Функції, завдання і принципи екологічного менеджменту

 

На сучасному етапі розвитку суспільства використання підходів екологічного менеджменту є важливим для подолання еколого-економічних суперечностей, спровокованих економічним зростанням. Кожне підприємство зрештою вбачає крайню потребу екологічної модернізації не лише виробничого обладнання і технологічних процесів, а й методів і принципів управління виробництвом. Потреба зміни виробничо-господарської поведінки зумовлена загостренням екологічної ситуації, підвищенням вимог суспільства і міжнародної спільноти до якості господарю­вання та необхідності забезпечити подальший розвиток виробництва.

Предметом екологічного менеджменту є процес управління сучасним виробництвом, яке забезпечує суміщення ефективності виробничої діяльності з охороною довкілля і раціональним використанням природних ресурсів. Пошук оптимального поєднання економічних, екологічних та соціальних аспектів функціонування об’єктів господарювання, на яке спрямовується екологічний менеджмент, здатне наблизити підприємство до сталості. Тому сутністю механізму екологічного менеджментує постійне вдосконалення процесу функціонування підприємства на засадах сталого розвитку, який передбачає поєднання економічної ефективності, екологічної цілісності та соціальної справедливості. Управлінський вплив при цьому спрямовується на постійне оцінювання і покращення екологічних аспектів (характеристик) виробничого процесу з метою досягнення бажаного стану охорони довкілля, ефективного використання ресурсів,

відповідності законодавчим та іншим вимогам, тісній взаємодії з економічними партнерами, державою, суспільством.

Рис. 3. Механізм управлінського впливу екологічного менеджменту

 

Відповідно до наведеного механізму екологічний менеджментможна визначити як комплекс заходів, які охоплюють управління ресурсами, виробничими процесами та продукцією і спрямовані на зменшення негативних впливів виробничої діяльності на довкілля й підвищення ефективності роботи підприємства.

Екологічний менеджмент може знайти практичне втілення як на будь-якому промисловому підприємстві, так і у сфері послуг. Його використовують як великі, так і середні й малі підприємства. Наприклад, системи екологічного менеджменту функціонують на хімічних заводах, підприємствах роздрібної торгівлі, в туристичних фірмах, комунальному господарстві тощо.

Основними функціями екологічного менеджментує:

1. Аналітична функція – оцінювання й аналіз екологічних впливів, взаємодій та еколого-економічних наслідків виробничо-господарської діяльності з метою визначення поточного (еколого-економічного) стану об’єкта господарювання.

2. Функція прогнозування – розроблення пропозицій і рекомендацій щодо підвищення еколого-економічної ефективності підприємства з урахуванням динаміки зовнішніх процесів з метою забезпечення сталого розвитку виробництва і суспільства.

3. Функція планування – визначення основних принципів і напрямів покращення екологічних характеристик виробничого процесу і розвиту виробництва з урахуванням наявних аналітичних і прогностичних даних.

4. Управлінська функція – методологія прийняття екологічно виважених рішень та їх координування.

5. Організаційна функція – налагодження природоохоронної діяльності та організаційних відносин між різними підрозділами для досягнення запланованих екологічних показників діяльності.

6. Інтеграційна функція – інтегрування екологічних вимог і принципів діяльності в усі сфери менеджменту підприємства.

7. Функція внутрішнього контролю – постійне самооцінювання відповідності діяльності до встановлених зовнішніх і внутрішніх екологічних вимог та налагодження для цього системи екологічного обліку, екоконтролінгу і внутрішнього екологічного аудиту.

8. Інформаційна функція – внутрішнє і зовнішнє поширення екологічної інформації з метою підвищення рівня екологічної освіченості і свідомості персоналу та формування позитивного екологічного іміджу підприємства.

9. Мотиваційна функція – розроблення та використання стимулів і заохочень для ефективної взаємодії суб’єктів спільної діяльності з метою дотримання ними екологічних вимог.

 

З огляду на це, до завдань екологічного менеджментувідносять:

§ удосконалення природоохоронної діяльності завдяки альтернативним управлінським заходам і впливам;

§ контроль і попередження негативних впливів на довкілля та екологічне убезпечення суб’єктів господарювання;

§ формування нового типу свідомості й екологічної культури, зокрема усвідомлення виробниками екологічних вимог, а споживачами – екологічних прав;

§ пошук методів і засобів покращення технології виробництва;

§ забезпечення оптимального еколого-економічного розвитку підприємств.

 

Виникнення і становлення екологічного менеджменту стало результатом взаємодії науковців, промисловців і політиків усього світу щодо пошуку напрямів покращення екологічної ситуації з одночасним забезпеченням економічного розвитку, зокрема промисловості та підприємницької діяльності. У 1990 році Хартією Міжнародної торгової палати було запропоновано основні принципи екологічного менеджменту, яких повинні дотримуватись промисловці всього світу на шляху до сталості. Ці принципи встановлюють зобов’язання стосовно різних сфер діяльності підприємств і містять вимоги до процесу управління виробництвом:

1. Пріоритети корпорації. Визнавати екологічний менеджмент одним із найвищих пріоритетів корпорації і як домінанту сталого розвитку; визначати політику, програми та правила здійснення діяльності, розумно ставлячись до екологічних проблем.

2. Комплексний менеджмент. Інтегрувати політику, програми та правила в кожний вид підприємницької діяльності як суттєво важливі елементи менеджменту в усіх його функціях.

3. Процес вдосконалення. Постійно вдосконалювати політику, програми та екологічні характеристики, беручи до уваги технічні досягнення, наукове розуміння, потреби споживачів та очікування суспільства, виходячи з правових норм як відправної точки, а також застосовувати екологічнікритерії в міжнародному масштабі.

4. Навчання працівників. Навчати, готувати та заохочувати працівників діяти з усвідомленням ними особистої відповідальності за стан довкілля.

5. Попереднє оцінювання. Оцінювати можливі впливи на довкілля, перш ніж починати нову діяльність або проект, а також перед демонтажем виробничого об’єкта чи залишенням його після припинення експлуатації.

6. Товари і послуги. Розробляти і постачати продукцію чи послуги, які не чинять шкідливого впливу на довкілля, безпечні в процесі експлуатації, ефективні щодо споживання енергії та природних ресурсів, а відходи від них можуть бути перероблені, повторно використані або безпечно захоронені.

7. Консультування замовників. Допомагати і, де доцільно, навчати замовників, дистриб’юторів та інших партнерів принципам безпечного використання, транспортування, складування продукції, що постачається; використовувати аналогічний підхід у разі надання послуг.

8. Обладнання і роботи. Проектувати й експлуатувати обладнання та виконувати роботи, ефективно використовуючи сировину, матеріали й енергію, якомога повніше використовуючи відновні ресурси, мінімізуючи шкідливі впливи на довкілля, а також враховуючи необхідність безпечного захоронення відходів, що не підлягають утилізації.

9. Наукові дослідження. Здійснювати чи підтримувати дослідження впливів на довкілля сировини, матеріалів, продукції, процесів, викидів і відходів, пов’язаних з діяльністю підприємства, а також дослідження способів мінімізації несприятливих впливів.

10. Превентивний підхід. Модифікувати, відповідно до досягнень наукового та технічного прогресу, виробництво, маркетинг, використання товарів і послуг, або іншу діяльність з метою попередження серйозних чи незворотних екологічних змін.

11. Постачальники і підрядники. Сприяти прийняттю цих принципів підрядниками, які діють від імені підприємства, заохочуючи їх і, де можливо, вимагаючи поліпшення їхніх методів роботи з тим, щоби встановити відповідність із методами роботи підприємства, а також заохочувати постачальників до ширшого прийняття цих принципів.

12. Аварійна готовність. Розробляти та підтримувати плани аварійної готовності спільно з аварійними службами, відповідними органами влади та локальними співтовариствами, визнаючи потенційну можливість поширення негативних екологічних впливів за межі окремих територій.

13. Поширення технологій. Сприяти поширенню екологічно безпечних технологій та методів у промисловому і громадському секторах.

14. Внесок у досягнення загального результату. Брати участь у розвитку державної політики та ділової активності, виконанні урядових і неурядових програм та освітніх ініціатив, що підвищить суспільну екологічну свідомість та сприятиме охороні довкілля.

15. Відкритість. Створювати сприятливі умови для розуміння зацікавленості та потреб, а також для діалогу з працівниками і громадськістю, запобігаючи та реагуючи на їхню занепокоєність потенційними небезпеками та екологічними впливами виробництва, продукції, відходів або послуг, зокрема небезпеки та впливи міжтериторіального та глобального значення.

16. Відповідність і звітування. Вимірювати екологічні характеристики; проводити регулярні екологічні аудити й оцінювати відповідність до внутрішньофірмових стандартів, законодавчих вимог і принципів, а також періодично надавати відповідну інформацію Раді директорів, акціонерам, працівникам, органам влади та громадськості.

 

Ефективність екологічного менеджменту підприємства досягається лише за умови активної підтримки з боку вищого керівництва й участі всього персоналу у налагодженні екологічно свідомої і відповідальної діяльності. Звідси, принципи екологічного менеджментупромислового підприємства можна диференціювати за двома основними категоріями:

1. Управління виробництвом:

§ постійний моніторинг виробничого процесу;

§ превентивність дій і заходів;

§ постійне вдосконалення виробництва;

§ комплексний підхід;

§ цілеспрямованість;

§ послідовність у досягненні мети.

2. Управління персоналом:

§ професіоналізм;

§ постійне вдосконалення професійних навичок;

§ екологічна культура і свідомість;

§ персональна відповідальність;

§ стимулювання і заохочення.