Міжнародний бізнес являє собою систему міжнародних ділових відносин партнерів на мікрорівні. Його можна ще охарактеризувати, як частину загальної системи міжнародних економічних відносин, яка відповідає стосункам, пов'язаним з діловою діяльністю промислового, комерційного, валютно-фінансового, транспортного типів тощо. В міжнародному бізнесі знаходить свій прояв і відображення кожна форма міжнародних економічних відносин.
Згідно формам міжнародних економічних відносин можна виділити наступні види міжнародного бізнесу: валютний; промисловий; фінансово-кредитний (банківський, ощадний); торговий; аграрний тощо.
Виходячи з форм власності можливий поділ на: державний; приватний; змішаний.
За типами міжнародні підприємницькі об'єднання поділяються на:
• міжнародні картелі;
• міжнародні синдикати;
• міжнародні трести;
• міжнародні концерни;
• міжнародні консорціуми;
• міжнародні холдинги;
• міжнародні фінансові групи тощо.
Зовнішньоекономічна діяльність - це бізнесова діяльність суб'єктів країни, яка в тій чи іншій мірі пов'язана з входженням цих суб'єктів в економічні стосунки з суб'єктами з інших країн.
Зовнішньоекономічна діяльність вимагає:
1. Налагодження коопераційних зв'язків з іноземними партнерами.
2. Здійснення зовнішньоекономічних операцій,
3. Залучення іноземних інвестицій.
4. Вкладання капіталу є закордонні фірми.:
5. Здійснення транспортних операцій на замовлення іноземних фірм та
вітчизняних фірм за кордоном, а також інші види економічної діяльності.
Найяскравіше міжнародний бізнес • Проявляється у діяльності транснаціональних корпорацій та спільному підприємництві.
Транснаціональна компанія (ТНК) - це компанія, головне підприємство і власник якої знаходяться в одній країні, а філії та дочірні компанії знаходяться як у цій же країні, так і обов'язково в інших країнах.
Мультинаціональна компанія (МНК) - це компанія, яка являє собою кооперативне об'єднання двох чи трьох підприємств-з різних країн плюс широку мережу філій та дочірніх компаній, функціонуючих в різних країнах світу
Компанії, які займаються транснаціональним бізнесом характеризуються основними ознаками:
1. Вони інтернаціональні в сфері функціонування та застосування капіталу.
2. Ці компанії мають, як правило, величезний матеріальний та фінансовий потенціал, а тому мають можливість здійснювати значні відрахування на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, тобто ТНК виступають носіями досягнень передової науки, передових технологій.
3. Вони, як правило, мають тісні зв'язки з національними банківськими компаніями та національними банківськими системами і входять в фінансові угрупування.
4. В основному вони є багатономенклатурними фірмами, діяльність яких сильно диверсифікована.
5. Цим компаніям притаманна відносна незалежність руху власного
капіталу щодо процесів, які відбуваються в національних кордонах.
Розвиткові транснаціонального бізнесу сьогодні притаманні такі тенденції;
• Відбувається все більше переплетення економічних зв'язків і інтересів розвинутих країн, поглиблюється кооперація та спеціалізація виробництва, посилюється взаємозалежність.
• Відбувається помітна втрата беззастережного панування американських ТНК та посилюються позиції японських та західноєвропейських ТНК.
• Набирають сили нові індустріальні країни з новими швидкозростаючими ТНК, а відповідно і посилюється конкурентна боротьба у світі транснаціонального бізнесу.
Слід відмітити двояку роль ТНК розвинутих країн у розвитку економіки країн, що розвиваються. З одного боку, ТНК не тільки сприяють розвитку, а й безпосередньо розвивають промисловість в країнах, що розвиваються. Цей процес супроводжується наданням доступу до фінансових ресурсів ТНК, до нових технологій. Через канали ТНК національна продукція країн, що розвиваються, має змогу просуватись на світовий ринок. За допомогою ТНК здійснюється підготовка національних кадрів.
З іншого боку, крім позитивних сторін діяльності ТНК у країнах, що розвиваються, існують і негативні. Часто, економіка цих країн під впливом ТНК розвивається однобоко, спеціалізується на видобутку сировини. Це робить країни, що розвиваються, сировинними придатками ТНК. Інколи ТНК вивозять в країни, що розвиваються, екологічно шкідливе виробництво, що веде до забруднення навколишнього середовища цих країн. Тому уряди країн, що розвиваються, намагаються при підтримці ООН та інших міжнародних організацій здійснювати контроль та регулювати діяльність ТНК на своїй території (див. табл. 5).
Спільним підприємництвом називають діяльність, в якій бере участь спільний капітал, що утворився з пайових внесків партнерів з двох та більше країн, котрі спільно ведуть господарську діяльність, керуючи створеним спільним підприємством і розподіляючи між собою отримані прибутки пропорційно до вкладених капіталів.
Спільне підприємство - це підприємство, утворене на кошти двох і більше суб'єктів. з різних країн, яке працює в режимі нормального підприємства, як юридична особа, а прибутки діляться між засновниками за принципом пропорційності до паю.
На шляху розвитку міжнародного бізнесу є багато перепон, однією з яких є наявність митних бар'єрів на кордонах між країнами. На противагу до митних бар'єрів останнім часом бурхливо розвивається створення вільних економічних зон (ВЕЗ). У науковій літературі сьогодні можна зустріти до ЗО визначень ВЕЗ. Згідно визначенню експертів ООН, ВЕЗ - це обмежені промислові райони, які являють собою частину території країни з безмитним режимом, де іноземні фірми, що виробляють продукцію, головним чином на експорт, користуються рядом податкових та фінансових пільг".
Загальними принципами для всіх типів та різновидів ВЕЗ є:
• локальність території;
• відсутність мит (чи їх фіксація на мінімальному рівні) на ввіз (вивіз) обладнання, напівфабрикатів та готової продукції при максимальному спрощенні всіх процедур, пов'язаному з експортно-імпортними операціями;
- пільговий режим оподаткування.
• гарантії від конфіскації іноземної власності та надання компаніям, які функціонують у ВЕЗ додаткових пільг та привілеїв.
Одним з різновидів ВЕЗ є офшорні центри, спеціалізацією яких стало надання іноземним інвесторам певних видів послуг, пов'язаних з наданням їм національної юрисдикції, яка відрізняється пільговим режимом здійснення фінансових, банківських та інших сервісних операцій, а також пільговим оподаткуванням, - так звані "податкові гавані".
Поява цих ВЕЗ обумовлена бурхливим розвитком світового ринку фінансових послуг, бажанням іноземного капіталу зменшити політичні та економічні ризики, знайти у "бурхливому" світі "тихі" куточки, які забезпечують більшу конфіденційність та безпеку власникам капіталу. Тому історично склалося так, що держави, які приваблюють іноземних інвесторів режимом офшорних юрисдикцій, не мають значних сировинних та трудових ресурсів та обширної території. Разом з тим ці держави знаходяться на перетині морських шляхів, мають сприятливий клімат, відносно розвинуту інфраструктуру, відрізняються стабільною політичною владою та законодавством.
В сучасних офшорних центрах спостерігається деяка "спеціалізація" пільгових територій. Існують юрисдикції, які вважаються традиційно холдинговими (де розміщуються холдингові компанії, зокрема Гібралтар), інші рекомендуються для зовнішньоторговельних фірм (о. Мен, Швейцарія, Гонконг). Є юрисдикції банківські, трастові, страхові, інвестиційні (Кайманові о-ви, Ірландія, Багамські о-ви, Кіпр, Панама, Барбадос), реєстрація офшорних судновласницьких компаній здійснюється в Ліберії, Панамі, на Кіпрі, на островах Мен та в ін.
