1. Суть та види міжнародної міграції робочої сили.
Сучасні МЕВ нерозривно пов'язані з такими поняттями, як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення. Під цими поняттями розуміють: міграція (переселення, переміщення)- переміщення через кордон:
• імміграція (вселяюся) - це в'їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;
• еміграція (виселення) - переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання:
• рееміграція - це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.
Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних видах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій Міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах формування економічних зв'язків у світовому господарстві. Під цим поняттям розуміють переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи. В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці, пропозиція робочої сили на якому залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн - експортерів і країн - імпортерів робочої сили.
Ринок робочої сили виконує такі функції:
а) здійснює остаточне визначення вартості робочої сили, (залежно від співвідношення попиту і пропозиції); б) регулює попит і пропозицію робочої сили; в) зводить продавців робочої сили з її покупцями; г) забезпечує конкуренцію між найманими працівниками; д) забезпечує конкуренцію між підприємцями, спонукаючи їх підвищувати якість умов праці та рівень часткової оплати праці; е) сприяє зростанню збалансованості між трудовими ресурсами і робочими місцями, досягненню ефективної зайнятості; є) прискорює міграційні процеси в національному та інтернаціональному масштабах, вирівнює умови відтворення робочої сили; ж) сприяє виявленню шляхів та розробці заходів соціального захисту робочої сили.
Сучасний світовий ринок праці, що є складовою ринку робочої сили, характеризують три основні моделі трудових відносин: європейська, англосаксонська і китайська. Вони відображають характер соціально-трудових відносин у різних країнах світу. Для європейської (континентальної) моделі характерний високий рівень правової захищеності працівника, жорсткі норми трудового права, орієнтовані на збереження робочих місць, регіонально-галузеве регулювання рівня оплати праці та її диференціації.
Англосаксонська модель характеризується свободою роботодавця у відносинах найму і звільнення. перевагою колективно-договірного регулювання, динамічним змінам на ринку праці, чутливим реагуванням на потребу зміни кількості робочих місць.
Китайська модель поєднує жорстке регулювання трудових відносин у державному секторі з повною відсутністю правового регулювання у приватному секторі.
Особливості міжнародної трудової міграції: зростання масштабів міграції; збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн; розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс - СРСР; формування нових центрів залучення робочої сили; зростання нелегальної імміграції; посилення відпливу інтелекту.
Основними постачальниками робочої сили на світовий ринок є слаборозвинеиі в економічному відношенні країни. Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції є „ відплив інтелекту", тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього пронесу в більшості країн є:
• постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;
• те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;
• бажання покращити своє матеріальне становище;
• більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;
• національна та релігійна нетерпимість;
• зростання безробіття в країні. '
2. Масштаби і напрями міграції робочої сили,
К4іжнародна міграція робочої сили набуває глобального характеру. У світі утворилися постійні ринки робочої сили.
Перший ринок традиційно належить США та Канаді, трудові ресурси яких склалися історично За рахунок іммігрантів. В міграційних потоках, які скеровані в США і Канаду, знизилась частка мігрантів з Європи і зросла їх кількість із Латинської Америки та Азії (китайці, японці, індонезійці, філіппінці). Серед емігрантів, які виїжджають в США, значна частка вчених та висококваліфікованих спеціалістів.
Другий ринок - країни Західної та Північної Європи. Велику роль у використанні іноземної робочої сили зіграло створення ЄС. Основу міграційного потоку у високо розвинуті країни - Німеччину, Англію, Австрію, Нідерланди складають емігранти з Туреччини, Польщі, Іспанії, Греції, Угорщини, Словаччини, колишньої Югославії. Збільшується в країнах Західної Європи частка емігрантів з України, Росії, Білорусі, а також з Індії, Афганістану, В'єтнаму та іи. Країн, що розвиваються. Характерним для Західної Європи є також переїзд робітників з однієї високо розвинутої країни в іншу.
Третій ринок - район нафтовидобувних країн Близького Сходу. Основними країнами регіону, що приймають, є Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн, Саудівська Аравія. Питома вага іноземних робітників в цих країнах становить понад 50 %. Переважну частину мігрантів забезпечують Єгипет, Ірак, Сирія, Йорданія, Палестина.
Четвертий ринок — Латинська Америка. Інтенсивними є міграційні потоки між латиноамериканськими країнами. Значна частина робочої сили переміщається з Колумбії, Парагваю, Чилі, в Аргентину, Бразилію, Венесуелу.
Своєрідними центрами притоку іммігрантів за останні роки стали Ізраїль, Південно-Африканська Республіка, Південно-Східна Азія (Сінгапур, Гонконг, Японія), Австралія та Нова Зеландія.
