Характеристика психологи дівчат (порівняльно з хлопцями того самого віку:
1) обсяг загальних інтересів вужчий; у навчальних інтересах переважають гуманітарні предмети (література, історія), серед "нецікавих" - фізика, математика, біологія (у хлопців - трудове навчання, фізвиховання);
2) на екзаменах більше користуються завченими фразами, надають перевагу деталям (хлопці більше схильні до власних формулювань, короткого переказу змісту з дотриманням основи розповіді);
3) краще сприймається те, що є конкретним і близьким;
4) вищий рівень просторової орієнтації;
5) поводяться менш сміливо, але важче піддаються перевихованню;
6) терплячіші, більш посидючі, витриваліші;
7) краще виконують словесні завдання, пов'язані із запам'ятовуванням;
8) відзначаються швидким темпом мовлення, механічною пам'яттю;
9) краще виконують завдання, які потребують охайності та уваги;
10) у конфліктах частіше апелюють до старших;
11) у вільний час діяльність більш різноманітна;
12) більше стурбовані думкою оточення про себе, особливо ровесників; раніше виникають складні форми взаємин з іншими людьми; сильніша потреба у взаєморозумінні, психологічній сумісності;
13) частіше сумніваються; на уроках здебільшого піднімають руку лише тоді, коли справді впевнені в правильній відповіді;
14) важче орієнтуються в незнайомій обстановці;
15) мають ширший діапазон переживань; у художній літературі більше цікавляться "ліричними відступами", описами життя героїв, їхніми успіхами і невдачами, тоді як хлопці надають перевагу цікавим динамічним епізодам: "Світ для дівчинки е палітрою переживань" (В.О. Сухомлинський); гостріше відчувають самотність;
16) вимогливі до батьків;
17) високий ступінь довірливості;
18) більше схильні до активних асоціальних проявів;
19) в асоціальних групах є генераторами негативних вчинків;
20) важче піддаються цілеспрямованому виховному впливу;
21) у сімейному спілкуванні надають перевагу батькові, а не матері;
22) чутливіші до гамірливої і неспокійної обстановки;
23) активність спрямована, як правило, не на освоєння нових стосунків, досягнень, а збереження та зміцнення тих, які влаштовують, є звичними, комфортними;
24) більше орієнтуються на зразки, шаблони (поведінкові, діяльнісні).
Розвиток емоцій залежить від розвитку, самосвідомості, наприклад, для хлопців головним є не предмет захоплення, а його психологічні функції, значущість. Як і розумні процеси, емоції не можна зрозуміти без урахування самосвідомості особистості.
Самосвідомість є центральним віковим новоутворенням, яке формує ідентичність, унаслідок чого усвідомлюється власна індивідуальність (образ Я), розвивається самооцінка, вольові зусилля, формуються ціннісні орієнтації.
Несприятливі показники виміру образу Я: його нестійкість, соромливість, низька загальна самоповага.
У підлітковому віці в процесі формування цінностей, ідеалів, цілей, професійних і особистісних планів особливого значення в становленні Я має організована система поглядів, установок і мотивів, які зумовлюють самототожність особистості, тобто ідентичність як умову психічного здоров'я.
Найбільш типові питання: "Хто я?", "До чого прагну?". Відкриття певних життєвих цінностей є основою набуття ідентичності як однієї з найважливіших проблем гуманістичної психології (разом із проблемами з'ясування змісту криз цінностей, самотності, авторитету, сенсу життя).
Типові варіанти ідентичності (Дж. Марша):
1) перед визначеність - прийняття обов'язків без проходження крізь кризу ідентичності (оцінка статусу ідентичності тих людей, яким через певні життєві обставини довелося передчасно дорослішати);
2) дифузія ідентичності - відмова від прийняття рішень, пошуку власної ідентичності (своєрідне продовження дитинства);
3) мораторій - період побудови власної ідентичності, стан пошуку відповідей на питання типу "Хто я?", "Який я?";
4) реалізована ідентичність - сприятливе завершення кризи ідентичності (виникнення нової само тотожності) (К. М. Пол Іванова).
Згідно з Б. Еріксоном існують два взаємопов'язаних поняття - групова ідентичність (орієнтація на входження в певну соціальну групу) та его-ідентичність (формування цілісності особистості). Перехід від однієї форми его-ідентичності до іншої спричиняє в підлітковому віці кризу ідентичності: "фізіологічна революція" (бурхливий фізичний ріст і статеве дозрівання); стурбованість тим, "як я виглядаю" і "що собою являю"; потреба знайти власне професійне покликання. Результатом цього етапу розвитку є або набуття "дорослої ідентичності", або затримка в розвитку - "дифузна ідентичність".
