1) інтелектуальну готовність (обсяг і зміст інформації про навколишній світ, рівень словесно-логічного мислення). Основні проблеми: неуважність, "блукаюча" увага, обмежений загальний кругозір, недостатній мовленнєвий розвиток, низькі пізнавальні інтереси;
2) особистісну готовність (рівень розвитку спрямованості особистості, де центральним компонентом є потребнісно-мотиваційна сфера, а також прояв соціальної ситуації розвитку - рівень усвідомлення соціального статусу школяра, що має важливий обсяг обов'язків і прав, якість виконання яких свідчить про міру відповідальності). Основні проблеми: зниження інтересу до шкільного навчання ще до вступу в школу, навіювання дорослими низького рівня престижності навчального процесу, педагогічної діяльності;
3) соціально-психологічну готовність (уміння взаємодіяти з групою ровесників та дорослими - особливості спільної діяльності та спілкування: співпраця, партнерство, компроміс, наслідування, конформізм, переконання, лідерство, партнерство). Основні проблеми: "право сильного", байдужість, конфліктогенність, навіювання страху;
4) вольову готовність (наявність вольового зусилля і вольових якостей - активність, цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, витримка, відповідальність, рішучість, стриманість, старанність, самостійність, незалежність, дисциплінованість, сміливість, організованість) (С.А. Поліщук), а також умінь і прагнення долати труднощі. Основні проблеми: непослідовність, домінування тимчасових інтересів, низький рівень працездатності, невміння відповідати за результативність власних учинків.
Як наслідок, дошкільний вік перед вступом у наступний віковий період має такі основні новоутворення: зачатки світогляду, ієрархія та зіставлення мотивів ("хочу, тому що..."; "потрібно, тому що..."; "потрібно - хочу"); почуття власної гідності, усвідомлення понять "добро" і "зло", поведінкових норм, побутових життєвих цінностей.
Досить часто для діагностики психологічної готовності до школи використовується тест Керна - Ірасека (1986). Однак його результати часто абсолютизувалися, також він має проводитися в комплексі з іншими методиками, оскільки не відповідає можливостям сучасних дітей і новій соціально-економічній ситуації. Крім того, з початку 1990-х років стабілізувалася тенденція інтелектуального розшарування дитячої спільноти. Як наслідок, одноосібне використання названого тесту (як будь-якого методу) є небажаним, оскільки він потенційно спотворює отримувану інформацію, що позначається на достовірності результатів. Більш продуктивними.є інші діагностичні матеріали, наприклад, Ю.З. Гільбуха.
Психологічна готовність до вступу в школу додатково актуалізується зниженням суспільних прагнень до інтелектуального самовдосконалення, домінуванням накопичувальних, споживацьких інтересів, культивуванням індивідуалізму, самоізоляції, деформуванням моральних чеснот. Навчально-виховна ситуація ускладнюється девальвацією педагогічних домагань, співробітництва школи і сім'ї, зневажливим ставленням до книги, яку ніколи повноцінно не замінить найновіший комп'ютер.
Готовність дитини до шкільного навчання визначається системним обстеженням стану інтелектуальної, мовної, емоційно-вольової й мотиваційної сфер. Кожна із цих сфер вивчається рядом адекватних методик, спрямованих на виявлення:
1) рівня психічного розвитку;
2) наявності необхідних навичок й умінь;
3) стану мотиваційного відношення до шкільного навчання.
Особливості інтелектуального розвитку
Особливості розвитку мислення:
Особливості розвитку пам'яті:
Особливості розвитку фонематичного слуху:
- розуміння дитячого зверненого мовлення, мовне спілкування;
- стан аналітико-синтетичної фонематичної діяльності;
- порушення мовлення, загальне недорозвинення мовлення.
Розвиток математичних умінь:
- уміння рахувати предмети, володіння порядковим рахунком у прямому й зворотному порядку;
- уміння співвіднести предмет із символом (умовним знаком, числом);
- виконання елементарних операцій із предметами;
- володіння означень рівності, "більше", "менше".
Особливості розвитку емоційно-вольової сфери:
емоційне ставлення до діяльності, емоційна виразність у поведінці, дії, поступливість, нестійкість емоційного відношення;
- індивідуальний емоційний статус.
Особливості вольової регуляції:
- вольова регуляція й саморегуляція в заданій діяльності. Наполегливість, схильність до завершення діяльності. Коливання у вольовій установці. Працездатність, ініціативність.
Особливості мотивації відносини до шкільного навчання:
інтерес до школи. Наявність власного бажання. Особистісні очікування. Інтерпретація власного ставлення до шкільного навчання. Усвідомленість мотивів шкільного навчання.
