ТЕМА 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ I ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ
СУСПІЛЬСТВА
2.1. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.
2.2. Економічно активне та економічно неактивне населення.
2.3. Характеристики відтворення населення та ресурсів для праці.
2.4. Поняття про трудовий потенціал.
2.5. Людський капітал як соціально-економічна категорія.
Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів
Людські ресурси - це специфічні та найважливіші з усіх видів економічних ресурсів. Як чинник економічного розвитку, людські ресурси - це працівники, що мають певні професійні знання, вміння та навички для реалізації їх у трудовому процесі. Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями населення, трудові ресурси, економічно активне населення, трудовий потенціал, людський капітал.
Населення - це сукупність людей, яка природно й історично склалася і безперервно відтворюється у процесі життя. Це процес постійного відтворення поколінь людей внаслідок взаємодії народження та смертності. Населення разом із природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Розвиток народного господарства країни можливий лише за наявності певної чисельності населення, яке здійснює трудову діяльність.
Вироблення ефективної державної демографічної політики з метою впливу на пронеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів.
Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.
Працездатний вік - поняття узагальнене, що визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається для жінок та чоловіків вік від 16 до 59 років включно.
Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 років життя). Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу у зв'язку із старістю. Для деяких видів трудової діяльності, що пов'язані з роботою в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці, на підземних роботах, у шкідливих та важких умовах праці або вимагають від працівника якостей, що з віком помітно зменшуються (наприклад, спорт, балет) пенсійний вік настає раніше на 5 - 10 років, а інколи і більше. Такі люди належать до категорії пільгових пенсіонерів, але найчастіше вони продовжують працювати і залишаються в складі трудових ресурсів.
Щоб зрозуміти сутність поняття «трудові ресурси», треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:
• осіб, молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);
• осіб працездатного (робочого) віку (в Україні жінки та чоловіки від 16 до 59 років включно);
• осіб, старших працездатного віку, після досягнення якого установлюється пенсія за віком (в Україні жінки та чоловіки з 60 років).
Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віц і — це підлітки і пенсіонери, які працюють за віком.
До трудових ресурсів належать:
• населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);
• працюючі особи пенсійного віку;
• працюючі особи віком до 16 років.
Згідно з українським законодавством на роботу можна брати у вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.
Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів.
До системи балансів трудових ресурсів належать:
• зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);
• баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках і службовцях та джерел їх забезпечення;
• балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;
• балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;
• балансові розрахунки потреби в спеціалістах; міжгалузевий баланс затрат праці;
• баланс робочого часу.
Система балансів і балансових розрахунків розробляється за окремими регіонами і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати кон'юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрями та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників; темпи зростання продуктивності праці тощо.
Баланс трудових ресурсів - це система взаємозв'язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).
У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.
