевага – у їх торгових партнерів.