1. Платіжний баланс, поняття та структура.
Платіжний баланс являє собою кількісне та якісне відображення масштабів структури та характеру взаємовідносин країни із зовнішнім світом. Він підсумовує і дає змогу аналізувати результати міжнародних економічних операцій між вітчизняними резидентами та резидентами інших країн світу.
Платіжний баланс (ПБ) - це статистичний систематизований запис усіх економічних угод чи зобов'язань між резидентами даної країни та резидентами інших країн світу, які здійснюються протягом певного періоду (року, кварталу, місяця).
Резидентом даної країни вражається будь-яка фізична чи юридична особа (незалежно від юридичного громадянства), яка перебуває у цій країні понад рік та має в ній центр свого економічного інтересу.
Резидентами є: особи, які постійно проживають у даній країні; робітники-мігранти, які проживають у даній країні понад рік; урядові органи, включно з їх представництвами за кордоном; підприємства, які здійснюють свою економічну діяльність у даній країні, навіть якщо вони частково чи повністю належать іноземному капіталу.
Економічна угода - це будь-який акт обміну, в якому право власності на матеріальні або фінансові акти передається від резидента однієї країни до резидента іншої країни або надаються послуги резидентом однієї країни резиденту іншої.
Оскільки будь-яка економічна угода - це, так чи інакше, обмін економічних цінностей на валюту, ПБ у дуже спрощеному вигляді складається з двох потоків:
1) потоків реальних ресурсів - експорту та імпорту товарів та послуг;
2) потоків фінансових ресурсів, які є оплатою за придбання товарів та
надання послуг або платежем за продаж відповідних фінансових ресурсів.
ПБ складається за бухгалтерським принципом подвійного запису кожної економічної угоди: що будь-яка економічна угода автоматично враховується у ПБ двома записами, які повинні мати однакове вартісне вираження: один запис позначається як кредит зі знаком плюс, а другий - як дебет зі знаком мінус.
Кредит - це відплив за кордон вартостей, за які має надійти зустрічний платіж від нерезидентів; він формується за рахунок експорту товарів та послуг, іноземних інвестицій в економіку даної країни, грошових коштів, які розміщені на рахунках у банках даної країни нерезидентами, а також різноманітних кредитів, наданих країні з-за кордону.
У кредиті відображається надходження іноземної валюти до країни, доходи, і тому цифри, що зараховуються у нього, або мають знак плюс (+), або не мають ніякого знака.
Дебет - це приплив вартостей з-за кордону, за які має платити резидент даної країни за кордон; він формується за рахунок імпорту, закордонних інвестицій, репатріації прибутків, отриманих від іноземних інвестицій у даній країні, грошових коштів, які розміщені за кордоном резидентами даної країни, кредитів, що надані нерезидентами, а також за рахунок коштів, що йдуть на погашення кредитів за кордон.
У дебеті відображається відплив іноземної валюти і країни, витрати, платежі, і тому цифри, ще зараховуються у ньому, супроводжуються знаком "мінус" (-).
Згідно з прийнятими у міжнародній практиці принципами ділової бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов'язань відображається у дебеті, а зменшення активів або збільшення пасивів - у кредиті ПБ.
Кожна операція у ПБ має бути представлена двома записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроблені одночасно, в момент, коли економічні цінності утворюються, перетворюються, обмінюються, передаються чи ліквідуються.
Для реєстрації операцій у ПБ використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежними покупцями та незалежними продавцями.
Джерелами інформації про ПБ е:
1) митна статистика - угоди про товари, зареєстровані митними органами;
2) статистика грошового сектору - дані про іноземні активи та пасиви банківської системи (центрального банку (ЦБ) та комерційних банків);
3) статистика зовнішнього борг)' - дані про запаси, потоки та виплати за державним та приватним зовнішнім боргом резидентів нерезидентам.
4) статистичні огляди - дані про міжнародну торгівлю послугами, трудові доходи, перекази мігрантів, які збирають шляхом опитування відповідних структур (турбюро, готелів, міграційних бюро); дані про прямі та портфельні інвестиції, інвестиційні доходи та обслуговування боргу приватним сектором, які отримують шляхом вибіркового опитування підприємств;
5) статистика операцій з іноземною валютою - для тих країн, де за
законом експортери повинні обмінювати виручену від експорту іноземну
валюту на національну - в ЦБ або в уповноважених на це банках.
